«Дєвчулі», Главацький і білі капці. Це все, що на ранок «трималося в голові» після знаменитого 9-го конкурси краси «Міс принцеса України». Лучани вже звикли. Ходять повними залами. Опісля біжать на сцену за селфі з героями дійства. Принцеси плачуть від радості і звечора планують, де ж будуть теє щастя… запивати-заїдати. І з ким)
«А правда, що моделі їдять вату?» - спитав одну з учасниць Діма Коляденко.
Вона не змогла сказати, що їла вранці…, але вату, запевнила, - ні.
Словом, народ так насміявся і натішився під час конкурсу, що вже й зіркова Ірина Федишин на фінальний виступ могла не приходити. Але була)
* * *
Спочатку все моє єство опиралося… Потім: треба, то треба. Зрештою, конкурс краси у драмтеатрі – це вже щось. Касирка в театрі дивно усміхнулася. Певне, здалося.
За кулісами мій скептичний настрій кудись повіявся (щоб не казати розвіявся).
«Ви «Перший»? Дівчата вже нафарбовані. Так що майже спізнилися», - на ходу кине мені незмінний луцький організатор масових дійств Валерій Пельц.
Чого це спізнилася? Бекстейдж набирав маху. Генпродюсер конкурсу Олександр Главацький у синьому костюмі, з барвистою хустинкою в нагрудній кишені на фоні яскраво синього стенду з написом «Міс принцеса України» щось завзято начитував на камеру.
Корони мовчки стояли на невеличкому столику і якось не вписувалися в інтер’єр театрального закулісся, де гори сценічного реманенту, де вгорі старі бетонні стелі, а під ногами - затерта підлога. Лофт лофтом.
О, «Воронін». Хтось повісив костюм у проході.
* * *
Ловлю генпродюсера. Олександр Главацький – особистість одіозна. І в торгівлі був, і в Президенти йшов, і в мери пробував, а конкурси краси – то хлібом не годуй… І попри все свої імпрези завше проводить в Луцьку. Товаришує з багатьма із місцевих владних кабінетів. І якось так щиро і вперто робить своє, що можна навіть захоплюватися.
Ноу проблєм. Олександр Філімонович ще не встигла спитати – вмить включається в роботу.
«Сьогодні відбувається 9-й національний конкурс краси «Міс принцеса України». Переможниця представить Україну на міжнародному конкурсі «Міс принцеса світу 2019». От зараз поруч зі мною наш друг – торговий бренд із Черновців «Массімо» - це кращі в світі плаття, вечірні сукні, яку в Києві продають во всіх магазинах, в Лондоні, Нью-Йорку (дружньо хлопає по плечі симпатичного чолов’ягу, як потім стане відомо – це Марін, представник бренду). Він патріот України. Я – патріот свого Луцька. Конкурс народився в Луцьку. І я хочу зробити це свято 9-й раз. Для лучан, для лучанок. В нас не тільки конкурс краси, в нас найкращі артисти: сьогодні 10 артистів буде співати…» - як на одному подиху чеканить Олександр Главацький.
Каже, на святі будуть «з Лондона, Нью-Йорка та Парижа». Запитую про бюджет. Бюджет великий, відповідає продюсер, але слава Богу, є меценати, які підтримують… культуру.
Тим часом знайомить із торішньою учасницею. Тетяна Симонович тоді була лучанкою, бо вчиться в Луцьку (спершу в педколеджі, тепер в СНУ на факультеті фізичного виховання, бо – майстер спорту з плавання!). Сьогодні називає себе рівненчанкою. Виграла 50 тисяч, але на «Міс принцеса світу», виявляється, так не поїхала, бо конкурс перенесли. Якщо цьогорічна красуня не поїде в 2019-му, готова – замінити. 50 тисяч призу не проїла: відкрила шоу-рум в Рівному: «Бренди, зачіски макіяж… Приходьте!».
Главацький продовжує. Помічає луцького оператора Віктора Макарова.
«З нами Віктор Макаров. Тільки ви ж не виріжте це! …Це патріот Луцька. Він з нами, як конкурс народився в Луцьку, кожен рік. Кожен рік! Змінюються президенти, міські голови, депутати…» - всміхається Макарову, обнімає його за плече.
Той скромно намагається «перевести стрілки» і нагадує, що Олександр Філімонович недавно відсвяткував 50-річчя, ювілей! Принагідно – вітаємо.
«Ви знаєте: з нами найкращі фотографи Луцька. Бачте, Роман прийшов… - киває на нашого фотографа Романа Домбровського, який в ту секунду ловить потрібні моменти. – Нема такого, щоб нас висвітлили погано. Всі журналісти тут. Ми їх любимо», - переконує генпродюсер.
