Ми йдемо на розмову з Іриною Вахович на 9-ту ранку. Навіть на кілька хвилин раніше. Домовлялися разом почати день. Тиснемо кнопку перед зачиненими дверима із написом Волинська облрада. Двері відчиняє працівник охорони.
«Голову облради змінили. Правила – не змінювали», - перше, що спадає на думку. Бо охорона на дверях на 3-му поверсі тут з’явилася «в епоху» Ігоря Палиці.
«Нікого нема», - не церемониться охоронець (черговий? вахтер?) і зачиняє двері.
Буквально за мить на сходах з’являється голова облради Ірина Вахович. З кимось розмовляє телефоном. Як завше привітна, у літній сукні, бо за вікном немилосердно пече серпневе сонце. «Доброго дня! Це зі мною», - вітається із охоронцем і запрошує у свій робочий кабінет.
* * *
У приймальні ще порожньо. Ірина Михайлівна спокійно минає двері кабінету ліворуч, на яких червона наліпка про те, що ведеться відеоспостереження. І повертає направо. Колись давніше там працював перший зам…
9.02. Тихо. На робочому столі Ірини Вахович лише одна папка та гірка паперів для нотаток. Чистих. Синьо-жовтий прапорець. Візитівка. На ній поруч із гербом Волині написано: «Вахович Ірина Михайлівна. Доктор економічних наук, професор. голова Волинської обласної ради».
Ручка. Телефон. Ноутбук. Праворуч у великій вазі – високі і білі-білі троянди. Ліворуч – невеликий диванчик і білі штори на вікнах, що виходять на Київський майдан. Мимоволі згадалося, як з вікна одного із сусідніх кабінетів свого часу нині нардеп, а тоді депутат облради Ігор Гузь викидав униз портрет Януковича…
«Мені не принципово, в якому кабінеті працювати. Вони ідентичні»
- Чесно кажучи, я думала, що нарешті потраплю на інтерв’ю у кабінет голови Волинської облради, - починаю з «насущного». - Коли головував Ігор Палиця, часто навіть рядові інтерв’ю із журналістами, які не входили до тоді існуючого «укропівського пулу» були нереальними. Але я бачу, що ви обжили кабінет навпроти. Чому не зайняли той офіс, в якому працював Ігор Палиця?
- Ой (сміється, - авт.), насправді він тричі телефонував і просив мене це зробити. Просто Ігор Петрович через зайнятість не забрав звідти свої речі. А мені не принципово, в яких стінах працювати, тому я й не хотіла поки той кабінет займати. Та й вони – ідентичні.
Цей кабінет - навіть зручніший, затишніший. Менший. Там великий стіл, стільці… Наразі у нас ще не було великих нарад, які потребували б таких умов, тому тут працюється комфортніше. Але, сказав Ігор Петрович, приїде – змусить перебратися.
Та й я ж хочу, щоб облрада стала платформою для конструктиву, об’єднання. То хай. Буде в платформи – свій простір: проводитимемо там погоджувальні ради.
- Від кого почули пропозицію стати головою облради?
- Від Ігоря Петровича.
- То була важка для вас розмова?
- Вона була несподівана. Він зателефонував і каже: «Ну що, готова?». Я відповіла: «Ні, звісно». Кажу: «А ви у мені впевнені?». Він: «А ти в собі?». А я в собі завжди сумніваюся. Потім я подумала і вирішила спробувати.
Я хочу бути дотичною до змін в цій країні. Бо я щиро сподіваюся, що зараз країна якраз отримала той шанс, яким мусить скористатися. Чомусь мені дуже хочеться в це вірити.
- Що найбільш незвичне у цій роботі?
- За свої енну кількість літ я багато зробила у науковій діяльності. У мене вже був більш вільний графік. Я навчилася певні управлінські функції виконувати дистанційно. Робота у бюджетній комісії дещо заставила переформатувати свій графік. А тут перші дзвінки до мене можуть бути навіть о пів на сьому ранку. Це коли хтось нетерплячий хоче або щось доповісти, або висловити ідею.
