Українці «без політики», або Хто скаже останнє слово на виборах

Постійні політичні скандали напередодні президентських виборів (і не тільки) стали чи не головною темою для дискусій політично активних українців.

Водночас саме вони, а ще політична корупція та «брудні ігри» змусили велику частину українців свідомо відмежуватися від політики. Проте саме ці громадяни, а не політичні експерти, вже скоро будуть своїми голосами визначати долю країни.

Свіжий випадок, який засвідчив потужний вплив цих «неполітичних» українців – національний відбір учасника для «Євробачення». Переможниця відбору – співачка MARUV – не раз гостролювала в Росії. Скандал вибухнув уже після оголошення результатів, але й до цього усі, хто цікавився відбором, знали про її концерти у країні-агресорі. І все одно за неї проголосували.    

Ми поговорили з людьми про музику «без політики», вибори «без політики» і взагалі – доречність от цієї самої «остогидлої» політики загалом і потреби ходити на вобори зокрема. Мову вели з тими, хто вважає себе «аполітичним». Це професіонали у різних галузях, які не мають часу або бажання вступати в гострі політичні дискусії та не відчувають потреби висловлювати публічно власну думку щодо політичнх процесів в країні. Як показує практика кожних виборів, таких - більшість.

Євробачення «без політики»?

28 лютого стало відомо, що представник України таки не поїде на пісенний конкурс «Євробачення» у Ізраїль. Цьому передував скандальний нацвідбір, під час якого ми дізналися про «російський слід» одразу двох конкурсанток.

Спочатку дует «Анна-Марія» конкретно відповідати на запитання ведучого Романа Скрипіна щодо приналежності Криму. Справа ймовірно у тому, що вони родом із Сімферополя та вважають, що це їх дім, який «Україна втратила». Натомість співачки фактично відмовилися говорити про російську окупацію півострова і російську агресію.

Як стало відомо пізніше, співачка отримала перемогу в номінації «Прорив року» премії ZD AWARDS-2018. Сама MARUV по нагороду до Росії не поїхала.

Ще більше обговорення викликали гастролі у Росії переможниці нацвідбору MARUV (Анни Корсунь). Зокрема чимало її виступів у Росії були у 2018 році. Попри перемогу за результатами відбору MARUV та Суспільне відмовилися підписувати контракт, відповідно до якого співачка мала відмовитися від гастролів у Росії та стати «музичним амбасадором» України за кордоном. Після цього відмовилися виступати і срібний призер відбору гурт Freedom Jazz та бронзовий – Kazka.

Попри чимало дискусій на всеукраїнському рівні, на Волині ніхто із публічних лідерів прямо не підтримав MARUV у цьому конфлікті. В тому числі і музиканти.

Зокрема соліст гурту «ФлайzZzа» Андрій Тимчук вважає, що результати глядацього голосування могли сфальсифікувати, щоб “допомогти” претендентці, пов’язаній і Росією.

“Якщо Росія вплинула на вибори президента США, то тут вплинути на результати голосування в Україні, думаю, їм було значно легше. А, як на мене, саме в таких "переможцях" якраз зацікавлена більше Росія, ніж Україна. Фактично з огляду на свою стрічку у Фейсбуці я побачив лише один-два позитивних відгуки щодо "фіналіста". Тобто це навіть не 1% в розрізі всієї країни. Всі інші страшенно незадоволені. Багато моїх друзів голосували, але точно не за "тих". Що для мене і означає той факт, що результати накручені і зовсім не відповідають дійсності. Хоча, я припускаю, що більшість моїх друзів та знайомих просто не слухають і не сприймають такий контент. І Слава Богу!”, - пояснює Тимчук.

«Тут однозначно потрібно визначитись на чиїй ти стороні. «кАкая разніца» і "ми внє палітікі" вже не проходять», – пояснює Андрій Тимчук

А ще він вважає, що представниця України на пісенному конкурсі не може уникати чіткого декларування своєї позиції щодо питань російської агресії, гастролів у Росії тощо.

