Театрали із Івано-Франківська змусили жителів Луцька сміятись та плакати водночас. Вони завітали до міста з історією про біль, відчай, пробачення, примирення та любов - театральним арт-проектом «Оскар і Рожева Пані».
Вистава відбулась 5 червня у драмтеатрі імені Тараса Шевченка.
Актори показали долю маленького хлопчика Оскара, який у 10 років має більше сміливості, ніж його батьки, адже не боїться глянути в очі смерті. Він знав, що помре, і ненавидів своїх тата і маму за слабкодухість: вони не змогли сказати йому, що імплант кісткового мозку не прижився, що означає близьку смерть.
Його біль і самотність розділяє артистка-невдаха, яка дивиться на світ крізь рожеві окуляри. Вона перетворює останні дні дитини на дивну гру – вимагає рахувати один прожитий день життя за 10 років. Символом цього проміжку стає дерево, з якого по одному опадають листки-дні. Для музичного фону використали композиції гурту «Океан Ельзи».
Комічні сцени змінювались на трагічні, герої то були сповнені натхнення, то опускали руки. Вигадували один одному смішні прізвиська, як-от Марсіанин для Оскара та «прострочений йогурт» для Рожевої Пані. Разом вони пережили період від «народження» до «століття» Оскара. Рожева Пані навчила хлопчика писати листи Богу, в якого сама ще тоді не вірила, і просити духовних речей – любові, терпіння, віри.
За словами акторки Ірми Вітовської, яка грала цю роль, жінка думала, що допомагає хлопчику, а виявилось, що все навпаки. Маленька дитина змінила її, бо Рожева Пані зрозуміла, що хвороби є не лише тілесні, а й духовні. Вітовська зауважила, що ця постановка перш за все родичів померлих від раку:
«Їм важче, ніж тим, хто піде».
Разом з персонажами п’єси плакали глядачі. Коли зал на миті заполоняла тиша, було чути непоодинокі схлипування. Серед тих, кого розчулила трагічна історія Оскара, лучанка Оксана Дмитрук.
«Вистава супер. По-перше, все так побудовано, що треба вірити в Бога. По-друге, що треба поміч дітям онкохворим і якщо хвороба, то це не означає, що треба руки опускати».
Її онук Тарас Дмитрук також не стримував емоцій. Його стривожила смерть головного персонажа:
«Я ревів, у мене сльози йшли. Мені було його дуже шкода. А потім я думав, де він подівся, де він подівся?»
Закінчилась вистава показом світлин онкохворих дітей. Глядачі зустріли увесь акторський склад на сцені гучними оплесками, а Ірма Вітовська наостанок розповіла про благодійну складову арт-проекту.
«У Луцьку ми співпрацюємо з благодійним фондом «СТОПРАК». Кошти, які ви пожертвуєте в скриньки, підуть на лікування дітей на Волині, які потребують паліативної допомоги. Ми дуже вдячні за ваш прийом, ми довго сюди збиралися, як кожне місто, воно дуже нас потребує. Ми раді, що ми в Луцьку. Дякую вам», - звернулась до глядачів акторка, додавши, що за період існування проекту акторам вдалось зібрати 1 млн 300 тис. грн., які пішли на потреби онкохворих дітей.
Текст і фото: Наталя ХВЕСИК (Перший)