У березні 2023 року у Волинському академічному обласному театрі ляльок змінився керівник. Ним став Вадим Хаїнський.
Про життя театру Суспільне розпитало і в нього, і в акторів театру, і в людей, які допомагають відбутися кожній виставі.
— Приміщення лялькового театру досить старе, чи має воно історичну цінність? Чи треба проводити капітальний ремонт?
Однозначно має цінність. В цьому приміщенні багато років тому був перший кінотеатр, показували німе кіно, була озвучка живою музикою. Багато років тому тут зародився і функціонував Волинський драматичний театр. Коли вже побудували нове приміщення постало питання, що ж робити з цим. Данило Поштарук — засновник цього театру, багаторічний директор, і це його заслуга створення нашого театру ляльок.
— За його керівництва було дуже багато ремонтів цієї будівлі. Чи треба проводити капітальний ремонт?
Данило Андрійович пригадував, розказував історії коли вони прийшли сюди, що тут підлога була навіть прогнила, дах тік. Наші актори, ще згадують, як вони лазили на горище і відрами виносили цю воду. Зараз вже цього немає. Данило Андрійович постарався: фоє, приміщення, вуличний фасад — все в хорошому стані.
— Яка зараз вартість квитків? Коли востаннє підвищували ціни на квиточки?
Квиток вартує 50 гривень. Каса щодня працює з 10 до 15:30. Маленьким дітям до трьох років безплатно.
Підвищували вже кілька років тому ціни на квиточки. Зараз ми не підвищуємо свідомо, тому що розуміємо ситуацію в країні й хочемо, щоб театр був все-таки доступний для різних груп населення. Глядачі до нас підходять і кажуть, що у вас така ціна квитка, що кульку морозива купити дорожче. Ми вирішили цей рік точно не підіймати, з наступного року будемо обдумувати.
— У головному фоє у вас змінилась вивіска це ваш новий логотип. Скажіть хто на ньому зображений, чи могли глядачі бачити його раніше?
Раніше тут висів портрет Лесі Українки, а зараз трішечки вирішили осучаснити й повісили наш логотип для того, щоб був більш впізнаваним театр глядачам.
Це такий символ лялькаря, бачите хлопчину з лялькою. Ідея з'явилася з вітража на нашому вікні.
— Ви нещодавно відкрили 48 театральний сезон. Чи є нові постановки?
В цьому сезоні у нас три прем'єрних вистави: «Зачарована принцеса», «Лісовий цирк» і «Ріпка, або казка на городі». Цехи зараз готують нову виставу і вже в листопаді актори розпочнуть постановку нової вистави. Вона показуватиметься впродовж новорічно-різдвяних заходів.
— Триває війна і вона зараз у такій важкій фазі скажіть, будь ласка, чи змінювали ви репертуар?
Зараз ми ще не готові до діалогу про війну з дітьми. Все-таки хочеться їм подарувати дитинство. В кожній виставі підійматися тема перемоги добра над злом. Ми більше про це хочемо говорити. Створюються п'єси, ми читаємо, ми думаємо, ми робили гру-читку в театрі сучасної п'єси про війну, про волонтерів. Але поки, що ми не взяли таку виставу в репертуар. Зараз всі ми живемо війною і діти в тому числі. Вони все бачать, відчувають від батьків, від дорослих, бачать в телебаченні. В театрі вони можуть відволіктися від цього.
— Ви неодноразово в інтерв'ю говорили, що ви робите постановки не лише для дітей, а й для дорослих. На вашу думку чого прагнуть сучасні глядачі?
З дорослими можна говорити й варто говорити про війну. Варто проговорювати, щоб швидше пережити це. У нас є в репертуарі вистави для дорослих. Обговорюємо зараз з режисерами постановки для дорослих, вступаємо в цей шлях розвитку репертуару для дорослого глядача.
— Скільки у вас приблизно вистав для дорослих?
Близько 10 вистав для підлітків та дорослих.
— Скільки акторів працює в театрі?
В нас 16 ставок, і зараз 13 акторів працює.
— Чи можете назвати точну кількість ляльок яка є у театрі? Яка із них найстаріша?
Дуже багато ляльок. В кожній виставі різна кількість. В репертуарі близько 40 вистав, в кожній виставі це 5, 10-15 ляльок, по-різному. Собачка із вистави «Кресало» – це стара лялька, але найстарішу складно сказати.