«Тут однозначно потрібно визначитись на чиїй ти стороні. «кАкая разніца» і «ми внє палітікі» вже не проходять. Або ти підтримуєш країну, з прапором якої виходитимеш на сцену, або збираєш «чємадан» і далі ви знаєте”, вважає музикант.

Солістка гурту VLASNA Тетяна Власова додає, що про російські зв’язки претендентів потрібно було думати до нацвідьбору і не допускати їх до участі взагалі.

«Як будь-якій нормальній людині та громадянці своєї країни, мені хотілося б, щоб на Євробачення їхала людина, яка має чітку проукраїнську позицію.Це все-таки великий майданчик, це увага світу, багато медіа… Цим потрібно користуватись. І у наш час це потрібно робити. Втім, це треба враховувати заздалегідь. А не тоді, коли і люди, і журі за неї вже проголосували. А тепер, мовляв, давайте винесемо договір і будемо думати. Треба було думати раніше. Хоча б тому, що зрозуміло: в нашому суспільстві зараз загострено сприймають такі речі, як гастролі «наших» в Росії», - пояснює вона.

Для волинян, які вважають себе аполітичними, чітке декларування позиції щодо Росії також має значення.

«В ідеальному світі спорт і музика мають не перетинатися з політкою, але враховуючи нинішню ситуацію в країні, люди які предсталяють нашу державу на міжнародній арені, мають чітко відповідати на питання чий Крим, чи йде в країні війна. Це не означає що вони не мають права виступати в Росії, а навіть навпаки, знову ж таки, якщо вони чітко висловлють свою позицію стосовно Росії. Точно так само, на мій погляд, не можна обмежувати спортсменів в виступах в Росії, якщо це є можливість заробити доступ до путівок на Олімпіаду і просто отримати зайвий досвід у виступах», - вважає лучанка Олександра, яка нині навчається у Харкові.

«Звісно, вважаю, що на міжнародній арені країну повинні представляти кращі патріотичні представники високої культури. Демонструвати потрібно нашу гордість», - відзначає Анастасія Азанова із Володимира Волинського.

На міжнародній арені країну повинні представляти кращі патріотичні представники високої культури

А ще є частина людей, яких відбір до Євробачення та його політичні нюанси взагалі мало хвилюють. Навпаки, політична складова Євробачення їх відштовхує.

«Не дивлюсь ТВ і подібні формати в інтернеті. Держава використовує все і всіх для досягнення своїх інтересів, і дуже часто використовує медійних людей для просування своєї думки. Думаю хороший артист ніколи не буде виступати в проектах, де його можуть використовувати як політичну хвойду. Сам стикнувся з подібним проводячи масовий захід але в той момент не усвідомлював ці принципи», - пояснює фрілансер із Луцька Степан Матіях.

Проте якщо у питаннях російської агресії і питань сепаратизму на Волині домінує патріотична позиція або ігнорування, в питаннях іншого «відбору» - на посаду Президента — все не так однозначно.

«Не влазити у різного роду «срачі» і «вселенську зраду»

Саме фраза із нашого підзаголовку найбільш узагальнює відповідь від наших спікерів на запитання: «Що таке — бути “аполітичними»?

Саме надмірна на їх думку кількість популізму, скандалів, емоцій, «брудних» схем відлякують від політичного життя і змушують реалізовувати себе в умовно «чистіших» галузях. Більше того, в такому оточенні часто про політику навіть не прийнято говорити.

«Яким би класним, ідейним та правильним не був посил певної сили, все одно складається вона з людей, а люди ці різні. Різні настільки, що йти за головним лідером, знаючи що «на місцях» його представляють зовсім інші персонажі - це самообман. Не всі порядні, чесні, непідкупні. Там часто пристосуванці, жадібні до влади, прихильники подвійних стандартів, або із загостеним почуттям несправедливості (що затьмарює очі і відключає раціональне мислення)...», - вважає Анастасія Азанова із Володимира-Волинського.

