- Ти бачив, як його питала? Бачив??? – симпатична горохівчанка шарпала за рукава знайомого.
- Бачив. Всьо. Не мийте руки, - всміхався той.
Його візити на Волинь завше колоритні. На його виступи можна носити банки з водою, щоб заряджати їх енергією, як колись заряджали перед тевізором з Чумаком та Кашпіровським. Ніякого гіпнозу. Простота. Дуже гучні виступи. Дуже доступні обіцянки.
* * *
Це звичайна поїздка Оляга Ляшка у два районні центри Горохів та Ківерці. 28 лютого. Команда РПЛ від світанку (мабуть) на ногах. Вранці зустрічають журналістів в партійному офісі.
Ми з фотографом «Першого» Іриною Кабановою впізнаємо там одну давню світлину, яку колись подарували партійцям на згадку: Олег Ляшко на заправці на цуманському перехресті присів біля вуличної собаки. Потім ходили легенди про те, що собаку на заправці нарекли Лящихою.
Автобус обклеєний Ляшком «з ніг до голови». У вікнах промовисто відбивається лозунг «народний президент». Біля водія – іконки. Ну? По-о-їхали.
«Високо. Сходимо до людей»
Олега Ляшка зустрічають біля села Терешківці Горохівського району. Лідер Радикальної партії швиденько пересідає з автівки в автобус, приєднується до нашого товариства.
- Бігом, бігом, - миттю бере віжки у свої руки.
Рвучко знімає куртку і зразу до справи:
- Як в людей настрій?
Поруч керівник облосередку РПЛ на Волині Володимир Кравценюк, його заступник Віктор Прокопчук, бізнесмен і депутат Луцької райради Олександр Свирида, депутат облради Юрій Ройко, керівник Горохівського районного осередку партії Віталій Клемба, партієць Анатолій Бубенщиков та незмінний фотограф Олега Ляшка Осман Карімов.
Нівроку настрій, кажуть. Швидко вводять політика в курс справи.
Цього дня у кандидата в президенти зустріч із горохівчанами в актовій залі місцевого аграрного коледжу. В райцентрі, каже Віталій Клемба, РПЛ знають. За сприяння Ляшка тут на місці сміттєзвалища збудували спортивний майданчик. Поруч - Будинок культури... Якраз ремонт.
- Треба і йому допомогти. Подивіться, які там можливості по соцеконому й дайте пропозиції, - киває Володимиру Кравценюку.
За кілька хвилин політик уже крокує до горохівського коледжу так, наче не вперше. Цього передвиборчого сезону він – поки єдиний кандидат, який особисто приїхав у Горохів. Зала – по вінця.
Гості спершу піднімаються на сцену. Потім раптом...
- Ні. Високо. Сходимо до людей, - каже Ляшко і стає до мікрофона знизу.
«Прикрутив звук? Щоб правди не чули?»
Більше 400 сотень очей – впритул. Притихли навіть діти. Представляє гостя Віталій Клемба. Далі – дослівно.
«Радий бути сьогодні в Горохові. Дуже дякую за підтримку на минулих виборах. Ми це цінуємо, памятаємо, тому сьогодні я тут...».
«Вчора на Рівненщині, сьогодні на Волині, завтра на Київщині – така доля народного президента. Хочеш перемагати - треба йти до людей. А то сидять всі у телевізорі, лапшу на вуха вішають, ролики рекламні, ще щось...».
«44 кандидати в президенти записалися. Та їм половині в дурку треба, а вони всі в президенти!..» (оплески).
«Он Волинь уже ставить рекорди з експорту дешевої робочої сили в Польщу та інші країни. Йду в президенти, щоб молоді вернути надію, а країні силу. А то закінчите свій аграрний коледж, а де роботу знайдете?..»
«Я б крізь землю провалився, якби при мені президентові моя дитина в парламенті депутатом сиділа. А Порошенко непогано себе почуває. Тому в парламенті не буде дітей президентів і прокурорів. Я туди приведу ваших дітей...»
Пояснює людям про те, що поверне корову в село, що сьогодні треба платити мінімальну зарплату на рівні 9 тисяч, а пенсію – 3 600 і що «не мусять чьогодні чоловік з жінкою розводитися, щоб субсидію получити»...