— Яка різниця між цими ляльками, можливо ті, що новіші вони кращі, зручніші для акторів?
Я особисто грав у виставі, якій вже 30 років і дійсно важкі ляльки. Граєш хвилин 10 і вже рука «відвалюється» відверто кажучи. Зараз вже матеріали легші є різні підходи до виготовлення ляльки. Ляльки, які в нас є зі старих вистав – це наша цінність. В нас є ляльки, які створював Микола Кумановський.
— Ви кілька років тому працювали тут актором, чи можете щось згадати з власного досвіду, як це бути актором лялькового театру?
Я прийшов, відверто кажучи, сюди не навчаючись на актора театру ляльок. Я режисер драматичного театру, але в роботі відповідно освоював ляльку, освоював, як нею керувати. Ляльковедення набагато складніше, ніж бути актором драматичного театру. Бо тут в одній виставі ти граєш три, п'ять ролей, і це складність перевтілення. Кожна лялька — це інша механізація, інший підхід, інша робота. Потрібно освоїти, зрозуміти, як вона працює, як вона дивиться, робота перед дзеркалом.
— У глядацькій залі відбуваються усі театральні видовища. Скільки місць є у вашому залі? Яка орієнтовано тривалість вистав, чи не втомлюються маленькі глядачі?
У нас невеликий глядацький зал, хоча вміщує 250 глядачів. На прем'єри квиточки дуже швидко розлітаються і зал заповнений.
Тривалість вистави від 45 хвилин до години 25 — залежить від віку. Є вистави для маленьких дітей, вони більш динамічні й менше часу займають.
— Коли ви прийшли на посаду директора, що найперше хотіли змінити?
Хотілося зробити щось для колективу, покращити умови праці й відповідно глядачам зробити приємність, бо відчуваю, розумію і знаю потреби сучасних глядачів.
— Чи вже щось вдалося змінити за ці пів року роботи?
Говорять про зміни. Дуже багато глядачів, у фоє відбуваються зміни, більше руху стало. Активності в соцмережах. Дуже активно ми «зажили».
— Чи готові до зимового періоду коли будуть складні умови це може бути відключення світла і відсутність опалення?
Поки що у нашому театрі немає генератора, тому неповноцінно готові до зимового періоду, а у творчому плані готові, плануємо, працюємо.
— Раніше ви займалися з дітьми у театральній студії «Бешкетники», яку, власне, і створили. Відтепер ви навчаєте студентів Волинського фахового коледжу культури і мистецтв імені Стравінського. З ким легше комунікувати — з дітьми чи дорослими учнями?
Діти легко навчаються, вони легко йдуть на комунікацію на все нове, що ти їм пропонуєш. Зі студентами, з підлітками складніше, бо вони вже формуються, вони вже вважають себе сформованими, мають характер. Шукаємо підхід, вони мене сприймають більше, як друга.
— Що саме ви викладаєте студентам? Чи бачите вже перші результати своєї роботи?
Я викладаю акторську майстерність і сценічну мову в студентів другого курсу. Звичайно, бачу результат праці, хоч я не так довго працюю. Це помітно.
— Коли ви зрозуміли, що готові очолювати великий колектив? Чи були сумніви, коли йшли на посаду директора?
Були великі сумніви чи йти в театр. Повертатися в театр працювати вже на іншу посаду, чи все-таки залишитися в коледжі культури мистецтва. Я просто вирішив, що коли як не зараз. Важливо взяти на себе відповідальність і повернутися сюди й щось змінювати. Не все мене влаштовувало, що відбувалося в театрі. Я тільки зараз відчуваю якусь спроможність керувати цим театром. Майже рік я входив тільки в роботу, тільки розбирався.
— Знаємо, що ви ще граєте в театрі «Гармидер», коли ви це все встигаєте?
Театр «Гармидер» для мене — це як хобі більше. Це все-таки вечірній час, вечірні репетиції й це вистави в яких я уже грав. Я отримую задоволення.
Театр ляльок зараз для мене на першому місці. Я бачу перспективу цього театру, я бачу його майбутнє. Дуже вболіваю, щоб це був такий неповторний театр, який складе конкуренцію іншим театрам в Україні й дасть Бог не тільки в Україні, а й за кордоном.