Лідер гурту «Кому Вниз» Андрій Середа присвятив пісню на слова Тараса Шевченка «Холодний Яр» загиблому під Бахмутом Герою – волинянину Івану Газюку під час виступу у Львові 3 грудня.
Про це розповіли на сторінці гурту у фейсбуці.
«Як одному з найкращих, найвитриваліших, як гордість нашої нації, хотіли б її присвятити Івану Газюку з Луцька», – йдеться в дописі.
«Смерть Івана – велика втрата для всіх нас, і для України», – зазначив Андрій Середа.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Боронив любов, яку називав Україною». З Іваном Газюком прощалися у день його народження
«1 грудня Івану Газюку мало б виповнитись 30 років. Він народився в День початку Революції Гідності, в так званий День Провокатора. І це правда - Іван був ще тим Провокатором. Мав за честь бути поруч під час штурму будівлі Адміністрації Президента 1 грудня, кривавого Вогнехреща, подій 18 лютого та десятків інших різного роду акцій, протестів та заходів, починаючи з 2010 року, які подекуди закінчувались у відділках міліції, або й банально у кабінеті декана. Але Івана Газюка неможливо було зламати, купити чи залякати - він був Ідейний по справжньому. Він любив правду і ненавидів беззаконня. Не терпів брехні, лукавства та обману», – розповів про Героя лідер гурту.
«Іван терпіти не міг московських попів, на ділі підтримував створення Помісної української церкви, хоча стосовно релігії у нього була своя думка. Іван був чесним, принциповим та відповідальним. Тримав слово, завжди приходив на допомогу. Любив природу, посадив сад. Міг посеред подорожі полізти на найвище дерево щоб обрізати омелу. Мав неперевершене почуття гумору. Іван - великий шанувальник творчості Дмитра Корчинського та гурту Кому Вниз. Він дуже багато читав, міг би спокійно викладати в університеті. Потенціал людей Іванового рівня - це найвищі посади в органах державної влади. В його бібліотеці лишились томи Дмитра Донцова, твори Степана Бандери та десятки інших книг. З собою останнім часом він носив маленького Кобзаря» – пишуть про нашого земляка на сторінці гурту.
Іван терпіти не міг московських попів, на ділі підтримував створення Помісної української церкви, хоча стосовно релігії у нього була своя думка. Іван був чесним, принциповим та відповідальним. Тримав слово, завжди приходив на допомогу.
«Іван ніколи не втрачав оптимізму, як би важко не було. А як він любив свою Наталку… Іван завжди буде з нами. Він не дасть нам схибити. Мав за честь бути Твоїм другом. Спочивай в мирі. Наше завдання довести справу, за яку ти віддав своє життя до кінця та збудувати Українську Самостійну Соборну Державу», – таким пам ятають Героя.