Волинянка Катерина Семенюк 24 лютого 2022-го року народила сина. Вже за кілька днів після пологів жінка стала до лав волонтерів. Нині разом із маленьким Лукою допомагає переселенцям та українцям на деокупованих територіях.
В інтервю Суспільному жінка розповіла про пологи у перший день повномасштабного вторгнення та щоденну допомогу іншим.
"Ми дуже очікували цю дитинку, планували. 24 лютого, як у вагітних часом буває безсоння і я все-все чула: літаки і потім і коли перші ракети впали, – пригадує Катерина.
Волинянка народжувала в лікарні у Липинах. Лука з'явився на світ шляхом кесаревого розтину. Після пологів Катерина та інші пацієнти опинилися в лікарняному укритті.
"Було багато людей. Медсестра підійшла до мене і сказала, що там є ще одна породілля, яка народила пів години тому і вона ще не готова до годування дитини, чи можеш ти нагодувати цю дитину, якщо це буде потрібно. Мені чогось так згадалися усі ці книжки, про другу світову війну, коли матері забирали і годували інших дітей", – розповіла жінка.
Катерина пригадує, в укритті було холодно, вона із сином через це занедужали.
Чоловік Катерини Сергій – пастор у церкві. 24 лютого він організовував волонтерів, щоб допомагати іншим. "Наш план тоді був перш за все евакуювати наших жінок, дітей з Рожищенського притулку. Дружина дзвонить каже: "я народжую, приїжджай". Я говорю: взагалі невчасно, але це вчасно було, для нас це вчасно", – каже Сергій.
Подружжя виховує п'ятеро дітей, двоє із них – прийомні. За словами Сергія, він мріяв назвати сина Лукою: "Його ім'я означає "світло". І для нас перше, що в цей день темряви народилося світло".
Однорічного Луку у волонтерському пункті тепер називають волонтером №1. Разом із мамою він щодня буває на складах із допомогою. "Тут є навіть куточок з іграшками і він постійно оновлює свій асортимент", – говорить матір.
За словами Катерини, жодного разу за час повномасштабної війни разом з дітьми з України не виїжджала. Майбутнє родини бачать тут, в Україні. Гучних святкувань родина Семенюків на День народження Луки не планують.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Було відчуття: земля така мала, що від росіян не сховатися»: історія двічі переселенців