«Діти зовсім не хочуть читати!», «Як примусити дитину прочитати хоча б сторінку?», «Мій син не любить книги»..Це, і навіть більше, чи не щодня чують волинські вчителі та дитячі психологи.
30 січня - День народження знаменитого українського дитячого письменника Всеволода Нестайка. Коли, як не сьогодні говорити про любов дітей до книг?
«Книга дітьми сприймається як щось нудне і абсолютно «мертве», - Ірина Кортоус, вчителька II категорії
Діти навідріз відмовляються навіть брати книгу до рук? Не дивно, адже сучасна дитина з пелюшок оточена гаджетами з повним «ігровим та емоційним фаршем». Після них книга сприймається як щось нудне і абсолютно «мертве».
Якщо дитина не проявляє інтересу до читання, то і змушувати її ні в якому разі не потрібно. Це тільки погіршить ситуацію. Я раджу демонструвати на власному прикладі, що читання - це цікаво. Також добре, коли книга розповідатиме про щось, що реально цікаве вашій дитині – гру Майнкрафт, ЛОЛ, ляльки Барбі... Такі книги теж існують.
Ще дітям подобається читати веселі книжки. І саме тут у пригоді можуть стати твори Всеволода Нестайка - «Тореадори з Васюківки», або «Країна сонячних зайчиків». Письменник добре знав, як зацікавити дітей, він розумів їх психологію.
В моїй практиці не було жодної дитини, якій би не сподобались твори Нестайка.
«Соціальні мережі витіснили книжки, але вони абсолютно не здатні їх замінити», – Гурич Валентина Григорівна, вчителька вищої категорії
Соціальні мережі витіснили повністю книжки. Хоча, вони абсолютно не здатні їх замінити. Цифрові технології школярам цікавіші.
На допомогу дітям, без сумніву, повинні прийти і батьки, і вчителі. Знайомити з книжкою потрібно змалечку, бо у віці 3-4 років у дитини формується мовлення, уява, що й впливає на їхній розвиток.
Найкраще, читати у формі гри. Не слід нав’язувати читання, якщо вони цього не хочуть.
Не менш важливим є і обговорення книг: питайте, вигадуйте продовження, обговорюйте події.
Також, раджу ходити разом з дітьми у книгарні. Нехай вони самі обирають, що будуть читати. Але роль вчителів теж важлива. Потрібно урізноманітнювати роботу з книгою: вигадувати рольові ігри, інтерв’ю з письменником, уроки презентацій. Також, в пригоді стануть позакласні заходи: театральні постановки та літературні вечори.
Як вчитель, я рекомендую дітям читати цікаві, повчальні твори: «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка, «Миткозавр із Юрківки» Ярослава Стельмаха, «Джури козака Швайки» Володимира Рутківського, «Пригоди Тома Соєра» Марка Твена. А для малюків - Івана Малковича «Золотий павучок» та «Потяги» Валентини Вздульської.
«Змусити читати неможливо. А от надихнути – реально», - Надія Омельчук, вчителька української мови та літератури
Якщо казати про Всеволода Нестайка, то тут враження як у мене, так і в моїх учнів двояке. Бачите, це не є аж надто «сучасний» письменник, його твори були улюбленими для дітей в радянський час. А тому, відповідно, інші теми, інші захоплення героїв та інші проблеми. Так, Нестайко разом з Малковичем модернізували останню версію «Тореадорів з Васюківки», але все одно вона «заходить» далеко не всім підліткам. Читаючи цей твір, у багатьох ситуаціях вони просто не розуміють, де потрібно сміятися.
Ні, Нестайко класик саме дитячої літератури, розкішний класик, але, як і будь-який письменник, він має своє коло поціновувачів. Не можна однозначно сказати, що от Нестайка треба читати всім дітям. Те ж саме стосовно «Пригод в лісовій школі». Чудова серія книг, ми з дитиною прочитали всі, але щоб аж так дуже зачепило - ні. Кожному своє.
Загалом, радити книги для читання - це дуже невдячна справа. Навіть якщо ми говоримо про дітей дошкільного чи молодшого шкільного віку. Бо немає універсальних рекомендацій, треба спробувати «на смак», прочитати, обговорити і зробити висновок: а чи моя це книга.
О, якщо знову ж про Нестайка, то я б радила «Пригоди в країні Сонячних Зайчиків» - направду дуже дитяча книга.
Щодо інших книг, напевно, можна було б порекомендувати того ж «Гаррі Поттера», оскільки там порушуються не лише магічні проблеми. Це грандіозна епопея, яку цікаво буде «прожити» усім дітям. А от інше - важко узагальнити. Моя дитина, наприклад, у 7 років із захватом слухала «Наталку Полтавку» та «Хлопчика у смугастій піжамі», а от дитячі повісті до сьогодні не любить. Мої ж учні читають Володимира Рутківського, Зірку Мензатюк, Джеремі Стронга. Вибір дуже великий. Головне, щоб було бажання обирати.
Що робити з тими, які читати не хочуть? Чесно? Нічого не робити. Максимум - це мотивувати і ділитися власними враженнями та емоціями. У мене дитина самостійно дуже мало читає, я раніше дуже цим переймалася, трагедія просто була :) Тепер відпустила цю ситуацію, читаю їй уголос і чекаю, доки захоче читати сама.
