Вартість проїзду в маршрутках, безумовно, належить до однієї з топових тем, яку обговорюють лучани.
Це не дивно, адже міським транспортом користуються усі. А нове зростання цін означає черговий удар по бюджету громадян. Додаткову хвилю обурення в людей викликає занедбаний стан міських маршруток.
«Перший» вирішив поцікавитися в основних дійових осіб ринку пасажирських перевезень, чим вони обгрунтовують наміри підвищити вартість проїзду та коли його чекати. А також дізнатися, чому луцький міський транспорт працює у форматі хронічної кризи.
Олександр Озінович, директор департаменту економічної політики Луцької міськради
«У нас є звернення від трьох найбільших перевізників міста щодо коригування тарифу на перевезення у зв’язку з тим, що різко зросла вартість дизпалива. Збільшився також розмір мінімальної зарплати, зросли витрати на обслуговування і ремонт транспортних засобів.
Яка вартість буде – на сьогоднішній день сказати важко. З того часу, як почав діяти тариф 4 гривні, було проведено моніторинг пасажиропотоку лише на 5-ти маршрутах. Після того як цей показник складе 80% від всіх маршрутів, які курсують містом, ми будемо починати розгляд підвищення тарифу на проїзд у бік збільшення.
Мені важко сказати, яким буде новий тариф. Ви ж бачите, яка тепер вартість дизпалива. Оптова вартість – понад 25 гривень. Тоді як в тарифі 4 гривні закладено ціну дизпалива орієнтовно 20 гривень.
Між тим, у питомій вазі тарифу близько 40% становлять витрати на придбання пального. Звісно, перевізники хочуть підняти ціну якомога більше. Але давайте будемо об’єктивними. Вартість перевезення має відповідати певним правилам.
Сьогодні ж жоден з маршрутів не надає певного навіть елементарного сервісу для пасажирів. Вам не дадуть квиточка, зупинки не озвучують, GPS-навігація вимкнена. Особливо це стосується автобусів, які їздять після 19 години. Та й сам парк маршруток у Луцьку не оновлюється.
Разом з тим місто працює над впровадженням картки лучанина. Ведуться перемовини з банками. Сподіваюся, до липня вона запрацює.
Водночас, Луцьку треба бути готовим до ситуації, яка склалася в Тернополі. Коли у водіїв забрали гроші з рук, то перевізники і водії почали страйкувати і відмовлятися виходити на рейси. Хоча вартість перевезення в Тернополі по електронному квитку становить 4 гривні. Якщо ж картки тернополянина немає, то проїзд коштує 5 гривень.
Вартість проїзду в тролейбусі там становить 3 гривні з карткою і чотири без неї. У нас же проїзд в електротранспорті коштує поки що 2 гривні. З іншого боку, коли луцькі маршрутки подорожчали, то 20% пасажирів пересіли на тролейбуси. Тому тут треба думати і визначатися».
Юрій Девіцький, директор ТОВ «Санрайз»
«Не може все бути безплатним. Чому, наприклад, у магазинах нікому не продають товари за пільговою ціною? Чому ніхто не нарікає на те, як ростуть ціни на продукти й інші товари? І в той же час вимагає, щоб вартість проїзду у маршрутках не змінювалася.
Чи можна собі уявити таку ситуацію, щоб у магазин зайшла людина, взяла продукти і показала посвідчення пільговика, яке дає їй право брати продукти безплатно. Ні, це нереально. А от проїхатися в маршрутці так можна.
Ще у 2013 – 2014 роках паливо коштувало близько 9 гривень за літр. У 2015 році його вартість виросла до 17 – 18 гривень. А тепер досягла 27 гривень.
У Луцьку останні три роки тариф на проїзд штучно утримують, не дозволяючи підняти ціни. Це політичне питання. Причому у більшості міст України ціни давно зросли. Також знову піднімає вартість перевезень «Укрзалізниця», яка робить це по кілька раз на рік. Але чомусь на це мало звертають увагу і не протестують.
Хочу сказати, що пальне в структурі тарифу є основною статтею витрат. Якщо воно дорожчає на 10%, міська рада має піднімати тариф. Якби деякі маршрути не були рентабельні, то всі перевізники давно б зупинилися. Але не можуть кілька маршрутів витягувати все підприємство. Ситуація критична.
Ми плануємо зупинитися, якщо тариф не виросте. Очевидно, що це питання свідомо затягується. Громадські слухання не проводяться.
Наше підприємство вже має борги на 3 мільйони гривень. Навіть якщо вартість проїзду зросте, нам треба буде спочатку віддати борги за кредит, а вже потім думати про оновлення рухомого складу.
Уже четвертий рік закупити нові автобуси неможливо. Вдалося зробити лише капітальний ремонт 10 автобусів. Інша проблема – в Україні вже не випускають автобуси «Богдан». Таке враження, що в нас свідомо знищують транспорту галузь. Це звичайна диверсія.
А щодо того, що не працює GPS-навігація, то треба спочатку правильно підійти до цього питання з технічної точки зору, а не нав’язувати усім пристрої, які не можуть ефективно здійснювати свою функцію, та лобіювати підприємство «Візор».
