Прикордонник на псевдо «Дід» долучився до Сил Оборони України від перших днів російського вторгнення. Й попри поважний вік, та відсутність бойового досвіду (за плечима мав лише строкову), але чоловік відчував, що мав стати на захист Батьківщини та своїх двох онучок.
На полігоні, де одразу потрапив під ракетний обстріл росіян, пройшов тренування на навідника СПГ. Відтоді за цим фахом і воював – спочатку на Словʼянському напрямку, потім в Серебрянському лісництві. А нині боронить Україну на Вовчанському напрямку.
«У цій місцевості небо практично не буває чистим. Такої кількості безпілотних літальних апаратів я ще не спостерігав. Маємо пристосовуватися, відповідно вдосконалювати навички й працювати швидше», – додає «Дід».
Ділиться набутим досвідом й каже, в його роботі найголовніше – оперативність, адже його протитанковий гранатомет росіяни «засікають» швидко, і щоби вийти з-під ворожого удару доводиться відпрацьовувати у відповідь.
«СПГ себе дуже демаскує. Робимо 3-5 пострілів і їдемо. З місця працюємо максимум 10-12 хвилин, увесь час – до позиції та від неї – займає хвилин 40-45», – пояснює прикордонник.
Більшість побратимів «Діда» – ровесники його сина, який також захищає Україну.
«Ми тримаємо зв’язок, я хвилююся за нього, а товариші підбадьорюють. В кожному з них бачу свого сина. Буває іноді й повчаю, але все з батьківською любов’ю, бо ми тут усі одна велика сім’я», – з посмішкою говорить військовий.