Кількість хірургічних і нехірургічних втручань у світі за останні чотири роки тримається на рівні 20 млн операцій на рік, за даними International Society of Aesthetic Plastic Surgery. Україна знаходиться далеко від п'ятірки лідерів, але естетична медицина з кожним роком набирає все більшої популярності: кількість клієнтів таких клінік зросла в рази.
Про це пише mind.ua.
Однак законодавче регулювання цієї сфери безнадійно відстає від дійсності. На тлі почастішання повідомлень про плачевні наслідки естетичної хірургії по всьому світу, все гостріше постає питання, як вчиняти пацієнту клініки, якщо проведена «пластика» не тільки не дала бажаного результату, а й погіршила зовнішність або нашкодила здоров'ю.
Насамперед майбутнім пацієнтам клінік пластичної хірургії слід знати, що освітня система, затверджена номенклатура лікарських спеціальностей і класифікатор професій у принципі не передбачають спеціальності «пластична хірургія» і професії «пластичний хірург». Це означає, що людина, яка представлена як «досвідчений пластичний хірург», у кращому випадку має диплом хірурга, виданий медичним університетом, і пройшла тримісячні курси при університеті (для порівняння: в США та Європі на пластичного хірурга вчаться 20 років).
Міністерством охорони здоров'я України не затверджені клінічні протоколи, що регулюють порядок проведення пластичної операції. Для звичних видів медичної допомоги (наприклад, для лікування бронхіальної астми) такі клінічні протоколи затверджені наказами міністерства, у них розписані обов'язкові кроки, медикаменти і регламентовані інші питання діагностики та лікування. У випадку з пластичною хірургією хірург виступає в ролі «вільного художника», який не пов'язаний чіткими нормативними приписами.
Для українського пластичного хірурга при проведенні операції будуть обов'язкові загальні вимоги законодавства про права пацієнта на охорону його здоров'я і відшкодування можливої шкоди, наявність якої ще потрібно доводити. Більш конкретні вимоги, наприклад, спосіб проведення операції, бажаний результат, послідовність та кількість маніпуляцій хірурга, застосовувані медикаменти, їхнє дозування тощо – черпаються з міжнародної літератури і загальної хірургічної практики.
В умовах мізерного нормативного регулювання діяльності хірурга виникає питання: чи є шанси у пацієнта отримати компенсацію в разі невдалої операції?
Як показує юридична практика, при спробі притягнути несумлінного лікаря до відповідальності, хірурги займають позицію, що ними вимоги законодавства не порушувалися. Захищаючись, винуватець лікарської помилки заявить, що робив усе від нього залежне для успішного результату, проте сумний підсумок – це нещасний випадок або особливості організму пацієнта. Та й самого пацієнта ніхто не змушував операцію робити, пацієнт був попереджений про можливі ризики.
При вирішенні питання про компенсацію ключовим є встановлення провини лікаря. Важливо розуміти, чи всі заходи було вжито лікарем для досягнення бажаного пацієнтом результату? Чи не було допущено помилки з необережності або самовпевненості? В умовах української дійсності всі ці питання знаходяться в межах людського фактора, оскільки нормативна регламентація вкрай обмежена.
Важливо чітко і детально фіксувати, наприклад, місця для видалення жирових тканин на тілі, або бажану форму обличчя після операції. Це слід оформляти у тому числі графічно, з використанням фотографій або тривимірної графіки, які в роздрукованому вигляді (зокрема, й на 3D-принтері) будуть підписані обома сторонами договору як невід'ємна його частина. Якщо операція може бути виконана кількома методами, потрібно фіксувати в договорі саме той з них, на якому ви наполягаєте. Бажано також спільно з клінікою зафіксувати на фото і на відео стан безпосередньо до операції та після неї, щоб можна було оперативно і наочно виявити можливі відхилення і дефекти надання медичних послуг.
Складання такого договору і фіксація до- і післяопераційного стану вимагають спільної роботи незалежного лікаря-консультанта, який дасть рекомендації по суті питання, і юриста, який грамотно і чітко зафіксує такі рекомендації в договорі.
При такому педантичному підході клініка та її пластичний хірург з набагато більшою часткою ймовірності поставляться до проведення пластичної операції більш відповідально. Адже вони розумітимуть, що їхні дії та бажані результати чітко визначені й зафіксовані, а також встановлена договірна відповідальність за порушення цих умов.
Якщо пацієнт залишиться незадоволений результатом, а клініка відмовиться добровільно відшкодовувати збитки або усувати недоліки своєї роботи, захист інтересів потерпілої сторони можливий лише шляхом подання цивільного позову до суду. Ця категорія суперечок належить до суперечок про захист прав споживачів, тому пацієнт має право не оплачувати судовий збір і подавати позов за своїм місцем проживання або за місцем проведення операції.
Під час розгляду справи практично неминучим є залучення адвокатами пацієнта експерта, який надасть письмові мотивовані відповіді на питання про недоліки медичної допомоги, допущені в результаті дій відповідача. При цьому варто знати, що експертиза може проводитися на підставі документів, фотоматеріалів, оскільки не завжди є можливість досліджувати пацієнта особисто. Тому бажано заздалегідь отримувати в клініці та зберігати копії медичної документації, пов'язаної з проведеною пластичною операцією.
З урахуванням ризиків, рішення про пластичну операцію має бути продуманим і зваженим не тільки з точки зору підбору кваліфікованого лікаря, але і з позиції якісної документальної підготовки. Якщо така підготовка проведена, пацієнт має сильні підстави в суді для отримання грошової компенсації за помилку лікаря.