Вчора, 19 грудня, на день Святого Миколая разом з працівниками Володимир-Волинського лісового господарства волинянкка побувала Жанна БІЛОЦЬКА в одній родині. Нагода була приємною – вручення подарунків діткам різних соціальних категорій. Однак те, що вона побачила, переступивши поріг дому сім’ї Марунських в Устилузі, не тільки шокувало, а просто вбило. І весь святковий настрій, як рукою зняло. Виникло тільки одне питання: ЯК ЛЮДИ МОЖУТЬ ТАК ЖИТИ? – пише жінка у блозі на Володимир.Медіа.
«Хвилин десять ми чекали поки нам відкриють. Тим часом з вікна до нас визирало дівча, і було чутно, що у хаті крім неї ще хтось є. Поки тупцювали біля дверей, на яких не було ручки, зауважила, що у дворі не має господарства. Лише маленький песик вибіг. Для села це виглядало дещо дивним, хоча село біля кордону, тож хто зна, може люди живуть не за рахунок живності, а заробітками.
Коли нарешті двері відчинилися, до нас вийшла сивочола жінка і запросила до будинку. Переступивши поріг, одразу відчула страшенний сморід. Пишу як є, бо назвати неприємним запахом це – дрібниці. Може когось обурять мої слова, бо все ж у домі проживає дитина з діагнозом ДЦП, котра користується памперсами, тож усіляке може бути. Тим більше ми приїхали без попередження.
Але справжній шок чекав попереду. Старі обдерті стіни у коридорі, підлога, яка давно не бачила фарби, та й води напевно теж. У другому коридорі та ж картина, яку доповнював обдертий стіл, ванна, що стояла біля стіни на пошарпаному старезному дивані. А посеред усього цього інтер’єру на дерев’яному, невідомо з якого століття кріслі, сиділа дівчинка і усміхалась до нас.
Від побаченого у мене відняло мову. Люди, як можна жити у таких умовах?! І головне – як виховувати дитину-інваліда у цьому хаосі? Та, як виявляється, це – багатодітна сім’я. Тож мова йде не тільки про хвору дівчинку.
По роботі траплялось бувати у різних неблагополучних родинах, у тім числі і де виховуються дітки з вадами здоров’я, але такого жахіття не бачила. Останній подібний візит був до жінки, яка виховувала трирічне дитя. Там умови були теж жахливими, та після того, як історія набула розголосу, соціальні служби спрацювали оперативно, дитину було вилучено і передано на виховання батькові, який вже мав іншу родину.
Сьогодні дівчинка зростає у хороших умовах, нормально розвивається. Її маму, котра до речі, знаходиться на обліку у психотерапевта, вдалося влаштувати на роботу, вона бачиться з донечкою, і все в обох добре.
Не можу не спитати: куди дивиться служба у справах сім’ та молоді Володимир-Волинської РДА, а також Устилузька міська рада, на плечі якої після створення ОТГ лягли обов’язки по нагляду за подібними сім’ями? Чому ці діти змушені проживати у цьому смороді і бруді? Чому не можна змусити батьків і ту ж бабусю створити відповідні умови для проживання? Якщо все так безнадійно, то може дітлахам було б краще у притулку?
Більше того, родина отримує кошти від держави не тільки як багатодітна, а й по догляду за дитиною-інвалідом. Куди вони йдуть? Як вдалося дізнатися, напередодні Дня людей з особливими потребами у якості гуманітарної допомоги дитині надали інвалідний візок. Та чомусь під час візиту працівників лісгоспу вона сиділа на дерев’яному кріслі. Ми не заходили далі, і не бачили, що робиться за, до речі, новими дверима, в інших кімнатах, але мені вистачило побаченого. Чомусь здається, що там не краще. Повірте, дуже шкода не тільки цю дівчинку, котрій і так дісталося від життя, а й інших, які проживають із нею», – пише волинянка.