Засновник однієї з найбільших волинських ІТ-компаній «Інтернет Девелс» Віктор Левандовський з мовою програмування познайомився в 14. Проте тривалий час займався зовсім іншою справою. Як сам розповідає, «досягнув немало: хороша посада, достойна зарплата, службові автомобілі, кабінет з секретаркою… можна жити». Але в 30 років він вирішив усе почати «з нуля». Для того, щоб прожити ще одне життя.
Про те, як склалося оце «нове» життя Віктор Левандовський розповів на зустрічі з лучанами, що відбулась в рамках проекту «Школа свідомого громадянина».
Про зміни і бізнес
Ми святкували моє 30-річчя і я оголосив друзям, що кидаю все і відкриваю свою ІТ-компанію. Вони дружно сказали: добре-добре, ти головне закушуй.
Вранці я проснувся, взяв газету оголошень і почав «обдзвон»: «Добрий день. У вас класні вікна, але ви не маєте сайту. Давайте зробимо»… Було цікаво зверху впасти на саме дно, приходити до тих підприємців, яких ще вчора наймав на підряди і «дрючив», а сьогодні вже просити гроші на замовлення… Не передати, який це драйв. Це були мої кращі часи.
* * *
Ми не працюємо з українськими клієнтами. Закордонні – вибагливіші, але українці мають одну погану звичку: бар’єр до оплати. Такий собі комплекс – не можуть оплатити рахунок, не сказавши ні слова. Обов’язково треба щось наговорити, щоб всі трошки побігали.
Чув, що в великих холдингах навіть дають хороші «відкати» за неоплачені рахунки.
* * *
В усіх бізнесах зараз – кадровий голод. В світі більше роботи, ніж люди можуть виконати. Кожен бізнесмен зараз плаче, що йому не вистачає людей. А люди сидять вдома і плачуть, що в них немає роботи. Парадокс.
Мене дивує ця ситуація. Виходиш посеред дня на Лесі Українки – не можна пройти. Я кілька разів спостерігав по пару годин, і все думав: хто ці люди? Чому ці люди не йдуть працювати в компанії, де є брак спеціалістів?
Але один нюанс: не вистачає саме спеціалістів. Проте вистачає бажаючих прийти і просто сидіти.
Є такі «працівники», і їх – немало, які живуть за принципом: аз єсмь – дай гроші. Як в анекдоті, один підприємець питає в іншого: Скільки в тебе людей працює? – Десь половина.
* * *
Розвиток – не означає ріст. У нас був львівський офіс, але ми закрили його. Якщо я розумію, що фірма не дотягує по сервісу і створює «пожежі», то для чого мені масштабувати її, щоб мати в десять разів більше таких «пожеж»? Краще йти в розвиток.
Про ІТ-освіту
В інститутах є шалений потенціал щодо педагогіки – вони вміють вчити. Але наповнення… мінус 20 років. Це як на машинобудівних факультетах зараз вчать карбюраторні двигуни, так в ІТ вчать іще більш застарілі речі, якийсь нікому непотрібний треш.
З іншого боку, бізнес має актуальне наповнення, але не вміє вчити. Це – дві паралельні реальності, які йдуть кожен своїм шляхом і немає толку. Оптимально було б з’єднати. Але цього ніколи не буде.
Бо в Києві сидить професура і якщо щось зміниться, вони втратять свої дисертації. І у них така «броня», що в нас і близько немає такої «бронебійної зброї», щоб зламати ситуацію.
* * *
Я колись рахував. Студенти тратять в інституті 4000 людино-годин. Це – час, за який ми в бізнесі робимо з працівника сеньйора (одна із найвищих кваліфікацій знань і вмінь програміста: джуніор, мідл, сеньйор, лід, – авт.).
* * *
Диплом з ІТ-освіти – це довідка про профнепридатність. Бо якщо людина до 24 років просиділа в інституті і не працювала, вона втратила час для формування мозку.
Чи можна в 24 роки прийняти рішення про те, що ти хочеш іти в спорт і стати професійним спортсменом? Не можна, бо організм сформувався. Так само і з програмуванням. Йти сюди в 24 – вже трохи пізно. Оптимально – в 18.
* * *
ІТ-шник повинен бути грамотним. Якщо людина не вміє користуватися рідною мовою, то про яку мову програмування може йтися?.. Ми помітили, що це пов’язані речі. Якщо не вибудуване мислення – все, біда. Ми працюємо в інтелектуальній сфері, і тут однозначно потрібен інтелект.
Про мрії і принципи
Я маю два хобі. Перше – читати. Друге – мріяти.
Мрія – це основа всього. Якщо людина не має мрії, вона не здатна щось створити.
* * *
Я б усім радив почитати книгу «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон». Ми її купуємо ящиками і всім даруємо. Я вважаю, що в цій книзі «щось» є, але його треба знайти.
І друга книга, яку б рекомендував – «Атлант розправив плечі». А третя – Біблія. Там є всі відповіді.
* * *
Не подобається людина – не працюй із нею. Не мордуй себе і ту людину.
Часто ми переступаємо через це і працюємо з тими, з ким нам некомфортно. Як правило, та людина слабша за нас. Бо якби був сильнішим, він би сам нас відкинув.
Але так не треба робити. Щось не сходиться – до побачення… Це ж не означає, що людина погана.
* * *
Треба постійно розвивати мислення. Роботи відбирають у людей механічну роботу і в майбутньому буде потрібна тільки людина мисляча.
Я не розумію, чому з освіти викреслили таку науку як логіка. У нас в компанії є вчитель логіки, ми цьому вчимось, і бачимо якісний результат в роботі. Мислення треба розвивати щодня, монотонно і різними способами.
При цьому прийом «я прочитаю книжку і стану розумним» – не працює. Книжку треба не читати, а вивчати. Це різні процеси. Коли мені розказують, що читали якусь книгу, перше, що я питаю: з чим людина в ній не згідна.
* * *
Треба стрибати в холодну воду. Моя порада: як тільки вам стало комфортно – тікайте якомога далі.
* * *
Сила дається під справу. Якщо відчуваєш себе обезсиленим – значить, в тебе немає справи. Немає мрії. Треба сісти і помріяти. Намалювати в уяві ідеальну ситуацію, в яку ти хочеш попасти. Як тільки ти будеш мати справу – почнеш рухатися.
Другий крок: треба почати виснажуватися під цю справу. На другий день сили вже буде більше, але її знову треба по максимуму спустити в справу. Змучитися. І наступного дня в тебе знову з’явиться ще більше сили. Так крок за кроком ти будеш розвиватись. Як в спортзалі. М’язи не можуть з’явитися самі по собі. Так само не можна просто взяти і накачати себе енергією.
Записала: Людмила ЯВОРСЬКА
Фото: Валентина МЕЛЬНИК
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
