Підприємець, засновник відомої ІТ-компанії «InternetDevels», координатор партії «Голос» на Волині Віктор Левандовський розповів, як правильно розпочинати бізнес.
Лекція відбулась 14 липня у «Коворкінгу змін».
Ми побували на заході та зібрали для вас найцікавіше.
«Перші граблі - вибір партнера. Часто буває, один іншому по секрету розказав про ідею бізнесу, в кінці бесіди каже: “А давай замутимо разом!”, ну слухач погоджується. Буває з різними нюансами, але каркас саме такий. Ну хіба це партнерство? Хіба так можна?
Нас хтось вчив бути партнером в бізнесі? Партнерство – це процес, якого треба навчити. Перш ніж сісти в човен, потрібно домовлятися на березі перед плаванням.
Часто, коли хтось необдумано запрошує партнера в свій бізнес, він відчуває себе деміургом, вважає, що партнер йому підкорятиметься. Пізніше для нього буде несподіванкою, що партнер так не вважає і діяти так не збирається».
«Перш ніж шукати партнера, опишіть, яким він має бути. Створіть опис партнера, з яким ви хотіли б працювати. Покажіть це Вашому партнеру і він Вам скаже все, що про це думає.
Треба ставитись до партнерства в бізнесі, як до шлюбу - вибирати серцем».
* * *
«Коли партнер робить щось не так, не варто грубо вимагати: «Ти мені зобов’язаний». Вам ніхто нічого не зобов’язаний. Бізнесу – так, вам – ні. І дуже акуратно з претензіями. Відносини - як скло, стукнеш - буде тріщина, заліпити не зможеш».
* * *
«Також нас ніколи не вчили бути працівниками. Коли ми приходимо в компанію влаштовуватись на роботу, то кажемо, що готові бути працівником. А нас цього десь раніше вчили? Що це означає? Розкажу про свої спостереження, які зробив в одній з компаній, де давно працював.
Приходить менеджер на роботу в 9:00. До 10:00 він вирішує власні справи: тещу треба завезти до лікаря, машину – в ремонт… О 10:00 він «зарисовується» перед начальством, що він є на роботі і щось робить. Об 11:00 він іде покурити, попити кави, поговорити з друзями. О 12:00 каже, що їде у справах, а сам везе тещу в лікарню, машину – в ремонт. Потім обід, після обіду трохи попрацював. О 16:00 він думає: «Скоро додому, можна ще трохи посидіти, щось подивитись…»
Це як в анекдоті. Зустрічаються два бізнесмени. Один питає: «Скільки в тебе людей працює?». Інший відповідає: «Ну десь половина».
Чому так? Тому що так заведено у культурі компанії. І кожна нова людина, потрапивши у це середовище, працюватиме тільки так і ніяк інакше.
* * *
* * *
«Культура в бізнесі формує все. Якщо хтось заходить в компанію, він повинен чесно виконувати певну діяльність і отримувати за це чесну оплату. Як у нас часто буває? На співбесіді поторгувалися, зійшлися на сумі. А що це за сума, за яку роботу/результати, і головне - як її можна підвищити, не з’ясували. Кожен хоче бути хитрішим: один - недоплачувати, інший - недопрацьовувати. Бізнесмен каже: «За що ж я плачу?», а працівник: «Як платять, так і працюю». В чому проблема? В культурі. Відповідальність на кому? Завжди на керівнику.
В процесі створення бізнесу та колективу одразу потрібно формувати культуру. А основні принципи варто навіть записати.
* * *
«При цьому народна/соціальна культура – це основа мислення. Вступати з нею в суперечку не варто. Якщо культура організації суперечить культурі нації, у бізнесу нема шансів».
* * *
«Часто людина, розпочинаючи бізнес, шукає підтримку в родичів. Як правило, вони не підтримують, кажуть: «Йди на нормальну роботу».
Якщо родичі проти вашого бізнесу, це означає, що вони не хочуть втрачати доброго сім’янина. Вони вас люблять і цінують. Але вони звикли вас бачити в одному світлі, а тут ви кудись прямуєте, а вони залишаються. Друзі реагуватимуть так само. Оточення завжди намагатиметься відтягнути вас назад. За все в житті потрібно платити. За нове життя ми платимо втратою старого».