Сергій Дьомін, директор АТП №10701
«Усі ми живемо у світі капіталізму та ринку. Наше підприємство не виступає за новий тариф. Ми виступаємо за те, щоб організатор перевезень виконував норми українського законодавства. А в них зазначено: коли організатор має право регулювати тариф, то його розмір має бути достатнім для отримання прибутку та розвитку підприємства-перевізника.
Коли ж міська влада вважає, що такий тариф буде непідйомним для мешканців, то вона має вчинити так, як чинить з Луцьким підприємством електротранспорту. Адже тариф для тролейбусів далеко не 2 гривні. За занижену реальну вартість проїзду ЛПЕ отримало 47 млн грн з бюджету Луцька. Тоді як приватним перевізникам не компенсують нічого.
Більше того, нам прописали перевезення пільгових категорій населення безкоштовно. Але нічого безкоштовного немає. Тому ці перевезення ми здійснюємо за власний кошт.
Коли у минулому році був встановлений тариф 4 гривні, він дозволяв жити рентабельно. І навіть планувати роботу на майбутнє. Але в цей тариф було закладено верхню межу вартості пального 20 гривень за літр. Ця межа пройдено у вересні минулого року.
Яка сьогодні вартість – можете побачити на заправках. Щоб не бути голослівним, скажу, що АТП 10701 у січні спрацювало з мінусом у 250 тисяч гривень. Тому навіть якщо завтра введуть новий тариф, який буде економічно обгрунтований, то перш за все нам доведеться погасити свої борги. І вже потім вести мову про якість перевезень.
Ще одна проблема перевезень у Луцьку – різна собівартість перевезень на кожному маршруті. Так склалося, що в нас у місті працює чотири крупних перевізника. У одного з них маршрути більш рентабельні, він ще може почекати. Тоді як в нас ситуація суттєво гірша.
Ми не можемо дозволити собі собівартість, яка є на маршруті №18. Ми розуміємо, що людям треба їздити. Але ми не маємо коштів, щоб надавати благодійну допомогу з перевезень.
Лучани питають, коли з’являться нові автобуси, електробуси. Відповідаю: коли в нас буде краща фінансова ситуація. Пригадуєте, коли в нас з’явилися нові «Богдани»? Тоді водії в сорочках їздили. А тариф дозволяв працювати із значним прибутком і брати у кредит автобуси.
Але все нове з часом має властивість зношуватися. Зараз же нам не вистачає грошей, щоб навіть підтримувати свою життєдіяльність. Реальна собівартість проїзду у місті сьогодні становить від 3,5 до 6 гривень залежно від маршруту. Але коли буде піднято вартість проїзду, я сказати не можу.
Що ж до роботи системи GPS, то з самого початку у нас були нарікання. Не буду вдаватися у деталі, але побутовий телефон індивідуального користування не призначений для експлуатації в автобусах як пристрій для навігації».
Едуард Самчук, директор АТП №1
«Ми працюємо за регульованим тарифом. Він формувався при вартості пального 20 гривень за літр. Зараз ціна на пальне виросла до 27 гривень. Щоб заправити один автобус на добу, треба десь 50 літрів пального. Крім того, ми маємо враховувати підвищення мінімальної зарплати до 3723 гривень.
А з підвищенням зарплати виросли і податкові платежі. Запчастини для автобусів в Україні не виготовляють. Тому їх ціна прив’язана до курсу валюти. Всі ці фактори в комплексі змушують нас говорити про необхідність перегляду тарифу на проїзд у Луцьку.
Зараз пішла тема про оновлення пасажирського транспорту. Міністр інфраструктури каже, що треба переходити на Євро-3. Але автобус на Євро-3 коштує не менше 1,5 млн гривень. Я сумніваюся, що українці зможуть витягнути тариф, який дозволив би перевізнику радикально оновити свій автопарк. При нинішній системі неможливо щось змінити».
Можливий вихід з ситуації – міняти підхід до розрахунку перевезень. Платити перевізнику за кілометри проїзду. Тоді можна переглянути мережу перевезень. Буде контроль за виручкою, квитки централізовано віддаватимуть. Працюватиме GPS-навігація. А частина коштів бюджету піде на субвенцію пільговикам.
Сусідні країни вирішили це питання. Так, у Польщі разова поїздка у міському транспорті вартує 2 злотих. Це близько 15 – 16 грн. Але якщо в Україні ставити таку ціну, то люди просто не будуть їздити.
Не може бути тариф, який не дає можливості навіть покривати перевізнику свої затрати. Звісно, вартість проїзду можна встановити і на рівні 2 гривень. Але тоді має бути субвенція з бюджету, яка покриває різницю між витратами і собівартістю. І не лише.
Перевізнику треба платити зарплати водіям. І 3700 гривень сьогодні – це не зарплата. Водій має отримувати не менше 7,5 тисяч гривень. А щодо закидів, що є прибуткові маршрути у місті, то реальна собівартість перевезень різна.
У маршрутах №15 і №2 вона може становити і менше 4 грн. А от маршрутки №4, 14, 18 мають собівартість, яка доходить до 10 грн. Таким чином, можливий новий тариф у 5 гривень – це тариф, в якому закладено зарплату водіям, але немає можливостей для розвитку.
Петро Герасименко (Перший)