Коли мене обрали головою облради, я звернулася до депутатів, аби вони мені допомагали. Є люди, які знають проблеми в окрузі, можливо, мають більший досвід. Відповідно, багато мені підказують. Хочу, до речі, тут похвалити нинішню облдержадміністрацію за правильний підхід. Є хороший посил. Є співпраця. І щодо доріг, і щодо туризму, і щодо європейської інтеграції…
- Це було напрацьовано ще при Олександрові Савченку (екс-голова ОДА, - авт.)?
- Ні. Це новий конструктив, який підтримує нинішня команда. Змінилася ситуація в країні – змінився підхід і тут. Ми ж зараз усі розуміємо, що Волинь очікує нового голову ОДА. Нинішній голова відкритий до перемовин. Ми спільно вивчаємо ту чи іншу ділянку роботи. І для нього, і для мене це новий досвід.
- Ви буваєте у кабінетах один одного? Бо тут, на Київському майдані, траплялося і таке, що один до одного – не дай Боже… Хто до кого ходить за потреби?
- Ми вже мігруємо, то я на другий, то він на третій. Знаю, що був кордон. Зараз кордону немає. Працюємо спільно. У мене другий робочий день розпочався з того, що ми поїхали в Любохини Старовижівського району, де будуємо школу. Дай Боже, вона відкриється. Але знову ж таки є ризики з фінансуванням. Є тут свої моменти, сподіваюся, що буде все добре.
Ми відвідали кілька садочків і шлюз на річці Прип’ять, яка тримає 9 км води. Під’їхали, побачили поломаний шлюз, через що, відповідно, витекла вся вода. Підбігли люди, розказували, що з весни не мають води в криницях, що у них велика біда. Мешканці пригадували, що тільки тоді, коли ця дамба з’явилася, у них не стало проблем із питною водою. Тому вона цим територіям вкрай необхідна.
Наступного понеділка спільно з управлінням водних ресурсів з ратнівчанами ми той шлюз підняли. Оце одне з питань, яке вирішується спільно. Так буває, коли є спільне бажання допомогти людям. Правда, вирішилося тимчасово, бо треба 1 млн 420 тис. на ремонт шлюзу.
«На жаль, грошей до розподілу в обласному бюджеті нема»
- А де взяти ці кошти?
- Мільйон виділено з Держбюджету. З цього мільйона розпочнуть. А 420 тисяч мали виділяти ми з обласного бюджету. Але… на жаль, в обласному бюджеті грошей до розподілу немає. Немає перевиконання. Будемо думати: чи давати гарантійні листи, чи шукати інший вихід…
Якщо два місяці тому перевиконання надходжень до обласного бюджету сягало 2,1% (ми очікували, що до 5% назбирається, бо тільки коли є 5%, маємо можливість використовувати гроші), потім - 1,9, а зараз – 1,6. Тобто динаміка не на ріст, а на спад.
- Чому - так? Ніхто не дбає про наповнення бюджету?
- Цього року на це вплинули два важливих фактори. Перший: напочатку року в нас забрали рентні платежі з використання лісопереробки. Відповідно, 25 мільйонів мінус. Другий: не дозволили класти на депозит кошти загального фонду бюджету, які поки не потребують використання. На цьому ми теж мали у попередні роки більше 20-ти мільйонів ресурсу.
А взагалі хтось поширив хибну думку в Україні про те, що раз кошти на депозитах – значить, їх не вкладають у розвиток, на цьому заробляють. Гроші із загального фонду виділяються фактично на утримання. Не завжди ж ці кошти затребувані. Місцеві органи влади втратили можливість заробити ресурс, який заробляти можна дуже легко. Начебто хтось вбачає в тому корупційну складову, хоча співпрацювати дозволено тільки з державними банками.
Звичайно, цим займалися не ми, а департамент фінансів, однак саме це не дозволило нам забезпечити ці надходження. І це - неправильний підхід. Часом є дуже прості рішення складних проблем.
- Але здається, команда Палиці критикувала команду Гунчика якраз за те, що тоді адміністрація користувалася таким ресурсом, як кошти на депозитах. Ні?
- Тут ця критика неоднозначна. Якщо говорити про кошти спецфондів, за які є можливість ремонтувати дахи в школах чи в лікарнях, а гроші тим часом лежать на рахунках – то інша справа.
