Василь Мороз із села Оленине Камінь-Каширського району змайстрував дровокол, який розколює поліно відразу на шість частин.
Чоловікові 43 роки, працює у школі завгоспом і виховує з дружиною трьох дітей, пише Іванна Величко на шпальтах видання Полісся.
Каже, живе, як усі: працює, тримає господарство, влітку з сім’єю ходить у ліс по ягоди, гриби. Любить полювання. Попри всю свою скромність, Василь Мороз – знаний шанувальник техніки. Пристрасть до металу у нього, схоже, в крові: його батько був механізатором, тримав кузню.
«Маю горно, кувадла, все необхідне. Любитель-самоучка. Можу викувати новий інструмент, так би мовити, з нуля і підремонтувати плуги чи запчастини до січкарні. Залізо люблю, без того не можу. Уже рука набита, тому виготовити, наприклад, сокиру не становить жодних проблем, – зауважує співрозмовник. – Перші спроби були у 9 класі, потім став більше цим займатися і поступово наловчився. А першою роботою була копачка. Довго сидів над нею, але не здався, і усе вийшло. За стільки часу вже й складно пригадати, що й у якій кількості робив. В окрузі всі звертаються».
Механізм, який називає дровоколом, Василь Мороз виготовив самостійно, «з голови» (свого часу бачив заводські аналоги на одному з підприємств).
Найбільше часу знадобилося для пошуку запчастин, адже не завжди вдавалося підібрати необхідне з першого разу. Навіть доводилося шукати серед металобрухту.
Проте загорівся ідеєю, і вийшло відносно швидко, хоч і робив поступово. Готовий механізм запрацював відразу, тільки з часом майстер змінив декілька нюансів для зручності.
«У цього дровокола гідравлічна система. Можна сказати, що в ньому запчастин на пів трактора. Але крутить усе електромотор, – зауважує господар, розповідаючи про конструкцію свого винаходу. – Купив мотора, швелера, метал. Зварив раму, припасував колеса. На основі закріпив циліндра, з іншого боку виставив ножа. Збоку встановив мастильного насоса МШ-32, розподільник та електромотор. З’єднав усе мастильними шлангами. Електромотор крутить насоса, мастило качає і завдяки цьому працює увесь механізм».
Майстер підкреслює, що зараз уже багато таких пристроїв роблять, і кожен по-своєму унікальний. Однак переважають редукторні дровоколи на одне лезо. Тут же – гідравлічний і розрубує поліно відразу на 6 частин, а не на 2.
Чоловік переконує, що його механізм не є занадто затратним. Звичайно, колись довелося вкласти кошти у запчастини, аби змайструвати його, однак далі – по мінімуму. Єдина витрата – на електроенергію.
Сама ж швидкість «рубання» дров залежить від спритності того, хто закладає колодки. У будь-якому разі виходить швидше, аніж рубати сокирою, ще й на руки та спину значно легше.
Так, наприклад, син Василя справляється з причепом дров за пів дня. Техніка потужна, перешкод для неї нема: «бере» будь-який вид деревини. Навіть відходи, обрізи з пеньків перерубує.
Винахідник вважає, що потужнішого дровокола поблизу немає. Тим більше, що зараз уся техніка на гідравліці, усі трактори, крани тощо. І робота іде швидше, і значно безпечніший за редукторний, який працює постійно. Тільки встигай закладати поліна – з необережності можна завдати собі травм. А в гідравлічному, каже майстер, колодку поклав, важіль натиснув і тоді спрацювало – розкололо. Якщо не натиснути важіль, то мотор не припиняє роботу, але ніж стоїть на місці.
Загалом дровокол працює тихо і легко транспортується. Любителі пожартувати кажуть, що такий механізм у господарстві наче кухонний комбайн для жінки – незамінний помічник.
Читати також: Волинський умілець із причепа зробив... карету
Автор винаходу Василь Мороз