У той час, коли луцькі випускники прощаються зі школою, радіють, що здали ЗНО та святкують випускні вечори, «Конкурент» поцікавився у відомих волинян, яким було святкування випускних вечорів у них.
Ми запитали, що найбільше запам'яталося із святкування та які емоції переповнювали уже дорослих дітей – випускників. Хтось розповів свої шкількі секрети, хтось – як шокував батьків витівками, а хтось навіть показав фото із випускного вечора.
МИКОЛА ЯРУЧИК (ДЕПУТАТ ЛУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ):
Випускний вечір тривав до самого ранку. Все було бурхливо – сільська дискотека і все, як має бути. Запам'ятався вечір тим, що я отримав похвальну грамоту по закінченню 9-го класу.
ЄВГЕН ТИХОНОВ (ОРГАНІЗАТОР):
В нас була довга програма і ми були дуже голодні. Тому пам'ятаю, що хотів з`їсти все. Ми святкували в "Брамі" і там був алкоголь. І якісь поцілунки за заправками. Але було весело. Я любив свій клас, тому тільки найкращі спогади.
Читати також: Батьки волинських випускників «порвали» сцену запальними танцями.
ГАЛИНА ПАДАЛКО (ТЕЛЕВЕДУЧА):
Загалом, в мене все пройшло доволі традиційно та інтелігентно. Разом з однокласником Богданом Кострибою "несли" останній дзвінок та опускали прапор на шкільній лінійці 21 гімназії. Далі Микола Ярославович нагородив медалістів в міському палаці культури і всі пішли на святкування в ресторан.
Цікавим є факт, що випускний нам організовували "Be happy" і в один момент Вова Mix (ведучий), представляючи мене перед тостом, який я мала проголошувати, назвав мене потенційною їхньою колегою. Не знаю, як він це відчув, адже на той час у олімпіадниці з математики та фізики не було ніяких передумов опановувати це ремесло, але вже в перший рік навчання на матфаці я "вдарилась" в телебачення і, бачите, далі поки тут.
ЮЛІЯ ВУСЕНКО (ДЕПУТАТКА ЛУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ):
Мій шкільний вечір запам'ятався мені переживаннями за промову, яку я мала честь виголосити перед присутніми від усіх випускників. Знаєте, це ж і відповідально і хвилююче водночас, а ще хочеться так багато сказати, бо школа – це маленьке життя і всі розуміли, що його ми уже пройшли, "дублю два" – не буде.
Прощання із друзями та вчителями – це на той час для мене було основним, бо я знала, що наступні п'ять років проведу у іншому місті. Було душевно. Щиро. Так, як не буде ніколи.
Випускникам сьогодні раджу радіти можливості прожити такі миті, а ще запам'ятати назавжди, що попри теореми та формули зі школи ми виносимо дещо набагато цінніше – світлі спогади та справжню дружбу, а вона, як показало життя, багато вартує! В добру путь вам! За вами майбутнє! Пам'ятайте про те, що ми на вас розраховуємо! Не підведіть!
ІГОР ПОЛІЩУК (РАДНИК РАДНИК ЛУЦЬКОГО МІСЬКОГО ГОЛОВИ):
Мій випускний вечір пройшов доволі спокійно й без особливих пригод. Пам'ятаю, як саме на випускному я остаточно зрозумів і усвідомив, що шкільне навчання завершилось, багатьох з однокласників я побачу нескоро, а когось можливо уже й не побачу. На випускному вечорі ми з однокласниками згадували цікаві моменти і різноманітні курйози з нашого шкільного життя, ділилися мріями і планами на майбутнє. Тому випускний для мене був більше ностальгійним, аніж веселим днем.
ХРИСТИНА НАЗАР (АКТИВІСТКА ГРОМАДЯНСЬКОГО РУХУ "СВІДОМІ"):
12 травня 2012 року я закінчила Сокальську гімназію імені Олега Романіва, що на Львівщині. Але випускний мені запам'ятався найбільше курйозом... Як і всім дівчатам, у цей день мені хотілося виглядати надзвичайно.
В нашому місті є така традиція – парад випускників головною вулицею від першої школи (моєї гімназії) до центральної площі, де вручали медалі та нагороди за досягнення... Звісна річ, все місто сходиться в зазначений час подивитися на випускників. Тому питання образу було №1.
