27-річний гвардієць Валентин – інструктор з фізичної підготовки й топографії. Свого часу закінчив педагогічний коледж і заочно Волинський національний університет за спеціальністю «Вчитель фізичної культури і спорту». Студентом мав досвід стендап-коміка, виступаючи на міні-концертах перед публікою в закладах Луцька. Тепер його навички працюють на користь Силам оборони.
Його історію розповіли на сторінці військової частини 1141 Національної гвардії України.
Військовий шлях для Валентина почався у 2016 році, коли після здобуття цивільної освіти Валентин потрапив на строкову службу в київський підрозділ Нацгвардії, який охороняв громадський порядок під час мітингів в урядовому кварталі, на спортивних матчах та інших масових заходах.
«Служба мене морально загартувала, змінила ставлення до багатьох речей. У цивільному житті цих знань і навичок не отримаєш, – говорить гвардієць. – Мітингувальники часто виплескують свої емоції на тих, хто забезпечує охорону порядку. А нам, військовослужбовцям, важливо мати витримку в будь-яких ситуаціях. Я навчився сприймати тільки справедливу критику, а образливі речі пропускати повз себе».
У 2020 році Валентин підписав контракт із військовою частиною НГУ, пройшов навчання інструктора. Іще з педагогічного коледжу він мав практику спілкування з аудиторією, імпровізованих комічних виступів – усе це тепер пригодилося.
«Де би не відбувалися заняття – у залі чи в лісі, робота військового інструктора – це завжди виступ. Зараз військовослужбовці проходять насичені навчання з тактики, медицини, топографії, інженерної і вогневої підготовки. Це великий об’єм інформації. Тому треба вміти утримувати увагу аудиторії, вести з нею діалог, спонукати мислити самостійно. У роботі інструктора є місце і для гумору. Ти не повинен бути нудним», – вважає Валентин.
Ще з юності він дружить зі штангою та гирями. І своїм прикладом мотивує інших гвардійців тримати тіло в формі:
«Без фізичної підготовки військовослужбовцю, тим більше під час бойових дій, буде дуже туго. Додаткова вага, яку воїни несуть на собі на передовій – це десятки кілограмів. А якщо ще й побратима треба виносити з поля бою – може бути і сотня».
Не менш важливо для військовослужбовця мати базові знання з топографії, уміти орієнтування на місцевості – часто це є умовою виживання, нагадує Валентин:
«У тилу люди можуть думати, що топографія – необов’язковий предмет. Але ті, хто брав участь у бойових діях, протилежної думки. Тим більше, що топографія лежить в основі програми інтелектуальних карт «Кропива», завдяки якій нашій артилеристи нищать ворога, та багатьох інших програмних інструментів, які наближають нашу перемогу».