Серед українців, яких евакуювали з епіцентру спалаху небезпечної епідемії коронавірусу – китайського містечка Ухань, – лучанка Ольга Батура. Дівчина пригадує момент свого прибуття разом з іншими українцями на рідну землю, як сюжет з голівудських бойовиків.
До цього дівчина тривалий час мешкала і працювала в Ухані. Але через загострення ситуації із поширенням коронавірусу вирішила покинути Китай і повернутися в Україну. Як виявилося, зробити це й не так легко, пише ІА Волинські Новини.
Нагадаємо, спікер Міністерства внутрішніх справ Артем Шевченко повідомив, що серед евакуйованих з Китаю українців є волиняни.
Україців та іноземців, які 20 лютого прибули літаком з Китаю, розмістили на карантин у санаторії в Нових Санжарах Полтавської області.
Попри запевнення влади і медиків, що прибулі не мають жодних проявів хвороби, місцеві мешканці влаштували мітинг, перекрили дорогу, аби перешкодити завезти евакуйованих людей у санаторій. Дійшло навіть до сутичок.
Читати також: «Я вирішила приєднатися до людей в обсервації», – заява міністерки охорони здоров'я
Лучанка Ольга Батура поділилася своїми враженнями від повернення в Україну.
«Наразі я в нормі. Я вже казала, що готова до будь-яких поворотів у житті. Але так соромно за українців! Зі мною в автобусі їхало багато іноземців. Бачили б ви їхні очі, коли почали кидати каміння! Ото перед ними мені дуже соромно. Я вибачалась за цю «трагікомедію», – після прибуття розповіла Ольга.
20 лютого пізно ввечері лучанка розповіла, що уже в санаторії, і у неї та в інших евакуйованих, які перебувають на обсервації, все добре.
«Дорогою до санаторію все відбувалось, як у голівудських бойовиках. Соромно перед іноземцями, які їхали зі мною в автобусі. Українці «прославились», – каже лучанка.
Найближчі два тижні лучанка та інші евакуйовані перебуватимуть в Нових Санжарах на обсервації. Усі вони підписали угоду про нерозголошення інформації, яка пов’язана з обсервацією.
Ольга Батура
Ольга Батура уже не вперше працює за кордоном, адже раніше протягом тривалого часу вона працювала на круїзних лайнерах.
«Мала змогу поспілкуватись з жителями різних країн. Громадяни інших держав добре відгукуються про нас, кажуть, що ми хороші люди, не щастило нам тільки з політиками. Я завжди пишалась тим, що я українка», – пригадує Ольга.
Вона зізналася, що дуже зраділа, коли 30 січня цього року їй зателефонували з посольства і повідомили, що уряд збирається евакуювати українців з Китаю.
«На початках чомусь була переконана, що наші не будуть цим займатись, бо у нас там багато важливіших проблем. Я пишалась тим, що про нас не забули. Писала в групі, де було багато іноземців, що нас заберуть, в той час, коли росіяни не були впевнені у своєму порятунку.
І от Казахстан полетів 1 лютого, Росія – 4 лютого. Про США і Європу навіть не згадую. Днями громадяни Казахстану мають завершити свій карантин, а ми тільки почали. Ви знаєте, Бангладеш, Папуа Нова Гвінея, Вануату (не знаю навіть, де ця країна) забрали своїх громадян. Так, є країни, які не проводили евакуації. Але вони одразу попередили, що не мають змоги це зробити. Вони хоч не давали марної надії своїм людям. А наші!? Як так можна «лажати»!? Про яку «європейську державу» мова!? Ми на самому дні! Та, попри все це, я все одно пишаюся своєю країною і вірю, що колись спільними зусиллями ми все ж таки виберемося з «дна»! Все буде Україна!» – писала лучанка раніше.
Однак дівчина ще не знала, який «теплий» прийом влаштують евакуйованим з Китаю українцям вдома.