Відпускаємо. Час невпинно наближається до 19-ї. І сцену вже затулили кулісами…
* * *
Тим часом поміж шторами замелькотіли дівчата у вже звичних коротеньких білих сукнях (чи футболках?). Красиві – аж страшно. Хто в туфлях, хто в білих капцях на кшталт готельних. Перезуваються, щоб ноги відпочивали, виявляється. Хтось бродить за кулісами туди-сюди і вчить промову на представлення.
Питаю, де дівчата з Луцька.
«А Запоріжжя не нада, так?» - чую за спиною в’їдливе.
Знаходжу лучанок. Загалом їх троє. Анастасія Вольська, Ганна Брик та Мирослава Петрова.
Настя найсміливіша. Чорнява. Струнка. Навчалася у модельній школі Марини Занюк. Студентка СНУ. Майбутня юристка.
Мирославі Петровій всього 18-ть. Майбутня вчителька. Каже, вже пройшла чимало різних кастингів у Києві і пробує себе у різних серіалах.
«Бачили «Прислугу» на 1+1? Три секунди, але то була я, - сміється. – Ще був серіал «Возвращеніє к сєбє», про конкурс краси, до речі. Одного прекрасного дня я стояла біля театру, до мене підійшов представник конкурсу і запросив взяти участь. Все – я тут».
За кулісами стає тісніше. Поважно походжає ще один досвідчений організатор творчих шоу в Луцьку Віталій Іваницький. Його Главацький називає шанувальником краси і другом.
В Інстаграм?
«Зараз буде найцікавіше», - інтригує луцький телеведучий Богдан Коваль.
Дівчата фотографуються з Олександром Главацьким. У тісному закулісному просторі помічаю Сергія Скулинця. На підході - Наталка Войтович. Медійниця та експертка зі світських тусовок ще зранку обирала в соцмережах, якого кольору туфлі пасуватимуть до її сріблястого «луку», обраного для походу на «Міс принцеси».
«Пане Олександре, а тепер привітання з Новим роком нашим глядачам!» - з мікрофоном у руці журналістка «12 каналу» Христина Петрівська використовує Главацького наповну. На майбутнє)
«Шановні лучани, дорогі волиняни….» - ні секунди не зволікає той.
* * *
Повна зала. Майже. Ще повніший – буфет. Там до шоу готуються цілими компаніями. Коньяк – на ура. У дверях до зали помічаю депутата Луцькради свободівця Миколу Романюка.
«Прийшов трохи на інше шоу глянути, - сміється той. – Розрядити обстановку».
Це він про те, що на днях була сесія. Серед впізнаваних – одна подруга дитинства, Дмитро Ступка (він же голова журі), начальник облуправління культури Валерій Дмитрук, перший заступник голови Волинської облради Олександр Пирожик і знайомий багатьом лучанам «чоловік у кепці з Гаррі Поттером», який ходить на всі луцькі імпрези – Василь Тарасюк. Останній соромиться, просить не фотографувати. Каже, випадково зайшов.
і Олександр Пирожик, перший заступник голови облради
На сцені – «король бурлеска» Діма Коляденко: «Боже, какоє счастьє бить в Луцкє». От хто-хто, а він дуже пасує цьому шоу.
«Он самий, самий лучший в мірє і крутой…» - розпинався співак. Чи-то про себе, чи про генпродюсера? Потім: «Дєвчулі, с Богом!» Ще не встигла роздивитися, хто де в залі, як дівчата вже розказують про себе.
«Я з Горлівки», - дивує перша учасниця старанною (хоч і не звичною, чути) українською.
«Я з Луцька», - Анастасія Вольська кілька слів про себе. А потім як вріже: «Кажуть люди, я сама як та квіточка-а-а…». Земляки аплодують.
«Я з Донецька», - вражає третя…
Географія – ще та. Вінниця, Дніпро, Донецьк, Івано-Франківськ, Чернівці, Запоріжжя, Одеса, Мелітополь. 22 учасниці. Хтось працює «моделлю в Європі та Азії», хтось зізнається, що професійно займається дрифтом і вчиться на факультету анестезіології. Хтось: «Добрий вєчєр, дами і гаспада! Я безумно рада…». «Я» - «с города Чєрновци», «модель, занімаюсь танцамі, нємного пою, вопщєм творчєская лічность».
Діана із Мелітополя «рве» віршами: «Із Запоріжжя я дівчина, малюю і пишу вірші…».
Юля із Запоріжжя: «Я прі виступлєніі всєгда краснєю… Но єслі інтересно, то какая разніца какова ти цвєта?».
Хтось вражає навіть Висоцьким: «Я не люблю фатального ісхода…». Але потім сбивається і «ізвінітє пажалуста».