Після клопітких пошуків сукні, кравчинями стали рідна сестричка і мама, бо довірити такої справи не знайшла кому. Перші височенні підбори, на яких заздалегідь тренувалася ходити вдома. Все було вже заздалегідь підготовлено і, коли довелось одягати плаття, виявилось, що через хвилювання чи то я трішки схудла чи плаття потягнулось (адже було досить нелегким, так як комбіноване в'язкою з атласом), тому довелось вшивати, але вже на мені, бо ж часу не було зовсім, щоб це робити філігранно.
Читати також: Як у Луцьку випускників нагороджували медалями.
Мама робила все так швидко, як могла... Та як ви розумієте, на парад я не встигла, - приїхала одразу на площу, де чемно і терпляче чекав мій партнер, не задумуючись взяв мене за руку і повів почесним колом перед всіма вже вишикуваними школами)))
А потім було нагородження, останній шкільний танець, ресторан, танці та зустріч сонця ... Все пройшло відмінно і незабутньо на все життя.
P.S. З тих пір питання пунктуальності було закрите. І тепер всі важливі моменти чи то в роботі чи в особистому житті, перевіряються заздалегідь.
ПАВЛО ДАНИЛЬЧУК (ДЕПУТАТ ЛУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ):
Це був 2002. Я завершив 11-й клас в школі у рідному селі Торговиця. Клас був невеликий, що вчителів та друзів на святкуванні було в рази більше. Була до пізньої ночі дискотека на шкільному подвір'ї, де мені самому доводилось перемикати касетник старого магнітофону. Також пригадую, що напередодні випускного поголився майже налисо, що призвело до шоку в моєї мами, а вона в мене ще й вчителька. Одним словом – приємні спогади.
ВІКТОРІЯ ПОЛІЩУК (РЕЖИСЕРКА):
Підготовка до випускного вечора тривала майже рік, адже тоді це здавалось чи не найважливішою подією у житті. І досі пам'ятаю сон на бігудях із ароматом пива (адже перукар переконав, що саме так кучері вийдуть найкращі і протримаються найдовше).
Цей радянський метод колись використовували ще наші батьки у далекому минулому, але мій beauty-майстер все одно робила мені зачіску за допомогою цього лайфхаку, а це, на секундочку, вже був 2010 рік. Найскладніше було переконати продавців, що пиво мені необхідне саме в цих цілях.
Випускний вечір пролетів швидко і не помітно, найбільше, мабуть, запам'ятався процес вручення атестатів, адже уже тоді директор побажав мені та двом моїм найкращим подругам не лише хорошої життєвої дороги, а й бути на обкладинці глянцевого журналу. Побажання ще не збулось, але ми над цим активно працюємо.
Читати також: Випускний у Ковелі. ФОТО
АНДРІЙ КОЗЮРА (ДЕПУТАТ ЛУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ):
Жалію, що не станцював випускний вальс... Довго думав і не наважився, ось тому й жалкую. Лінійка пройшла стандартно: грамоту і срібну медаль отримав. Сонце, безумовно, за традицією зустрічали на мосту (перехрестя вулиць Конякіна-Гордіюк).
ТАРАС БОЖИДАРНИК (ДОКТОР ЕКОНОМІЧНИХ НАУК ЛУЦЬКОГО НТУ):
Мій випускний відбувся в лихі 90-ті роки в славній гімназії №4 міста Луцька. Я закінчив фізичний клас в далекому 1994, де з 31 учня було 20 "медалістів". Я до таких не відносився, бо з дитинства мав загострене почуття справедливості та не любив "заглядати в рот" педагогам і позицію на жаль чи на щастя не змінив.
Урочисте вручення атестатів відбулося в традиційній святковій атмосфері у актовiй залі школі, де лунали вітання, вірші, оплески, настанови і сентиментальна пісня "Вчителько моя, зоря світова..." А потім в тій же школі був бенкет із вчителями, адміністрацією школи та батьками. Кажуть, що це останній "сабантуй", що дозволило поважне керівництво закладу в стінах храму освіти. Ні, не подумайте ніякого "ЧП" не сталося в той вечір, а просто вирішили, що вже досить в школах влаштовувати гульки.
Спиртного я не попробував тоді і не хотів, оскільки не було бажання, та й взагалі алкоголю до студентських років в моєму житті не було. Були гуляння до ранку, все як у всіх, зустріч світанку, схід сонця над річкою Стир у парку, сміх, радість, сльози, вітання, зізнання однокласників в вічній любові до вчителів і обіцянки зустрічатись щороку після школи.
Всім випускникам цього року щиро бажаю вдалого вибору майбутнього фаху по життю, мирного неба над головою, хай все задумане здійсниться, будьте щасливі, багаті та здорові!
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.