«Сильні політики - це амбітні люди, які добре розуміють правила великої гри. Представники різних політсил ненавидять один одного і ллють бруд. Піти думками і переконаннями за кимось одним - означає відключити канали сприйняття інформації про інші рухи та ініціативи, але я навчена інформацію аналізувати і робити висновок. В іншому випадку, ти сам можеш маєш шанси стати «перевертнем» - сьогодні з одними, бо вони молодці, а завтра з іншими, бо вони більші молодці-просто я їх раніше не бачив чи ще щось того плану. Не бачу змісту в тому, щоб рвати глотки і стирати пальці у фб, аби доводити комусь свою політ.думку. Я вважаю, що кожен повинен займатися своєю справою», - додає вона.

«Для мене головне мир і добробут у результаті, а не чвари і відточування політтехнологій на народі», – каже Анастасія Азанова

Більше того, частину людей політичний «бруд» змушує взагалі не голосувати на виборах.

«Є багато видів політики, але все зводиться до влади і грошей. В Україні критичний рівень корупції, при яких держава не може повноцінно функціонувати та виконувати свої зобов'язання перед громадянам. На всіх рівнях керівництва система ламає все і всіх під себе. Тому якщо в тебе немає бізнеса або влади (хоча якщо в тебе є влада, в тебе є бізнес), тобі немає сенсу цікавитись політикою, бо ті нічого не вирішуєшь. Ніяких виборів, ніяких політиків, ніяких новин... Ніколи в житті не голосував і не збираюсь голосувати при такій системі», - розповідає лучанин Степан Матіях.

«Є багато видів політики, але все зводиться до влади і грошей», – Степан Матіях

Про те інших значна кількість популізму та корупції змушує шукати інформацію про недоброчесність політиків і їх справжні наміри в незалежних джерелах.

«Голосувати буду, хоч для мене це зараз і досить важко, оскільки треба заповнити купу всього і оббігати держ. установи (голосую не за місцем прописки). Читаю програми кандидатів, аналізую їхню діяльність до виборчих перегонів і тд. Головний критерій вибору: висока освідченість, бізнесова хватка, певна жорсткість характеру і вміння приймати рішення», - каже лучанка Олександра.

«Для мене головне мир і добробут у результаті, а не чвари і відточування політтехнологій на народі. Тому й кандидатів у президенти я розглядаю через призму їх дій, а не обіцянок. Я йду на вибори. Обов`язково. Просто не ділю своє оточення на «білих» і «чорних» за партійною приналежністю», - коментує Анастасія Азанова.

А якщо узагальнити...

Разом із політологами Михайлом Находом і Олександром Новосадом ми проаналізуємо, чому значна частка українців не вважає себе «аполітичними», що це означає та як позначається на результатах виборів.

«Фактично ми маємо в країні дві полярні речі. Загалом українське суспільство впродовж останніх десятиліть було дуже заполітизованим, бо від того, хто, наприклад, очолить державу та які партії будуть у парламенті, не в останню чергу залежало як розвиватиметься українська держава та чи збережеться взагалі. Але три найвизначніші події з моменту відновлення незалежності : відродження держави у 1991 році, Помаранчева Революція 2004 та Революція Гідності 2013-2014 супроводжувалися приблизно однаковим сценарієм: великі надії, не зовсім вдала реалізація ідей та розчарування великої кількості виборців у більшості політиків», - пояснює Олександр Новосад.

За його словами, одна з головних причин абсентеїзму українців (відмови від участі в політиці) полягає в тому, що вони не бачать політика (партію) гідного(у) представляти їх інтереси.