Лучанка Ганна Брик каже, що працює спортивним лікарем у «Спортлайфі». Презентує себе скромно і коротко. Потім стане зрозуміло: в залі мама))
* * *
Найцікавіше, правда, коли на сцену виходить сам Олександр Главацький. Знову розказує, що наші принцеси найприцесіші у світі. Про Луцьк, про «Зелений гай», ресторанно-готельний комплекс, де жили учасниці. Дякує «своєму другові меценату пану Ігорю». Правда, не називає прізвища, і «пан Ігор» лишається інкогніто. Хто це – лишається тільки здогадуватися.
У залі театру герої АТО, яких запросили на дійство. Тому час від часу їм присвячують промови.
«Саша, ну скажи щось…» - не стримується Олександр Главацький і запрошує на сцену заступника голови облради Олександра Пирожика. Той, до речі, у журі.
«Запитаю: «У Луцьку потрібні такі свята? («Да-а-а..» - у відповідь) Тому я хотів би, аби 10-й ювілейний конкурс був саме в Луцьку. Ми з Олександром Філімоновичем багато говорили про цей конкурс. Про те, що тут не має бути артистів, які виступали на окупованій території. Дякую за те, що сьогодні тут вся Україна. От тільки ріже слух мова окупанта… Просив би, аби наступного разу учасники до нас говорили мовою нашої землі», - Олександр Пирожик у стилі досвідченого свободівця «рвав шаблони».
* * *
Важка справа ці конкурси краси.
«Твоі? – заглядає в очі Коляденко. – Ілі лінзи?». Дівчата ховають очі. Кажуть – свої.
«Твоі волосікі? Ілі в парікє?». Пробує. Її.
«Назові блюда, каториє можешь пріготовіть іс картошкі», - от спробуй дай інтелектуальну відповідь… А інтелектуальний конкурс же.
Про яєчню, борщі, привіт від мами і як на ринку в Кафі: «Красівая такая…».
Розрядив обстановку Данило. Хлопець був єдиний, хто задавав питання із зали, кричав їх із балкона. Коляденко запросив його на сцену і на якусь мить слухати Данила було цікавіше, ніж самого «короля бурлеска».
Данило з села Гораймівка Маневицького району. Культорганізатор з Палацу культури міста Луцька. «Завалив» одну з учасниць, коли спитав, як називається установа, в якій проходить конкурс. Вона щось чула про палац. Тому так і сказала: «Міський палац Тараса Шевченка». Не попала.
Кому не до вподоби були красуні, міг потішити душу щирою українською попсою. Тут і Роман Скорпіон зі своїм «Мамо, я закохався», і Ірина Федишин з її «хочу я літати, хочу я кричати»…
Лучанин Сергій Скулинець запалював. Ірина Шабан нарікала на «вентилятори», що постійно піддували коротенку сукенку і заважали їй співати. Алла Івашина співачка з «Ікс-Фактора» присвятила продюсеру конкурсу пісню з нагоди дня народження.
«Гарна співачка яка. Дивіться ж! – рекламував Главацький. – Знайшов в інтернеті і запросив».
* * *
Під кінець хотілося спати. Діло йшло до півночі. І їсти. Діма Коляденко нащось розказав, як смажить лушпайки з картоплі – аж запахли…
Дівчата майстерно дефілювали в рожевих сукеночках, потім в синьо-жовтих купальниках, далі у розкішних весільних сукнях. У десятку пройшла тільки одна лучанка Анастасія Вольська. Вразила тим, що на інтелектуальному конкурсі відрізала бажання ставити каверзні питання, бо взяла й заспівала Гімн. Хлопцям, які у залі. Атовцям. Слухали стоячи.
Фінал. Олександр Главацький перебрався у чорний костюм. То, видно, його «Воронін» висів за кулісами. Одягав дівчатам на голови корони. Жодна без титулу: то міс інтернет, то міс посмішка… Наша Вольська – міс глядацьких симпатій.
Одеситка Яна, якій дісталася ціла віце-міс, помітно нервувала. Всім виглядом показувала, що їй це не до душі. Аж корона злетіла. А вибрали красуню. Чого гріха таїти?
У кращих традиціях сьогодення – з Вінниці. Валерія Панченко назвалася магістром технічного вузу і перекладачкою. Саме їй дістанеться 50 тисяч з грошового фонду. Віце-місам по 20-ть. Всім – по тисячі.
* * *
«По-моєму, сейчас кто-то чуть будєт плакать», - щиро заглядав у вічі принцесі Коляденко.
Попав у десяточку. Бо весь вечір у драмтеатрі хотілося чи то плакати і сміятися, чи то сміятися і плакати…
Текст: Олена ЛІВІЦЬКА (Перший)
Фото автора та Романа ДОМБРОВСЬКОГО (Перший).
Передрук заборонений.