Нам тоді казали, що ці гроші на депозитах, і ми їх не можемо взяти… А зараз заборонили так використовувати кошти загального фонду – і це інше. Це – моя думка. Можливо, вона суперечить з іншими. Але якщо говорити про фінанси, про ефективність використання коштів, то це було б правильно. Варто вказати і на те, що цьогоріч кошти з митного експерименту відсутні. Тому і депозитні надходження були б значно менші, навіть за умови дозволу їх вкладати. До слова, багато областей таки встигнули вкласти кошти на депозит до моменту заборони. Департамент фінансів ВОДА на жаль, ні.
- Як за таких умов фінансувати, наприклад, профтехосвіту, яку недавно перекинули на обласний бюджет?
- Ви праві: це теж ресурс, який раніше ми могли спрямовувати на розвиток. У 2016 році нам на обласний бюджет дали ПТУ, які усі нам обходяться у 200 мільйонів гривень. Дали коледжі: і Шацький лісовий і Нововолинський і Володимир-Волинський… Тобто, крім тих закладів освіти, які були в нашій системі, нам додали нові. Додаткових джерел фінансування тут не передбачено.
Треба бачити і знати, в якому стані до нас прийшли ці ПТУ. Повірте, це величезні проблеми. Їм комфортно бути при обласному бюджеті, їм добре. Вони кажуть, що таких грошей у них раніше ніколи не було (йдеться про кошти на розвиток, тобто ремонти, обладнання, техніка, тощо). Але знову ж таки: майно ще не наше. Ми його фінансуємо, а нам його ще не передали. Коли копнули глибше – виявили, що в багатьох випадках немає толком і документів на те майно. Ні свідоцтв, ні актів… Держава тут зробила перший крок, а другий – не поспішає.
- Ви згадували, що просили депутатів вам допомагати. Чи не боїтеся ви бути несамостійною у прийнятті рішень, точніше – керованою?
- У прийнятті рішень буду керуватися виключно переконаннями, аргументами і конструктивами. Обласна рада – це такий орган, де одноосібно ніхто рішення не приймає.
У будь-якому випадку ми мусимо не виносити в сесійну залу ті питання, які не будуть погоджені. Коли ми стратегічно хочемо зробити порядок у чомусь, на жаль, ми можемо жертвувати чимось локально. І ці локальні речі, на жаль, часом настільки підбурюються політиками і депутатами, що вони виходять на рівень, більший за щось глобальне. Не хотілося б, щоб так було. Хотілося б реально ефективної роботи.
Нам треба більш уважніше ставитися до обласного бюджету. Бо не може бути так, що ми на кінець літа маємо 1,6 відсотка перевиконання. А тут щодня нам надсилають листи різні лікарні, освітні заклади зі своїми проблемами. А є такі проблеми, які потребують невідкладних капіталовкладень, термінових!
«Після приїзду Мінрегіону в мене – шок»
- Ви кажете: треба жертвувати локальним на користь стратегічного. Питання: скільки районів має бути на Волині: 3 чи 4?
- Окей. Якщо про адмінреформу… Взагалі цього місяця у нас було багато нарад щодо цього напрямку, деякі з них проводили представники Мінрегіону, розказували про своє бачення нашого територіального навіть не устрою, а розмежування. Розказували, чому 3 райони, а не 4 має бути на Волині.
Непопулярні речі скажу, але… На мою думку, адміністративно-територіальна реформа розпочалася абсолютно неправильно: з першого моменту – до сьогоднішнього. І ми зараз зіштовхнулися із низкою проблем.
Волинська область – то 16 районів: хтось сильніше розвинений, хтось слабше. Сильніше – той, хто біля центрів, слабший – хто більше відцентрований від полюсів росту. ОТГ в нас відбулися, але відбулося і дві великих проблеми.
Перше: треба було спочатку створити ОТГ біля великих міст і не дозволяти створення інших, поки це питання не вирішиться. Бо ми на сьогодні маємо обмеження розвитку наших волинських міст. Друге: варто було розглядати кожен район (яких є 16 в області) як окреме ОТГ або ділити кожен район на дві громади, не більше. І то за умови, що у цих районах є два полюси росту. Чому – так ? А тому, що лише за такої умови вони можуть бути фінансово спроможними у довгостроковій перспективі.
