У волинських аптеках нарешті з’явились експрес-тести на коронавірус. Знаю, що вони ненадійні, знаю, що негативний результат – зовсім не гарантія, що людина здорова. Але ж як цікаво перевірити на собі, як вони працюють! Тим паче, все, що треба – це трохи сміливості і кілька краплин власної крові.
А ще це чи не єдина можливість самостійно перевіритись на коронавірус. Точніше – знайти його сліди в організмі. Набагато надійніше - зробити лабораторний аналіз. Втім тут треба воля лікаря. А її без очевидних підстав не дочекаєшся...
Тут можна прочитати, які бувають тести та, кому їх роблять.
В аптеках уже вільно продають експрес-тести на коронавірус. Тест, одразу скажемо - ненадійний. Адже, на відміну від ПЛР-аналізу, показує не сам вірус в організмі, а антитіла до нього. А вони з’являються щонайменше на 4-5-ий день хвороби.
В цьому, власне, і ненадійність: тест може показати негативний результат і створити відчуття безпеки реально хворій людині, яка вже кілька днів ходить і заражає інших. І, до слова, такі випадки непоодинокі, в тому числі і на Волині.
...І все ж я купила цей тест!
«З вас – 490 гривень»
Про появу експрес-тестів в мережі аптек «Волиньфармпостач» стало відомо лише напередодні, 15 квітня. Без проблем купую його в найближчій від дому аптеці - на проспекті Волі, 3.
“Чи є в комплекті все необхідне?” - уточнюю в аптекарки. Та хитає головою і чесно зізнається: продає лише другий тест, тому що там, ще не встигла розібратись.
Перевіряємо просто на прилавку. Шукаємо скарифікатор. Голку для пробивання пальця. Без неї “пустити собі кров” не вийшло б. Є!
«Будь ласка, з вас 490 гривень», - простягає фармацевтка картонну упаковку.
Жодних запитань, навіщо це мені, і чи робитиме тест лікар. Втім, я без претензій. Працівники аптеки і не повинні нічого запитувати – це не ліки, які продаються лише за рецептом.
В мене немає і не було протягом місяця жодних симптомів застуди/грипу. Тож не бачу сенсу турбувати сімейну лікарку. Та й іти зараз в поліклініку? Ні, надто ризиковано.
Водночас розумію, що не зможу власноруч пробити власний палець…
Плазма, сироватка крові… Де це все взяти? Ми ж не медики!
В офісі ретельно вивчаю інструкцію. В третьому рядку застереження: «Тільки для професійного використання». Ну, себто, без медика - не братися! Звісно, ігнорую і читаю далі.
Виробник – київська компанія «Медбіоальянс».
В комплект входить: тест-касета, буферний розчин (що воно таке з’ясую потім), піпетка, скарифікатор, спиртова серветка.
А далі – майже чотири сторінки застережень, пояснень, покрокових інструкцій, розшифровок результатів…. Щось про плазму, про сироватку крові… Після першого прочитання мало, що зрозуміла.
Довелося читати вдруге. Ага! Всі маніпуляції з плазмою і сироваткою – можливі, але не обов’язкові опції. Натомість можна не заморочуватись і досліджувати просто кров.
Кілька разів з редактором Юрієм Ричуком проговорюємо послідовність дій:
протерти палець спиртовою серветкою,
пробити голкою,
першу краплю витерти,
кілька наступних набрати у піпетку,
капнути кров у спеціальну лунку на тесті,
зверху додати дві краплі буферного розчину.
Та що це за розчин??? В комплекті – лише незрозуміла порожня пробірка з краплями рідини на стінці.
Ще раз читаємо інструкцію... Виявляється, це таки він. Просто його так мало, що треба постукати нею об стіл, аби ті кілька крапель рідини зібрались на дні і стали помітними.
А, якщо він позитивний? Це ж доведеться 14 днів вдома сидіти!
