Наскільки ефективно зараз працює волинська владна еліта? Навіщо голова Волинської ОДА Володимир Гунчик відвідує селище Заболоття? Яку справу, розпочату Борисом Клімчуком, вдалося завершити? Яку систему було побудовано на Волині Богданом Колісником? Що відбувається в обласній лісовій галузі після того, як нею керує Олександр Кватирко? Чому Володимир Бондар називає своїм учителем Антона Кривицького і про що нагадує нинішньому голові обласної ради Ігореві Палиці? Чи сучасна українська політика справді може також асоціюватися з дрімучим лісом? Яка парадигма майбутнього українського успіху?
На ці та ряд інших запитань відверто відповідає Володимир Бондар, який свого часу очолював Волинську обласну державну адміністрацію, був народним депутатом України. А зараз він, голова фракції БПП «Солідарність» у Волинській облраді, – заступник голови Державного агентства лісових ресурсів.
«Це нині рятівне коло»
– Володимире Нальковичу, дозвольте знову привітати Вас на рідній Волині. У столиці не жалкуєте, що, хоч і очолюєте фракцію БПП «Солідарність» у Волинській облраді, але мусили покинути Луцьк як місто постійного проживання? Думаєте остаточно зосередитися на загальноукраїнській проблематиці лісового господарства, оскільки обіймаєте посаду заступника Голови Державного агентства лісових ресурсів України?
-Сама робота в Києві мені не нова. Може, на початках трохи незвична була праця в Державній агенції лісових ресурсів. Але на сьогодні я вже знайомий значною мірою із проблематикою, напрямками. Ряд подібних питань, звичайно, доводилося вирішувати й раніше, зокрема коли працював головою Волинської ОДА. Тому ця робота для мене цікава, потрібна. Вона захоплює. Маю бажання надалі працювати. Нічого кардинально змінювати не збираюся.