- Хіба може бути нормально в країні, де мільйони людей получають копійчану зарплату, а голова «Нафтогазу» Коболєв виписав собі премію 45 мільйонів євро! Це 1,5 мільярда гривень. Я домагаюся, щоб цю премію Коболєв і його компанія вернули в бюджет. Або Супрун... Доктор смерть. Знаєте таку? Ти прикрутив звук?.. Щоб люди правди не чули? – миттєво реагує на те, що юнак за звукопідсилюючою апаратурою навпроти ненавмисне трохи стишує звук у мікрофоні.
Той завмер.
- А ти в українських лікарнях лікуєшся? Як тебе звати друже? Ігор. Додав?.. Дякую! А тому – фельдшера верну в село, лікаря верну в лікарню... - продовжив кандидат у президенти. - До вас уже донесли Петрову тисячу? Ні? І тут вкрали, бачите! Але як принесуть, то беріть. Брати 1000 треба в Петра, а голосувати за Ляшка. Он бачили, як Порошенко в Запоріжжі з жінки шапку зняв?
В нас з тими Президентами, як пороблено. То Порошенко шапки знімає, то Янукович. Я йду в президенти, щоб вдягати народ, а не роздягати. Дати вам все: від трусів до шапки!
Люди слухали, не перебиваючи. Після виступу директор коледжу приніс цілу папку прохань і клопотань. Хтось із місцевих передав листа Олегові Ляшку, той запевнив: прочитає – відгукнеться. Ще із зали не вийшов, як доручив своїм підопічним розглянути можливість допомогти коледжу із реконструкцією.
А вийти, чесно кажучи, було непросто. Чи то Ляшко так до серця припав, чи сказане ним «взяло» чи в Горохові давно не було віп-політиків. Проводжали, тиснули руку, робили десятки селфі, обіймали – потім одразу ж телефонували рідним з емоційним: «Я його бачила!»
- Чудово! – перше, що сказав лідер РПЛ, коли сів у автобус.
Спогади з Ляшкобуса: про Палажченка, ковбасну революцію і звідки взялися вила?
Дорогу до Ківерців долаємо в одному автобусі.
За годину часу Олег Ляшко встигає розпитати про справи партійні, з’ясувати, де на Волині починається Полісся, чим засіяні поля, які миготять за вікнами. Юрій Ройко зі знанням справи щиро розказує, чим рапс відрізняється від інших посівів і як він виснажує землі...
- А шо там Палиця? – цікавиться Олег Ляшко.
- Десь там... – відповідають йому. – В грудні на сесії не було.
Проїжджаємо через Княгининок Луцького району. Керівник облосередку РПЛ Володимир Кравценюк показує Олегу Ляшку той інтернат, в якому ріс і вчився. Він, як і лідер РПЛ, теж з інтернатівських. З гордістю говорить про заклад. І як вибрав колись не спорт, а іноземні мови, і як ходив у місцевий садок яблука збирати…
- Яблука – це клас! І я так збирав, – всміхається Ляшко. У нього і свої щемні спогади про інтернатівське дитинство.
У розмовах дорогою розкопали і спільні спогади. Наприклад, про добре відомого на Волині першого секретаря обкому КПУ Леоніда Палажченка, який звідси поїхав працювати на рідну Олегові Ляшкові Чернігівщину.
- Я вчився тоді в інтернаті, років 12-ть мав. Поїхав на обласний конкурс пісні, зайняв перше місце. Тааак, я такий був... А цей Палажченко, Леонід Іванович, вручав мені подарунки, таку торбу цукерок, пригадую...
Другий епізод - у 86-му. Я був ведучим у музеї в селі Комарівка Борзнянського району. Відкрили музей на місці колишньої попівської хати. Син попа вчився в Петербурзі, приїхав в село і видав там першу в Україні працю Леніна. В попівській (!) хаті стояв станок, де підпільно друкували цю працю, уявляєте?
У 86-му році на базі цієї хати відкривають музей, а я був першим його екскурсоводом, мені тоді було 14-ть. Палажченко та інші посадовці приїжджали музей відкривати, а я їм екскурсію проводив. У мене навіть фото є з того часу. Я з указкою і делегація, - сміється Ляшко.