Зі мною можуть не погодитися депутати різних рівнів. Але якби я відповідала за цю реформу, я робила б саме так.
Були у мене на прийомі люди з Гіркої Полонки Луцького району. Там цілий масив забудувався, однак він не має електроенергії. Дивлюся, що там з Гіркополонківською ОТГ сьогодні, а там - мінус 390 тисяч на рахунку. Та політика, яка провадилася, коли формувалася ОТГ, дає свої наслідки. Хтось захотів стати об’єднаною громадою, але не розумів, які має перспективи. Перші роки ще прожити так можна, а далі?
Зараз у нас наступний етап – об’єднання з тими, які спроможні, із неспроможними. Через те, що реверсна дотація у Боратині – 33 мільйони торік. Ця ОТГ вже два роки поспіль найбільш фінансово спроможна не тільки на Волині, а й в Україні. Їй пощастило мати своє підприємство із багатотисячним персоналом та відповідним ПДФО. Вони виграли. Інші програли. Але ми ж не можемо робити реформу для одного, який може виграти, а хтось інший може програти. Крім того, що обмежили місто з усіх сторін, і місто не має куди розвиватися зараз. Так, можна позаздрити Боратинській ОТГ, але перекоси є і там. Явні. Так треба все будувати, щоби в один момент область не лишилася без грошей.
Після приїзду Мінрегіону в мене – шок, бо до цього я думала, що існує стратегічне бачення реформи. Шок, бо у нас немає стратегії, бо Мінрегіон поділив нас суто географічно. Чи будуть районні ради? Немає відповіді. Як ОТГ будуть контролюватися? Немає відповіді…
У нас за перспективним планом 73 ОТГ, то де ж вони можуть бути спроможними? Наше завдання робити ОТГ спроможними. Як зробити так, щоб у нас не було реверсних дотацій (а вона в Боратинській ОТГ є, бо їм бракує площі)? Треба думати, як бути далі. Вважаю, що це на часі. Є пропозиції Мінрегіону щодо того, як об’єднати певні ОТГ, ми маємо це все обговорити на сесіях, опрацювати з облдержадміністрацією.
- Як, на вашу думку, спрацювала ОДА в цьому напрямку? У нас був заступник губернатора, який відповідав за реформу, досвідчений Сергій Кошарук…
- При всій повазі до Сергія Кошарука, як на мене, ця реформа у Волинській області провалена на сто процентів. Якщо ми мали формувати фінансово спроможні ОТГ, то нам необхідно було дивитися, де є полюси. Якщо в якомусь районі - два таких полюси, треба було ділити його на два, щоб розуміти, що вони в довгостроковому періоді виживуть.
Для прикладу, Шацьк – то одне ОТГ. І Згорани туди мають зайти. Це наш туристично-водний комплекс. Це Волинь. Це логічно. І таким чином треба було формувати, просто дивитися на карту. Це зайшло б і добровільно, аби все добре пояснити людям.
Протести у «бурштинових селах» підбурюють конкуренти
- Від вас зараз забирають кошти, дають додаткові навантаження. По-перше, виникає одразу питання про збільшення надходження до бюджету, про пошук ресурсів: хто має це робити, хто недопрацьовує і де їх, власне, шукати?
- Як наповнюється бюджет? Нічого нового. Підприємства – як хмарки, з яких іде дощик, капає в озерце, а з цього озерця п’ють всі. І освіта, і медицина…
- З якого озерця зараз найбільше капає в обласний бюджет?
- Є бюджетоутворюючі підприємства, але фактично найбільший податок зараз це ПДФО з працюючих осіб.
- А якщо про комунальні підприємства?
- Ми всі дуже ж надіялися на «Волиньприродресурс», звичайно. Але на сьогоднішній день йде супротив його роботі… Хоча це такий був би поштовх для області. «Волиньприродресурсу» повністю забезпечує всі організаційні технічні роботи, кадри - з тих місць, де видобуватиметься бурштин (якщо ми суто про бурштин). Бурштин буде продаватися через біржу. Це комунальне підприємство, це контроль і відповідальність: бурштин не продаватиметься абияк. В тому числі й на мені ця відповідальність.
