Чи знайома вам ситуація, коли з наближенням заздалегідь запланованого відпочинку, ви раптом починали відчувати неприємну тривогу?.
За собою я вперше це помітила кілька років тому, коли поверталася додому з Туреччини. Приїхавши, вирішила зустрітися з кількома старими друзями, чекала на зустріч з нетерпінням. Але чим ближче була дата, тим менше, на мій подив, було бажання.
«Я повинна пообідати зі своїм другом», — говорила я всім поспіль без особливого ентузіазму.
Це буває лише зі мною? Чи з іншими теж? Ми дедалі більше розписуємо своє життя по годинах, організовуємо графік — телефонні дзвінки, зустрічі, призначення і навіть соціальне життя. Але чи не перетворюється відпочинок від цього на роботу? Чому раптом розваги стали джерелом тривоги?
Оскільки я вивчаю споживчу поведінку і прийняття рішень, то вирішила дослідити цей феномен разом зі своєю колегою Геббі Тоньєтто. Разом ми провели кілька досліджень, націлених на виявлення негативних ефектів планування, зокрема — планування відпочинку.
Суцільна робота, ніякого відпочинку?
Під час 13 проведених нами досліджень ми виявили, що планування робить веселе, здавалося б, проведення часу схожим на роботу. Крім того, людина отримує менше задоволення.
Наприклад, ми попросили учасників уявити, що вони пішли випити кави з другом. Одну половину учасників ми попросили уявити, що вони запланували це за кілька днів і внесли зустріч в свій розклад, а іншим сказали уявити, що вони випили з одним по чашечці кави випадково, на ходу. Виявилося, якщо людина планує такі приємні речі як зустріч в кафе наперед, вони перетворюються на свого роду зобов'язання, роботу, щось таке, що вимагає зусиль. І зовсім інша річ, коли це виходить експромтом.
У процесі декількох додаткових досліджень ми виявили, що планування відпочинку – походу в кіно або якісь зустрічі – перетворювалися, по відчуттях, на роботу, незалежно від того, як часто людина це робила і чи робила взагалі. Розвага перетворювалася на роботу навіть тоді, коли у людини не було заплановано на цей день нічого іншого.
Читати далі