Палажченко «погорів» на ковбасі, каже. Саме в Чернігові тоді відбулася перша в СРСР революція, яку назвали «ковбасною». Якось «Волга» першого секретаря вдарилася у трамвай, а з багажника випала ковбаса і різні делікатеси. Зняли його з тріском.
Саме тоді Олег Ляшко і почав свої перші кроки в політику. Брав участь у мітингах. Якось сфотографував, як голова місцевого райвиконкому Микола Лоза будує хату, і подав це в районну газету. Потім Лоза викликав інтернатівця до себе і подарував пару дорогих тоді чехословацьких чобіт. Той чоботи взяв, але за кілька місяців вийшов у них на мітинг і розказав, де їх взяв, але «не продався». А Лоза стояв знизу і слухав...
Згодом саме Микола Лоза підкинув ідею про вила. Той самий символ партії РПЛ. Як?
- Коли ми заснували Радикальну партію, то саме він був одним із перших делегатів. Приїжджаю до нього додому (до тієї хати, яку фотографував), а він у хліву порається. На пенсії вже, стоїть з вилами. Гній викидав. І каже мені: «Ось нате вам вила, поганяйте їх там». В гною, все... Вони до сьогодні в мене стоять, символ партії. Причому такі ж: у тому гною, нечищені. Борзнянські вила від Лози. На жаль, помер Микола Олександрович... Хороший чоловік був, є що згадати.
Ляшко, Гіга і «Яворина» на сцені в будинку культури
У Ківерцях Олегя Ляшка вийшов зустрічати депутат облради та керівник районного осередку РПЛ Анатолій Грицюк. У притаманному йому стилі гучно, на всю площу, почав:
- Шановний Олеже Валерійовичу! За дорученням багатотисячної громади, вітаю на нашій землі і бажаю, щоб воістину мрія збулася, і ви стали нашим народним президентом!
Обійми, прапори, хлопчаки з місцевої школи кинулися до Ляшка робити селфі.
А тим часом зала Будинку культури, де відбувалася зустріч, тріщала по швах: на сцені - Степан Гіга: «Одна-а-а любов, одна-а-а любов... на двох».
Кандидат у президенти іде в залу, сідає серед бабусь у першому ряду. Ті мліють. Шкутильгаючи, йдуть обійняти. Потім разом зі Степаном Гігою Ляшко заспіває зі сцени Ківерцівського районного будинку культури безсмертну «Яворину». Люди встануть. І такого концерту тут, певне, давно не було.
Размова ж із ківерчанами була про те ж. Поруч із Олегом Ляшком на сцені стояла його волинська команда: Володимир Кравценюк, Юрій Ройко, Володимир Прокопчук, Олександр Свирида і Анатолій Грицюк.
Хтось завбачливо взявся принести кандидатові трибуну для виступу з-за куліс. Той спинив. Каже, без трибуни обійдеться. Чи не та сама, за якою недавно виступав Порошенко під час подібного візиту?
Коли лідер РПЛ заявив, що напочатку «отієї дороги, якою ми сюди приїхали» (маючи, певне, на увазі об’їзну дорогу з Княгининка на Ківерці) треба поставити портрети тих, хто її робив, «щоб люди могли плювати цим начальникам в морди», зірвав перші оплески.
Було і про Супрун, яку Порошенку треба взяти сімейним лікарем собі, а не міністром. І про підняття пенсії удвічі, як тільки стане Президентом. Про смертну кару за корупцію. Про голодних волинських шахтарів і вугілля, яке тим часом купують по всьому світу. Про премію Коболєва…
- Шановні... Підкажіть, як треба правильно сказати? – наприкінці виступу раптом повертається до Анатолія Грицюка.
- Шановні ківерчани та гості нашого міста! – Анатолій Петрович не спав.
- Шановні ківерчани і гості нашого міста (правильно, що підказали). У мене є 30 днів. Я ще приїду на Волинь не один раз. Я хочу довести, що нас не ведуть не тією дорогою. Але для цього мені треба сила... – запевняв кандидат у президенти.
А в чому сила? Правильно – в голосах. Судячи з того, з яким аншлагом проводжали Олега Ляшка у цьому райцентрі, вони в нього тут є.
Ну, або будуть.
Текст: Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото: Ірина КАБАНОВА.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.