Розподіл прибутку здійснюватиметься в 4-х напрямках. Вам же це відомо. По 25% на державний, обласний, місцевий бюджети і 25% лишається підприємству. Уявляєте: 25 відсотків тій місцевості, де видобувається бурштин? Нарівні з державою. І підприємство має таку саму частку, як і всі інші зацікавлені. Але виходить, що тільки йому всі палки в колеса ставлять, щоб воно не змогло це зробити.
Зараз є певне лобі конкурентів, які здійснюють незаконний видобуток. Фактично вони організовують людей і дають неправдиву інформацію. Але ми сподіваємося, що люди своє локальне не будуть ставити вище стратегічного.
- Тобто ви вважаєте, що оцей опір у низці громад: у Деревку, в Тоболах, перекриття дороги в Галузії… існує тільки «завдяки» конкурентам?
- У тому числі. З одного боку, місцеве населення, мабуть, має бажання самостійно видобувати бурштин і боїться екологічних наслідків, не довіряє, за все швидше «Волиньприродресурсу». З іншого - лобі тих, хто здійснює незаконний видобуток у сусідніх областях. Ніхто не хоче, щоб поруч був такий конкурент, як «Волиньприродресурс»: із законним виходом на всі біржі, рекультивацією, тощо.
Тому підприємство працюватиме над цим далі.
- Яка ситуація з «Волиньторфом»? Стільки часу тривали конфлікти із ОДА. Зараз – тихо.
- Якраз, до речі, мала поцікавитися, як справи на «Волиньторфі». Зараз наберемо Івана Мироновича… Наскільки мені відомо, все стабілізувалося. На сьогодні, проблем немає.
(Дзвінок директорові підприємства Іванові Киричику, депутатові облради цього ж скликання від фракціх УКРОП. Кілька слів про справи. Повертаємося до розмови…)
На існуючі ділянки ОДА договори підприємству продовжила. Щодо свіжих ділянок, то тривають перемовини. Ну, але поки вони мають на чому працювати, бо дали їм договори на старі землі.
- Ваші прогнози які: голова ОДА буде місцевий чи немісцевий, або не зовсім місцевий?
- Тут прогнози – то таке (сміється, - авт.). Дуже-дуже сподіваюся, що це буде місцева людина. Бо всі ми вже бачили різне. Навіть я за свою коротку політичну історію. Однозначно, що краще, коли керівник такого рівня – людина місцева. Той, хто тут живе, працює, якому буде соромно, якщо він щось не так зробить.
«На обласну філармонію страшно дивитися. Це як інфекційна лікарня»
- У вашого попередника, Ігоря Палиці, були свої фішки: вкласти кошти у кілька знакових об’єктів, а не розпорошувати їх. Наприклад, перинатальний, інфекційна лікарня, тощо. Чи є такі фішки у вас? Такі, про які потім волиняни могли б говорити: «Це зроблено в часи Вахович».
- Дуже хотілося б , аби так було. Звичайно, медичні заклади в пріоритеті. Але з того, на що страшно дивитися (як на інфекційну лікарню) – то це наша обласна філармонія. Коли я зайшла туди вперше, я була дуже вражена. Там немає концертного залу. Але це такі талановиті люди! І разом із тим - вбогі кабінетики старої автостанції… Виходить, що в таких жахливих умовах ми зберігаємо наш генетичний код. Гляньте на їхні виступи. «Кантабіле», Волинський хор… Не може так бути.
Вже є навіть певний проект реконструкції цього приміщення. Говорили із керівником філармонії про те, що будемо робити конкурс на проект. Є ідея добудувати споруду, підняти і зробити вихід на Волі. Бачила ескізний варіант, він мені дуже сподобався. І місце гарне, і така будівля прикрасила б проспект Волі.