«Зрештою, політики часто теж дуже поверхнево цікавляться виборцями. Адже більшість проглядають лише переважно два питання: індивідуальний та партійний рейтинги. Не у всіх навіть є бажання розібратися в проблемах суспільства», - пояснює Новосад.

«Зрештою, політики часто теж дуже поверхнево цікавляться виборцями», – нагадує Олександр Новосад

Попри це, за словами політолога, явка на виборах в Україні така ж, як і в розвинутих країнах: 50-60%

«У нас мотивація аналогічна: чим більш значимі вибори, тим більше наших громадян прагнуть висловити власну політичну волю. Відповідно, українці зазвичай краще ходили на президентські та парламентські вибори, а потім вже місцеві. Західна Україна голосує активніше, ніж Схід та Південь. Молодь теж не дуже мотивована. Взагалі статистично число готових однозначно голосувати в Україні зростає поряд із збільшенням віку. Тобто, чим старша людина – тим більш імовірно, що вона піде на вибори», - розповідає Олександр Новосад.

А Михайло Наход додає, що цимало українці аполітичні лише тоді, коли немає значних потрясінь, як вибори чи скандальний відбір на Євробачення. Коли ж настають політичні потрясіння, багато співгромадян вважають за потрібне включитися в обговорення політичних проблем принаймні «на кухні».

«В будь-якій країні є достатня частка аполітичних громадян. Україна тут не виняток. Пояснень про те чому люди є чи стають аполітичними безліч. Про це написано не одну наукову працю. Але якщо усе узагальнити, то у розвинених країнах частка людей, що не цікавляться політикою є більшою через те, що ці країни мають стабільні політичні системи і ніякої серйозної загрози від зміни влади громадяни там не відчувають. Тому вони і не бачать великого сенсу брати активну участь у політичному житті, ходити на вибори чи інші політичні заходи», - пояснює Наход.

«В країнах перехідної демократії, до яких належить і Україна, ситуація інша. Населення у нас дуже політизоване і під час різних політичних акцій національного характеру (вибори, революції) швидко стає на ту чи іншу сторону, починає детальніше цікавитись політикою. Проте, на фоні невиконаних обіцянок політиків, відсутності позитивних змін чи просто через неможливість зрозуміти залежність якості свого життя від своїх політичних дій, значна кількість громадян, і особливо молоді, розчаровується в політиках і політиці, стає аполітичними. Але інколи не на довго… до чергового політичного потрясіння», - вважає політолог.

«...значна кількість громадян, і особливо молоді, розчаровується в політиках і політиці, стає аполітичними. Але інколи не на довго… до чергового політичного потрясіння», – Михайло Наход

За словами Олександра Новосада, частина молоді активно не хоче розбиратися в політичних проблемах, «щоб не напружуватися». Тому й бачимо, що для мотивації молодих виборців часто використовують досить прості гасла.

«Думаю досить значний прошарок незацікавлених політикою людей серед тих, які не хочуть самостійно бути змінами свого життя, а все чекають допомоги зверху», - додає Новосад.

Він нагадує про класифікацію американсього психолона Еріка Берна, що стосується трьох ролей, які незалежно від віку в різних життєвих ситуаціях може грати одна людина:

Роль «дитини» - це людина, яка постійно жаліється, чекає допомоги.

Роль «батьків» - повчає інших як жити, прагне проявити турботу.

«Доросла» особистість – сприймає світ з всіма його недоліками і бере на себе відповідальність за власне життя.

«Пора нам, громадянам України, вже дорослішати, тверезо розуміти, що не буває ідеальних політиків. Фіксувати обіцянки, вимагати виконання та звітування – це і є нормальна демократія. Краще усвідомлено проголосувати цього року, щоб не довелося потім знову нарікати», - підсумовує Олександр Новосад.

Антон Бугайчук (для «Першого»)


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина На Волині до ПЦУ перейшло 16 священиків
Наступна новина На Волині склали присягу нові патрульні. ФОТО
Схожі новини