Волинська археологічна експедиція завершила перший етап археологічних досліджень на території посаду літописного Володимира в урочищі Апостольщина, розташованого поруч із нинішнім міським ліцеєм імені Олександра Цинкаловського.
Як пише Суспільне, загальна площа досліджень становити 1 000 квадратних метрів.
Науковий співробітник Охоронної археологічної служби України Віктор Баюк розповів, що в процесі польових робіт команда археологів дослідила культурний шар до глибини від 0,8 до 1,4 метра.
Рухомий археологічний матеріал представлений великою кількістю фрагментів керамічного посуду, зокрема його фрагментів.
"Досліджено 33 археологічних об'єкти: давні житла, давні господарські ями, господарські споруди. Тут представлена фактично вся міська матеріальна культура давньоруської держави: є столовий, кухонний посуд для приготування їжі – місцевий та імпортний. Є величезна колекція речей з чорних металів: ключі, ножі, проколки", – сказав науковець.
Як пише Володимирська газета Слово правди, «Апостольщина», нині район школи-гімназії, в Х столітті був осередком, де жили багаті володимирчани та знаходився князівський митний пост. Востаннє тут щось будували у XIY столітті. Тобто, сім століть жодних споруд не зводили, лише у ХХ столітті територію пересікли комунікаціями, звели школу, а на місці, де власне проводили розкопки, було футбольне поле.
Оскільки Володимир починаючи з ХІ століття був столицею спочатку Волині, а згодом Галицько-Волинської держави, то це не могло не позначитися на добробуті його мешканців. Тут навіть будинки зводили більшими, ніж в інших містах. Давньоруські споруди споруджувалинапівопущеними у землю і, як показали розкопки, у Володимирі вони за площею були вдвічі більшими ніж в інших тогочасних містах. І це зрозуміло, у столиці мешкав заможніший люд, який міг собі дозволити більше житло. І не тільки житло, а й посуд та прикраси.
На розкопках вдалося знайти вцілілий глек Х століття, який має лише мікротріщини. Подібних виробів раніше не знаходили. Дуже рідкісними є і знахідки денець горщиків ХІІ-ХІІІ століть із клеймом стилізовано тризуба.
– Виникає запитання: навіщо це було робити? Є дві версії:майстер ставив клеймо як рекламу своїх товарів і друга – це клеймо власника, тобто князя. Як відомо, тризуб – це знак великого київського князя і тільки він мав право ставити його. Тобто, на денця горщиків князівські гончарі, які платили йому податки, мали право ставити цей знак якості, – пояснює археолог Віктор Баюк.
Археолог зазначає, що знахідки клейм з тризубом дуже рідкісні не лише у Володимирі, але й в Україні. За радянських часів розкопки в українських містах проводили бригади археологів з москви чи ленінграду. Звичайно, що вони вдавали, що жодного символу тризуба не знаходили. Швидше за все, такі знахідки знищували, бо вони не вписувалися в концепцію наших північних сусідів, яка стверджує, що після руйнування монголами Києва та захоплення Володимира центр Русі перенісся до них.
– Монголо-татарська навала була серйозним ударом по структурі давньоруської держави, але центр перейшов не до москви, а до Галицько-Волинської держави. Та й Київ і Володимир дуже швидко відновилися, – зазначає Віктор Баюк.
За словами Віктора Баюка, також є велика колекція виробів із кістки й рогу.
"Як амулети кістяні з нанесеними символами, так і просто господарські речі: проколки, шила, писала, тобто те, чим люди в той час користувалися. Велика колекція – шиферні прясельця", – зазначив археолог.
Безпрецедентною Віктор Баюк називає знайдену під час археологічних досліджень колекцію свинцевих митних товарних пломб "дорогочинського типу". Їх є орієнтовно 150 штук.
"В нас достатньо велика була площа розкопу, що надзвичайно важливо, і місце – княжа столиця. Такої колекції під час досліджень на території України більше немає. Найбільшу цінність має саме ця колекція митних пломб", – зазначив науковець.
Унікальною для цього місця Віктор Баюк вважає ніж вікінга 10 століття, і цей предмет дає дуже багато історичної інформації про княжий Володимир. З його слів, ніж – немісцева річ, абсолютно скандинавська традиція.
"Там є руни, є зображення воїна, тварини, грифони. Це, безсумнівно, ніж, який належав варягу-вікінгу, котрий був на службі у Великого київського князя. Він їх запрошував до себе на службу, і хтось із них якраз був тут у Володимирі був чи у справі, чи за дорученням, слідкував і допомагав Володимирському князю", – каже археолог.
Наразі ця знахідка перебуває на реставрації. Ці наймасштабніші за всю історію археологічні дослідження княжого Володимира, з його слів, дозволили отримати орієнтовно 1 000 різноманітних стародавніх предметів.
Визначальною також є колекція давньоруських скляних браслетів 12-го – першої половини 13-го століття. Це матеріальна культура домонгольського часу, – сказав науковий співробітник Охоронної археологічної служби України.
"Мені кожна знахідка дорога, бо кожна річ докладає штришок до розуміння історії, в цьому випадку Волині й України – давньоруської держави", – зазначив науковець.
За словами Віктора Баюка, у княжий Володимир привозили й користувалися речами достатньо високого рангу, адже й жили там люди, котрі могли дозволити собі купувати імпортні чи інші коштовні речі.
"Це рівень княжої столиці, де були показові речі місцеві, і де були хороші речі імпортні. Це економіка: туди привозили речі, котрі люди могли дозволити собі купити. У столиці, наприклад, зосереджена більша кількість фінансів, більше багатших і впливовіших людей", – додав науковець.
Проведені дослідження на місці майбутнього укриття ліцею імені Олександра Цинкаловського, говорить Віктор Баюк, перевершили найсміливіші очікування.
"Ми мали велику честь працювати на цьому об'єкті. Легше сказати, чого у нас немає. На жаль, немає у нас давньоруського меча, шолома, колекції "київських гривень" – срібних знахідок. Але це зрозуміло: такі речі, як скраби, ховають при небезпеці. Тому ці речі й не особливо ми сподівалися знайти", – зазначив археолог.
Загальна вартість усього дослідження, розповів Віктор Баюк, становила майже 4 млн гривень. Це кошти з бюджету Волинської громади. Наразі ділянку на території ліцею імені Олександра Цинкаловського археологи відпрацювали. На ній задіяли 12 студентів факультету історії, політології та національної безпеки ВНУ імені Лесі Українки.
Наступним етапом після польових досліджень є опис знайдених предметів, реставрація, приведення їх у музейний та експозиційний стан. До цього етапу, каже науковець, задіяли 20 людей, зокрема архітекторів, художників, фотографів, реставраторів тощо.
"Перший етап – польові роботи. Другий етап – наукове опрацювання здобутих матеріалів, реставраційні роботи, аналіз, написання звіту, підготовка матеріалів до передачі в Музейний фонд України. Дослідження – це не лише розкопки, а весь комплекс потрібних робіт", – говорить археолог.
На місці завершених досліджень до 1 вересня 2023-го планують збудувати сучасне укриття, а далі – звести новий навчальний корпус на три поверхи. На будівництво сховища із бюджету Володимирської міськради виділили 30 мільйонів гривень.