Куплені у магазині напівфабрикати – норма для сучасних людей. Бо швидко і водночас по-домашньому. Тим більше, у Луцьку є достойні виробники. Журналістка «Першого» Таня Бугаєнко перевірила, які ж вареники у Луцьку – найсмачніші.
* * *
Я дуже люблю вареники та пельмені. Виручають, коли приходиш з роботи голодний і не хочеш годину «чаклувати» біля плити: вийняв з морозилки – зварив. Але люблю їх лише, коли вони домашні. А часу щоб ліпити, нема. Вихід – магазини! Їх реклама обіцяє, що вони – «не гірші, ніж домашні».
Я вирішила купити однакові вареники у трьох найбільших точках і обрати свого фаворита.
Як я обирала магазини
Було кілька критеріїв. По-перше, аби вареники були місцевими, тобто виготовленими у Луцьку, «на місці». Так є більша довіра, що вони свіжі, та й взагалі – місцевого виробника треба підтримувати.
По-друге, виробником має бути офіційне підприємство, а не тітонька, яка ліпить на замовлення «в домашніх умовах» і привозить вам вареники замороженими (коли опитувала знайомих, де вони купують напівфабрикати – отримала безліч рекомендацій саме про таких «жіночок»). До офіційних виробників маю більшу довіру і вірю, що якість там контролюють краще.
По-третє, відсіяла супермакети з власним виробництвом. Такі магазини – все ж «конвеєр», виготовляють безліч продуктів, і увага саме до напівфабрикатів там очевидно менша, аніж у спеціалізованих підприємств. А значить і вареники з пельменями тут – «казенного» смаку (перевірено не раз).
Відтак, залишилося три виробники: «Галя балувана», «Як Вдома» та «Мука».
«Галя Балувана» має декілька точок у Луцьку, зокрема, на проспекті Грушевського 3, проспекті Волі 66, та на вулиці Конякіна 7А. «Як вдома» - лише одну, на Грушевського 1. А от магазин «Мука» знаходиться у 55 мікрорайоні за «Там Тамом», на вулиці Липинського, 11.
У всіх магазинах вареники ліплять одразу ж у цих ж на місці. У «Муці» та в «Як вдома» через скляну стіну можна спостерігати за цим процесом.
Вареничний рейд
Вирішила у всіх трьох точках брати по 300 грам вареників з картоплею та печерицями.
У магазині «Як вдома» на Грушевського вибір напівфабрикатів великий: від заморожених котлет до пельменів із… лососем. Кілограм вареників з картоплею і грибами вартує 65 гривень. Питаю у продавчині, чи свіжі. «Свіжі, сьогоднішні», - запевняє.
Тим часом за склом четверо жінок ліплять пельмені. Все дійсно як вдома.
300 грам вареників обійшлись у 19 гривень 50 копійок.
«Галя балувана» – за метрів 400 від «Як удома», якщо йти в бік залізничного вокзалу по Грушевського. Цю «Галю» мені радили найчастіше.
Вибір тут трохи менший. Але кілограм вареників із грибами вартує значно менше - 47 гривень.
Продавчиня сказала, що 300 грам відважити не може, продають лише упаковками. Побачивши, що я задумалась (для експерименту треба ж 300!), пішла назустріч: «Добре, дам вам, скільки скажете. Але побачите: таких смачних вареників ви точно ніде не їли!»
Я трохи заговорилась із продавцями, і мені відважили майже 400 грам. Заплатила 19 гривень.
Далі – в «Муку». Вартість кілограма вареників з шампіньонами – 48 гривень. Сподобалось, що вареники продали не у звичайному поліетиленовому пакеті, а у трохи цупкішому, із замком-слайдером.
До 300 грам тут трішки не дотягнули, тож заплатила лише 14 гривень.
Експеримент розпочався
Тестували вареники, як і годиться, по-сімейному – разом із чоловіком.
Продавці радили відварювати їх не довше 5-6 хвилин після закипання. Процес не був звичайним собі «закинув вареники – і вийняв». Як істинна дослідниця, я прискіпливо спостерігала за кожним вареником, дивилась, чи не розварюються. Не розварився, до слова, жоден.
Їли вареники без піджарки, масла чи іншої приправи – любимо з чоловіком саме такі, «без нічого». Та й для чистоти експерименту так краще – відчуєш смак кожного вареника.
...Вареники вже на окремих тарілках. Відчуваєш себе дегустатором із шоу «Майстер-шеф»...
Вареники з «Муки»
З-поміж усіх – найбільші, мають багато начинки. Мені смакують. Втім, є враження, що у начинці чогось не вистачає… Замало приправ.
Чоловік погоджується: «Хочеться більше солі. Надто прісні».
Вареники з «Галі балуваної»
Ці, навпаки, добре приправлені. Кухарі явно не пожаліли чорного перцю, начинка навіть трохи загостра, як на мене. Шампіньонів також багато.
«Ось ці мені дуже сподобались. Ну просто як домашні», - каже чоловік.
Вареники із «Як вдома».
Порівняно із іншими, трішки меншого розміру, дуже акуратні. Дуже сподобалось тісто: ніжне і не глевке. Начинки теж багато. Дуже добре відчувається смак грибів, більше, ніж у попередніх варениках. Зі спеціями – все якраз у міру.
Розумію – мій фаворит.
«Смачні, але мені якось забагато грибів… Мені смачніші попередні», - констатує натомість чоловік. Галині, виходить, йому більше сподобалися.
І що ж у висновку?
Загалом сподобалися усі. Не було таких, яких не хотілось доїсти.
Чоловікові найбільше сподобались вареники із «Галі Балуваної», а мені – із магазину «Як вдома».
Втім, якщо б я захотіла купити кілограм вареників, я б не пожаліла їх витратити на продукцію будь-якого із цих трьох магазинів.
* * *
Вареники із картоплею і грибами ми з мамою традиційно готували на Святвечір. То якась своя особлива процедура. Приготувати начинку, вручну наліпити, відварити. Під борщ смакують ідеально! Це вже стало для нас сімейною традицією – смакувати на Святвечір такі страви…
Звісно, що до вареників, які робить моя мама, не зрівняється жоден напівфабрикат. Але якщо у розпал робочих буднів мені треба буде купити вареників, швидко їх приготувати і, головне, бути впевненою у тому, що вони смакуватимуть – тепер я знаю, куди звертатись.