* * *
«Не варто запрошувати у справу родичів. Нема дурних - вони ж розуміють, що їх запрошують, щоб експлуатувати задешево. Взамін бізнесмен отримає сюжет “санта-барбари”, і втомиться вирішувати проблеми, переплетені родинними зв’язками.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Диплом з ІТ-освіти – це довідка про профнепридатність», – Віктор Левандовський
* * *
«Тільки з’явилися перші гроші - бізнесмен починає будувати хату (робити ремонт, купувати BMW Х5 в кредит і т.п.). Так втрачаються ключові люди, на яких все тримається.
Вони ж, мабуть, не для того викладаються, щоб власник хату будував? Їх цікавить успішна компанія, здобутки, вони чекають, що в компанію інвестуватимуть заради її росту. Або скажіть людям: ця компанія – моя дійна корова, і не морочте їм голову майбутніми перспективами. Ще ніхто нікого не обманув - люди все бачать і все розуміють.
Тому не будуйте відразу хату. Треба почекати, поки справа розростеться, поки ключові в компанії люди отримають прибуток. Нехай вони перші збудують свої хати».
* * *
«Років 5 тому моя ІТ-компанія співпрацювала з американською компанією. Минув рік, американець збирає свою команду, робить презентацію, включає трансляцію і підключає наших. Звітує, що за рік всі разом реалізували стільки-то проектів і заробили 15 мільйонів доларів. Американці послухали, встали і розійшлися. А з наших дехто прийшов і каже: «Де мої гроші? Ви там добряче заробили, я бачив цифри, діліться зі мною». А я й не знав, скільки замовник там заробив, він нам за договором рахунки оплачував і все. Відбулася цікава розмова, я зробив висновки.
Американці не асоціюють себе із заробленими компанією грошима, а наші – так. Там капіталізм і бізнесмен чесно показує людям прибутки, а у нас все-таки витає соціалізм і трохи страшно нариватися на «жабу». То не є зло, просто варто усвідомлювати і знати, як діяти».
* * *
«Договори треба пропрацьовувати. При чому, не на рівні юридичному, а на рівні змісту. Юридичні договори завжди змазують зміст. Ти ніби все проговорив, прийшов юрист, написав договір – нічого не зрозуміло. Юридична мова – формальна, від слова «форма». А форма вбиває суть. Завжди треба створювати додатки і в них писати художні твори. На рівні розмовної мови. Договір – для суду, суд дивиться на форму. А в додатках можна що-завгодно писати: про що говорили, як домовились…»
* * *
«Продажі суперечать нашому культурному коду. У нас немає гену продаж. В американців він є, вони себе завжди продають – в будь-якій розмові. Продажі – це завжди трохи лукавство, а ми ж щирі.
Ми комусь телефонуємо, намагаємось щось продати і чуємо відмову. Заперечення нас боляче б’є. П’ять таких відмов і вже й дзвонити нікуди не хочеться».
* * *
«Турки – нація, що вміє продавати. Наприклад, як вони поводяться в нічних клубах. Чоловік заходить, підходить до дівчини познайомитись. Вона ще не встигла відмовитись, а він вже дивиться на іншу. Йому 50 відмов - як з гуся вода. А нашому кожна відмова - удар по яйцях. Одна відмовилась, він збоку став і в нього купа думок в голові: «Я ж ніби нормально одягнувся… Книжки читав…Так, зберись, ти зможеш…». Після кількох відмов вже й хочеться накатити 100 грам для зняття стресу. Це приклади, як себе почувають різні люди в продажах. Одним це як вода для риби, іншим - стрес».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ми чули «голос» Левандовського. Він читав нам напам’ять «Фауста» і Шекспіра. РОЗМОВА В КНИГАРНІ
* * *
«Не всі клієнти – ваші клієнти. Не треба хапатись за всіх клієнтів підряд. Є клієнти, які вбивають ваш бізнес. Вони забирають всі ваші сил і час і заважають розвиватись. Чуєте небезпеку – не беріть замовлення».
* * *
«Як правило, життя перевіряє бізнесменів, чи вони готові до росту. Поки не пройдеш всі ці кризи, бізнес рости не буде. Кожна проблема – це випробовування тебе. Не пройшов проблему, відкинув її – життя не пропустить далі, доки ти не навчишся це вирішувати. Всесвіт не присилає людині проблем, які вона не здатна вирішити».
* * *
«Бізнес не з’являється без ідеї. Все створене людиною спочатку було у світі ідей. Створюєте бізнес – придумайте ідеальний еталон. Без нього нічого не вийде. Треба мислити, мріяти, зібрати його з дрібниць, візуалізувати…
Основна діяльність бізнесмена – мріяти!»
Текст та фото: Наталя ХВЕСИК
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