Це дуже добре, але - дорого. Та знову ж таки: ми говоримо про школу в селі, де 200 учнів, і бюджет таких шкіл від 80 до 120 мільйонів, про обласну філармонію, де таланти розвиваються! Що ж тоді важливіше? Звичайно, це не можна зробити тільки силами обласного бюджету. Будемо думати про фінансування, буду розказувати ситуацію народним депутатам при нагоді. Є ще кошти ДФРР…
Друге - санаторій «Лісова пісня». Шацькі озера – це те, чим Волинь цікава для всієї України. Хіба не так? Уже 50 років пройшло, як він збудований. І в такому стані, що дай туди 10 мільярдів – і 10 мільярдів буде куди подіти. Заклад старається: утеплюється, змінює обладнання… Сьогодні вкрай необхідно добудувати той басейн, який там почали колись зводити. Якщо говорити, чи варто добудовувати. Варто. Бо це дешевше, ніж будувати з нуля.
І ще – краєзнавчий музей. З музейною справою на обласному рівні треба робити порядок. Наші взірці – це Музей Волинської ікони і меморіальний музей Косачів у селі Колодяжне. Але якщо говорити про Музей Волинської ікони, то там уже мало місця. Сьогодні сховища переповнені, їм дуже тісно.
- Свого часу їм передали приміщення додаткове. Там навіть проводили ремонт… Але вилилося це у конфліктну ситуацію. І в облраді за попереднього голови заговорили за недоцільність передачі.
- Так. Була я в тому приміщенні. Це на вулиці Ярощука, поблизу існуючого музею. Фактично житловий будинок. Ці стіни абсолютно непристосовані для сховища. Споруду реально треба чи продати, чи зберегти і облаштувати там службове житло для гостей, які приїздять з інших регіонів.
Я вважаю, що діючий краєзнавчий музей можна оновити, але креативно. Навіть, можливо, Музей Волинської ікони перенести туди, оскільки йому мало місця. Зайняти один із поверхів, наприклад. Як належить, з охороною. Чому – ні? І назвати це приміщення спільне не краєзнавчим музеєм, а просто … музеєм. Щоб на новому фасаді великим літерами було написано: «МУЗЕЙ», і це був заклад, до якого хотілося б зайти.
І заїхати, до речі. У нас біля краєзнавчого навіть нема як припаркуватися. А це теж один із важливих моментів. В такому стані, як нині є, краєзнавчий музей неконкуренто спроможний і, на жаль, нецікавий.
Ще один важливий, як на мене, об’єкт, якому варто приділити увагу, – це перехід «Адамчуки -Збереже». Треба активізувати транскордонне співробітництво у цьому напрямку.
- Під час останньої пресконференції Ігоря Палиці я запитала про долю музею, бо у його передвиборчій програмі був пункт щодо його реконструкції. Він здивував: сказав, що вважає, що музей можна було б розташувати в іншому приміщенні – у стінах нинішнього військового госпіталю. Воно фактично у Старому місті, біля замку, в приміщенні, яке є пам’яткою і «вписується» у туристичні маршрути. Тоді я подумала, що всі історії, що стосуються майна Міноборони, закінчуються нічим, бо Міноборони своїм майном не поступається… Що про це думаєте ви?
- Це було б складно. Якщо так, то треба обговорювати. Це приміщення пам’ятка, там є нюанси не тільки з Міноборони, а й з Мінкультури.
…Тобто я говорю про такі великі проблеми, які не рухали роками. Чи це буду я, чи це буде хто інший, але треба щось змінювати. Я обов’язково про це говоритиму з новим головою ОДА. У мене вже є цілий список для нього. Це перелік проблемних моментів, прописаних мною. Планую його показати новому голові і обговорити разом, що в тому списку можна змінити.
- Олика. Психіатрична лікарня у замку. Бралася команда губернатора Савченка за неї. Бралася гучно, обіцяли мільйони і проводили наради. На – тому все. Савченко поїхав – плани «накрилися»…
- …Не встигли (усміхається, - авт.).
- Назвемо це так. У вас є бачення щодо Олики?
- Знову боюся, аби локальне тут не стало важливіше за глобальне. Давайте кожен волинянин на референдумі визначиться, що важливіше для Волині: величезний туристичний комплекс чи лишити там лікарню? Звичайно, це має бути туристичний комплекс.