Редактор обробляє руки антисептиком, одягає рукавички і маску. В часи пандемії усе це - речі щоденного вжитку.
Починаю не на жарт хвилюватись. Завжди боялася здавати кров з пальця. З вени - хоч літр, а от з пальця – завжди стрес і страх. Тим більше, зараз це мені буде робити не медсестра, а людина, яка ніколи тої голки в руках не тримала.
Є й більша причина страху. Якщо тест покаже позитивний результат - доведеться телефонувати лікарю, робити лабораторний аналіз… І 14 днів клято сидіти вдома, не виходячи навіть до магазину чи сміття винести…Навіть з ненадійним експрес-тестом, якщо він показав позитивний результат, доведеться дотримуватись повної самоізоляції.
– А, може, все-таки ти собі зробиш? – наостанок роблю спробу уникнути екзекуції, вмовляю колегу взяти на себе роль жертви.
- Е, ні, твоя ж ідея! Доводь справу до кінця! - в руках у Юри Ричука вже поблискує скарифікатор.
- Ну, то хоч постарайся вколоти з першого разу вдало… ( бо в уяві вже - обколотий з усіх боків палець, з якого так і не вичавили жодної краплі крові).
Переборюючи страх, простягаю руку. За кілька секунд найстрашніше позаду – палець з діркою, з якої трохи сочиться червона рідина.
Все за інструкцією: першу краплю витираємо серветкою. Далі намагаємось націдити хоч щось в піпетку. Вона не піддається: надто маленький отвір.
– Може, давай капнемо з пальця просто у тест? – пропоную. В інструкції передбачений такий варіант.
І це не виходить. Організм неохоче прощається з кров’ю – доводиться її буквально витискати. Не капає, зараза!
В хід знову йде піпетка… Ура! Нарешті , вдається набрати десь краплю-дві. Витискаємо в тест прямо з бульбашками повітря. Це, до речі, заборонено. Та, що ж уже поробиш....
Далі черга буферного розчину. А його, нагадаю, у пробірці - буквало крапля. І то - розмазана по стінках, що неозброєним оком і помітити складно.
Перевертаємо пробірку. Трусимо. Стукаємо по денцю. Нічого не ллється!
І ось за крок до провальної фрази “та ну його, нічого не вийшло!” вирішуємо пустити в хід ту саму піпетку, якою набирали кров. Нею таки знаходимо у пробірці краплю розчину, додаємо у тест.
Хух.
Тепер тільки чекати. За 10 хвилин обіцяють результат.
Чому ми не радимо робити тест самостійно
Морально готуюсь до того, що тест нічого не покаже. Адже виконання було далеким від ідеального. Чи достатньо крові? Чи не завадять бульбашки повітря? Чи можна було піпеткою капати розчин?
Направду, це все було доволі непросто. Якби робила сама - точно б не упоралася. Робили удвох, а інколи й утрьох, кличучи на допомогу колег.. В одного трусилися руки, в іншого не виходило ніяк натягнути крові в піпетку...
10 хвилин минають швидко і я перевіряю тест. Він показує ...одну смужку! Це означає, що незважаючи на всі помилки, тест спрацював (так написано в інструкції). Результат можна вважати дійсним.
Жодних інших смужок, які б показали наявність антитіл до коронавірусу, немає.
Не скажу, що я цьому рада. По-перше, була слабка надія, що я ще раніше перехворіла на коронавірус безсимптомно і тепер маю імунітет. Тест це заперечив. По-друге, негативний результат зовсім не означає, що я здорова. Можливо, в мене саме перші дні хвороби, під час яких антитіла ще не встигли виробитись.
А, по-третє, тільки зробивши тест, я вповні усвідомила безглуздість такого способу “самозаспокоєння”. Адже заразитися коронавірусом я можу буквально через 30 хвилин після тесту - наприклад, необачно взявшись за клямку дверей магазину. І що тоді? Знову витрачати 500 гривень?..
Текст: Віта Сахнік
Фото: Олександр Ватащук