Луцьк – місто, яке потенційно могло б стати справжньою частиною Європи, зважаючи на вдале географічне розташування та бажання його мешканців переймати у європейців нові креативні та корисні ідеї. Як от – коворкінг-центри або, іншими словами, вільні простори для роботи, творчості та відпочинку.
У Європі коворкінги не є чимось новим. Навпаки, усе більше дрібних та навіть великих компаній винаймають так звані гнучкі офіси для своєї роботи. Лідером поки є Великобританія, де за минулий рік коворкінги склали 21 відсоток від загальної кількості офісів у країні. В решті країн Європи використання гнучких офісів відбувається за рахунок технологічних компаній, які стрімко розвиваються.
Крім того, коворікінг – ідеальне місце для роботи фрілансерів, малого бізнесу, для втілення тимчасових проектів, стартапів, та й загалом це додатковий простір для масштабних заходів. До речі, у Луцьку відсутній великий мультимедійний хол, у якому можна було б з легкістю розмістити сто, а той більше людей, для проведення форумів, тренінгів, урочистих прийомів, відтак організатори шукають різні варіанти – здебільшого підлаштовуючи під власні потреби зали ресторанів чи кафе.
Протягом останніх років в нашому місті були спроби створити коворкінг-центри, однак вони виявились не зовсім вдалими.
«Перший» зібрав думки тих, хто намагався створити коворкінги, запитавши у них, чому у Луцьку досі немає потужного «живого» багатофункціонального простору, який не просто існував, а був би цікавим для відвідувачів та затребуваним Та й загалом поцікавилися у небайдужих лучан, яким саме має бути цей простір.
Одним із перших коворкінг-центрів, що з’явився у Луцьку, був «Репортер». Три року тому його відкрили у самісінькому центрі міста, з доволі пристойною площею та комфортними умовами для роботи, але, на жаль, нині «Репортер» не функціонує.
Один з його ідейних натхненників Іван Синюк переконаний, що Луцьк – надто мале місто для подібних офісів.
«Репортер» не пішов. На мою думку, через те, що людям простіше сісти десь у затишному кафе, де є wi-fi і зробити свої справи. Інша справа, коли це велике місто – Львів чи Київ. Якщо, наприклад, запланували переїзд і відстань між локаціями значна, то, звісно, що цей період можна спокійно працювати у коворкінгу», - наголошує Іван Синюк.
Ще одним проектом, який не прижився у Луцьку, був простір для роботи, навчання та спілкування для ІТ-спеціалістів - LOGOS IT Coworking на вулиці Лесі Українки.
«Як показує практика, коворкінг дуже потрібен у Луцьку, але швидше як місце для проведення заходів. Простір LOGOS IT Coworking в якості робочого місця використовувало в середньому 4-6 людей, що звісно економічно невигідно», - розповідає екс-директор коворкінгу Вікторія Демчук.
Вона переконана, що загалом «живий» коворкінг-центр потрібен, але зауважує, що поки створити справді хороший робочий простір, який відповідатиме всім потребам сучасності, ще нікому в Луцьку не вдалося.
Думку Вікторії Демчук певною мірою розділяє і координатор Молодіжного центру Волині Захар Ткачук.
«Немає у нас поки культури спільної роботи. Коворкінги потребують часу… Рано чи пізно у Луцьку ця ідея стане цікава і затребувана. Попит створює пропозицію, зараз люди здебільшого винаймають малесенькі офіси і працюють по одному-двоє осіб. Колективні офіси будуть і вони вже є у Луцьку, але щоб вони були наповнені відвідувачами, потрібно, аби сформувалася маса людей, яка культивує спільний робочий час», - вважає Захар Ткачук.
До речі, одним із позитивних прикладів існування коворкінгу у Луцьку, який діє досі, є простір для творчості та відпочинку Innerspace, який відкрило подружжя переселенців зі сходу – Марина та Кирило Ткачови.
Так, в душевному Innerspace збираються на посиденьки, влаштовують прес-конференції, кавують, грають в настільні ігри… Щоправда провести масштабне дійство у цьому просторі не вдасться через невелику територію.
Та й сам власник Innerspace Кирило Ткачов зізнається, що їхнього коворкінгу для Луцька замало.
«Існує велика кількість можливих варіантів - від місць для молоді з настільними та комп'ютерними іграми або консолями до поєднання кафе з бібліотекою чи просторів на базі салону дизайнерських меблів. Нам просто не вистачає свіжості ідей», - вважає він.
Причина, на його думку, проста: більшість волинян - консервативні люди.
«Їм цілком вистачає тих форм відпочинку, які вони знають і немає потреби у чомусь новому», - переконаний Кирило Ткачов.
Начальник відділу менеджменту та креативних індустрій департаменту культури Луцької міської ради Юлія Євпак каже, що коворкінги не приживаються у нашому місті через відсутність так званої «тусовки».
«Є в Луцьку місця, куди можна прийти і попрацювати, провести захід, посидіти в Інтернеті - InnerSpace, AB-Hub, Молодіжний Центр, Волинська обласна наукова бібліотека ім.Олени Пчілки, новий простір відкривають на Набережній.
Вони всі атмосферні і спрямовані в більшості на молодь.
Особисто мені (і знаю точно ще активних лучан з таким самим бажанням) не вистачає місця спілкування з професійним середовищем, з людьми, які вже чогось досягли в житті, чогось можуть навчити, спільно розробити та втілити проект, - тобто такого собі центру Шептицького, як у Львові. Таких би просторів побільше мати в місті - ми б вийшли на значно вищий рівень розвитку», - зауважила Юлія Євпак.
Фото: з фейсбук-сторінок спікерів, funtime.kiev.ua, b-sector.ru