Спілкувалися із поляками щодо транскордонних проектів, бо з 2020 року стартуватиме друга хвиля, вони кажуть, що то буде один із пріоритетних проектів. Я маю на увазі проект щодо розвитку Олики. Польська сторона зацікавлена, і українська – теж. А ці всі окремі соціальні питання – супутні.
Проект – дороговартісний, і нам треба знати, з чого ми розпочинаємо і як. Поляки вже роблять костел. Ми робимо дорогу до Олики, наступного року теж продовжуватимемо над нею працювати. Будемо робити все, щоб Олика стала туристичною. І наступні покоління олицьких людей будуть вдячні за це. Бо це дасть поштовх цій території.
«Хто дорожче дасть, тому «Кручу» і продамо»
- Коли буде сесія? І чи влаштовує такий підхід до роботи, коли сесії відбуваються дуже рідко, їх у нас, наприклад, може все літо не бути?
- Усе залежить від того, які накопичуються питання. Зараз, наприклад, на часі – майнові. Тому наступна сесія буде частково присвячена цим питанням. Переглядаємо майно, яке належить до обласної комунальної власності. Є таке, що підлягає продажу, і не треба його тримати, бо це зайве.
Думаю, що сесія буде напочатку жовтня. Будемо збиратися за необхідності. Якби були кошти, повірте, зібралися вже й завтра б, аби їх розділити. І до зими реалізувати. А так ми лише перерозподіляємо кошти в межах розпорядників силами бюджетної комісії. Тому рада працює зараз, виконує поточну роботу, працюють комісії, готуємося таким чином до сесії.
- Кажучи про майно, яке можна було б продати, що ви маєте на увазі? Наведіть приклад.
- Приклад? На вулиці Дубнівській у Луцьку є споруда, яка раніше була обкомівським готелем.
- Вона була передана на баланс «Волиньприродресурсу», до речі.
- Так. Була передана. Але це майно обласної ради. Зараз ми будемо робити всі підготовчі документи для того, щоб це майно продавати з аукціону. Уже можете цей посил давати: хто має бажання, хай цікавиться. Там є можливості туристичні, рекреаційні… Запрошуємо інвестора: хто дорожче дасть, тому і продамо.
- В якому стані це майно?
- Споруда охороняється. Але стан її – не дуже хороший. Дах протікає. Була там, дивилася. Є й інші приміщення. Є, наприклад, відділення тубдиспансеру в селі Хотешів на Камінь-Каширщині, в Лукові на Турійщині. Є у нас вже листи від профільного управління про те, що ці відділення вони мають намір ліквідувати. Установи треба переформатовувати під щось інше. А вже на що саме і чи це буде під областю, під ОТГ чи під районом, будемо дивитися.
Можливо, є там актуальніші потреби. Навіть ті самі хоспіси. Ми, до речі, переводимо обласний хоспіс у Боголюби (село під Луцьком, де діє лікарня, - авт.), онкодиспансер тепер матиме більше місця на відділення хіміотерапії.
«Я здогадуюся, хто ці двоє… Але не переймаюся»
- Давайте про політику. Коли за вас голосували обранці, то 55 колег підтримало проект про те, щоб обрати головою облради Вахович, а двоє – ні. Чи знаєте ви, хто ці двоє? І як думаєте, чому вони вас не підтримали?
- Здогадуюся, хто ці двоє (сміється, - авт.). Чому вони не підтримали? Насправді я щось над цим і не задумувалася. Ніколи подібним не переймаюся. Я не з тих, хто сидітиме і тільки й думатиме: «А чого ж вони..?».
- А відчутні на цій роботі якісь гендерні моменти? Коли ви,
наприклад, бачите, що в цих стінах люди звикли, що чоловік має таку посаду займати?
- Насправді нічого такого не відчуваю. Можливо, хтось із чоловіків десь у бесідах хоче висловити свою думку іноді більш різко, а мусить себе стримувати. Оце кілька разів помічала. Щось інше – ні.
- Наскільки конструктивною зараз є робота облради з точки зору взаємодії між фракціями? Чи спілкуєтеся ви з лідерами фракції «Солідарність», наприклад?