Стосовно старших учнів, то стараюся їх зачепити чимось, проводжу паралелі з сучасністю, розказую, що класична література - це не біль, сльози, страждання, а дещо значно глибше. Бо змусити читати неможливо, а от надихнути - дуже і дуже реально.
«Потрібно читати українське», – Черняк Наталія Миколаївна, вчителька вищої категорії
Потрібно читати українське. Діти люблять «Джури козака Швайки» Рутківського і обожнюють «Тореадори з Васюківки» Нестайка. Завжди рекомендую і пропагую також інші твори цих авторів для позакласного читання.
Нестайка взагалі вважаю найкращим, це той рідкісний випадок, коли цікаве поєднується із повчальним.Мені 49, а я ще полюбляю перечитувати Всеволода Нестайка. Починаєш краще розуміти дітей, їхні потреби і просто цікаво.
А з приводу заохочення я вважаю, що дитина, яка не читає, просто не знайшла «свою» книгу. Часом потрібно «підштовхнути», ненав'язливо порадити хорошу книгу із серії «Нестайко рекомендує»
«Сучасні діти живуть фантазіями у вигаданих обставинах», - Барська Тетяна Валеріївна, вчителька вищої категорії
Безперечно, раджу прочитати пригодницько-гумористичну повість Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки». Сучасні діти живуть фантазіями у вигаданих обставинах, які вже створили для них програмісти, автори ігор..Школярі з цікавістю довідуються про викриття двох «шпигунів'» та інші захопливі пригоди хлопців, для яких справжнім скарбом є їхня дружба.
Сучасні діти усвідомлюють, що не мають такої фантазії та уяви, не спроможні вигадати таких пригод, оскільки розважаються у віртуальній реальності та медіа полі, вже створених у гаджетах. Діти живуть у реальності, вже їм нав'язаній, тому фантазія не продукує власних ідей та пригод. Вони усвідомлюють, що варто іноді відволіктися від гаджетів та озирнутися навколо. Реальність сповнена пригод та несподіванок
Також, я б радила дітям прочитати повість про мандрівку історичними подіями та місцями сучасної України Зірки Мензатюк «Таємниця козацької шаблі» вона спонукає задуматися про значення історичного минулого в житті сучасної молоді, пізнати екзотику старовинних українських замків, берегти пам'ять нації, духовну та культурну спадщину. Також, надзвичайно цікава фантастична, романтична, багатоепізодна повість про виховання гідності та мужності Лесі Ворониної «Таємне товариство боягузів» порушує актуальну проблему стосунків між різними поколіннями у родині.
«Чи книжка це буде, чи смартфон - не принципово», - Сергій Ткаченко, практичний психолог
Задача батьків - допомогти дитині адаптуватися до умов сучасного світу, стати повноцінними членами суспільства. Все, що цьому допомагає - є умовно «правильним». А чи книжка це буде, чи смартфон - справа не принципова. Хоч берестяний рукопис.Я не є прихильником позиції, що «раніше все було краще»...
Всьому свій час, і кожен час ставить свої вимоги до педагогічного процесу. Однозначно треба переосмислити список книг в шкільній програмі. Діти повинні у свій час читати те, що в них викликає інтерес зараз, а не те, до чого вони морально (можливо, і то не усі) дозріють років так в 30+... Коли таке читаєш – це найкращий спосіб вбити на корню інтерес до процесу читання літератури.
Герої цих книжок повинні вирішувати ті задачі та шукати відповіді на ті питання, котрі резонують із віковими задачами читача, а не його батьків.
«Нашим дітям всього-на-всього потрібна любов. Читайте разом», – Олена Макаренко, практична психолигиня
Що мені подобається у творах Нестайка - він описує зовнішність дітей з любов’ю та радістю. Тобто, це цікава подача для школярів, коли зараз усюди булінг. Це допомагає побачити красу дитячого обличчя, бо наші діти зараз цього не розуміють. Також, він майстерно описує красу простих речей, на що ми давно не звертаємо уваги. Ми бачимо гаджети, та й все.
Взагалі, я б в першу чергу рекомендувала ці книжки прочитати батькам. Бо зараз вони занадто зайняті роботою і собою, а нашим дітям всього-на-всього потрібна батьківська любов, не більше. Я вам відверто скажу, що батьки зараз рідко читають з дітьми. Зазвичай, вони купують якісь розмальовки, розважальні журнали, аби діти зайнялись ними самі. Не скажу що всі, є й ті батьки, які багато уваги приділяють дітям, але не багато таких, на жаль.
Тому, не важливо, що ви будете читати зі своїми дітьми, бо ж головне читати з ними. Але, я б все-таки рекомендувала брати наші, українські казки, які дійсно вчать людяності, любові, їх можна обговорювати. Це важливо. Прочитали - запитайте в дитини, який герой поганий, а який - хороший. Що дитині сподобалось в книжці, а що - ні. Якби, наприклад, дитина поступила на місці головного героя. Нам з дітьми потрібно говорити, тоді й вони будуть такими ж «розмовляйками», не зачинятимуться у собі і навчаться висловлювати свою думку. Ось це важливо дуже.
Записала Юлія Галецька
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
