На межі виснаження сьогодні 39 % українських учителів працюють з настроєм, який вони називають «негативним». А це значить, що майже кожен другий учитель не отримує задоволення від своєї роботи.
Проєкт «Прошколу» провів опитування 550 педагогів з різних шкіл, аби дізнатися про психологічний стан педагогів та виявити проблеми, які впливають і на самих викладачів, і на дітей, і на процес освіти загалом, пише Освіта.ua.
Брак мотивації – основна проблема школи
Під час опитування вчителям запропонували описати свій стан за останні 30 днів. При чому обирати можна було з кількох варіантів. Як виявилося, 53 % педагогів працюють з відчуттям постійної втоми, а 39 % – взагалі на межі виснаження.
В освітян запитали, чи бувають у них випадки панічних атак, і, на жаль, 17 % підтвердили, що таке з ними траплялося. Проте не все так печально, адже 19 % вчителів запевнили, що відчувають ентузіазм та натхнення, коли лише 6% – апатію.
Ці дані аж ніяк не говорять, що українські вчителі страждають від своєї роботи, але цифри свідчать, що варто знайти метод мотивації та підтримки викладачів та школи. Адже платнею в 4 600 гривень навряд чи можна надихнути на роботу, яка вимагає максимальної віддачі як емоційної, так й інтелектуальної.
«Сьогодні школа для молодого вчителя – це як дуже особливе хобі. Коли ти викладаєшся, але мало що з цього маєш, окрім задоволення від спілкування з дітьми. Доводиться працювати ще після роботи, аби якось утримувати сім’ю та мати, чим платити за квартиру», – зазначив Олег, учитель англійської мови в одній зі столичних шкіл.
Читайте також: Як навчити дитину читати книжки? Чи варто примушувати? Думки луцьких вчителів і психологів
Кожен четвертий учитель отримував погрози
На психологічний стан учителів впливають і умови праці, адже досі в деяких школах немає ані туалетів у приміщеннях, ані належного опалення. А про технічне та матеріальне забезпечення класів більшість лише мріють та продовжують купувати мікроскопи чи набори для фізики й хімії за власний кошт.
Звісно, реформа НУШ поступово набирає обертів, але, як і будь-які зміни, вона лише розганяє свої хвилі і докочуються вони далеко не до всіх навчальних закладів.
Інша причина в тому, що вчителі досі мають більше обов’язків, аніж здатні взяти на себе. Педагоги мусять брати участь у вихованні дітей, соціалізації, розвивати їхній емоційний інтелект, розв’язувати конфлікти та часто – підтримувати та мотивувати дітлахів, яких називають «складними».
Як виявилося, 49 % викладачів щодня контактують із важкими дітьми, тобто тими, які постійно провокують, порушують дисципліну, булять інших (а не рідко й самого вчителя), відмовляються вчитися. І це теж частина роботи. Але про те, як її виконувати без тиску та насилля, на жаль, знають далеко не всі. І не тому, що не хочуть, а тому, що цього необхідно вчитися у спеціалістів. А школа, як правло, не має коштів. Тому легко просто сказати: «Якісь проблеми? Це ваша робота, ви маєте тримати дисципліну в класі».
«Ти мені нічого не зробиш» – цю фразу 17 % учителів чують щонайменше раз на тиждень. Це можуть говорити і учні, і їхні мами й тата. Як показало анонімне опитування, 22 % учителів отримували погрози від батьків. І найчастіше школа теж лишає педагогів із такими випадками сам на сам.
«Тато учениці просто кричав на мене посеред коридору, принижував, матюкався, і це тривало майже всю перерву, доки нарешті один з колег не викликав нашого охоронця. Уявіть, дорослий чоловік бажав смерті мені та моїм дітям, і все це чули учні», – розповіла Тетяна, учителька біології та класний керівник однієї із районних шкіл
На жаль, як виявилося майже 94 % учителів жодного разу не відвідували психолога, навіть шкільного. І це при тому, що 40 % не знають, як стабілізувати свій емоційний стан. А валеріана – досі найпопулярніший препарат, який приймають педагоги.
Як школа може мотивувати вчителів?
Який же вихід із ситуації, якщо психологічний портрет учителя – це втомлена, роздратована людина, яка не має сили контролювати свої емоції та повинна щодня шукати джерело натхнення, незважаючи на образи, докори та стоси зайвої роботи?
По-перше, школа мусить піклуватися про стан психологічного здоров’я своїх учителів і не чекати, доки вони дійдуть межі виснаження. Для цього варто виділяти кошти на психолога і запровадити до Статуту щомісячні години для кожного педагога.
По-друге, варто організовувати тренінги для вчителів із різних галузей: медіації та конфліктології, підліткової психології, статевого дозрівання та сексуальної освіти, неагресивної комунікації, наприклад. Аби дати вчителям практичні навички, які полегшать їх щоденну роботу.
По-третє, влаштовувати спільні зустрічі з батьками, директором, учителем, психологом, аби не полишати викладачів наодинці зі складними конфліктами.
Це мінімум, який під силу реалізувати українським школам без втручання держави. І, звісно, поважати та берегти вчителя, адже їхня втома передусім впливає на якість освіти.