- Навіть перед тим, як мало відбутися голосування про моє обрання головою ради, фракція запросила мене на розмову. Коли я заходила туди, один із членів фракції мені тихенько сказав: «Десь так буде: 5 проти, всі інші – за». Ми поспілкувалися – і ви ж бачили: проти не було нікого.
- Цікаво, чи не може з’явитися в обласній раді цього скликання, скажімо, нова депутатська група від «Слуги народу» чи якась нова фракція з огляду на переформатування влади?
- Ця каденція обласної ради переформатовуватися не буде. Я просто в цьому переконана. Мені більше здається, що ми монолітом голосуватимемо за всі рішення. Однозначно, що відбуватимуться погоджувальні ради, на яких уже будуть всі представники. Не буде такого, що через політичні вподобання хтось не приходить на ці погодження і потім принципово голосує проти.
Всі ризикові моменти будемо проговорювати. Я не проти думок, звичайно. Може, комусь конче треба буде щось озвучити у сесійній залі, щоб люди побачили. Політика вона така. Але уже зараз бачу, що є моноліт.
З ОДА ми навіть запровадили практику спільних листів до державних органів влади. Робимо листи за підписом двох голів. Це – нормально, але цього давно не було… Таких листів уже було кілька: щодо водних ресурсів, щодо моста в Адамчуках…
Пригадуєте, як одне з видань написало, що польська сторона більше не проводитиме ці заходи? Ця публікація з’явилася до я Днів добросусідства, 3-го серпня. Тоді, як заходи проводили 9 -11 серпня. Зрештою, виникла ідея в облраді, щоб продовжити термін переходу до двох місяців. Потреба у мості через Буг є якраз тому, що маса людей з Польщі їде на Шацькі озера на велосипедах. Тільки там вони їдуть нормальними велодоріжками, а в нас… Однак наші озера їх все одно приваблюють. Висновок який? Значить, їм цікаво. Вони дають виручку. Вони проживають у «Лісовій пісні». Тому збільшення терміну буде якимось поштовхом до розвитку наших територій. Чекаємо результату.
А в перспективі маємо зробити дорогу від Шацька до Адамчуків. Я вже спілкувалася з дорожниками на цю тему. Якщо так підходити до справи, то все можна зробити, навіть за невеликі гроші.
- Чому на попередній сесії до лав обласних обранців приєднався тільки один депутат? А де другий?
- Думаю, що на наступній сесії буде і другий. Наразі депутатом уже став Олександр Голуб, лікар. Тепер лікар Ковельської лікарні, раніше був – Старовижівської. Але живе в Боголюбах біля Луцька.
- Що ви змінили в облраді, відколи прийшли сюди на роботу? Можливо, кадри? Якісь принципово важливі підходи?
- В Ігоря Петровича радником був Вячеслав Рубльов, відповідно звільнилася ця посада. Зараз радником є Алла Палівода.
- Чого ви найбільше боїтеся на цій посаді?
- Боюся, що не встигну зробити задумане. Хоча б розпочати правильні дії в напрямку розвитку Волині. От навіть ті, що ми сьогодні окреслили. Боюся, що не буде взаєморозуміння, що мене не підтримають у таких комплексних питаннях. Бо ми бачимо плачевний бюджет, відтак кожен буде тягнути зараз на себе, на свої округи.
- Ви прийшли в політику надовго?
- Надовго? Це перший мій політичний досвід. Раніше взагалі не розглядала себе в цьому напрямку. Монографії, дослідження… Аспіранти, студенти…
- А ви вже не викладаєте?
- Буду викладати по суботах, а для заочників по неділях, але не завжди.
- Думаєте про наступні вибори?
- Безперечно. Я думаю, що піду на наступні вибори. Все залежить від того, чи я побачу, що можу щось змінити.
Мені вистачає віри в себе. Бо я не можу стояти осторонь, коли робиться щось неправильно. Якщо Бог дає мені побачити, що це неправильно, значить, я мушу виконати свою місію: сказати про це і зробити правильно.
Я з таких.
Зараз. Раніше я такою не була.
Текст: Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото: Ірина КАБАНОВА.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.