Артем Запотоцький вперше обраний депутатом Волинської обласної ради восени 2020 року. Він пройшов у раду за списками «Європейської Солідарності», є членом фракції цієї політичної сили. Працює у комісії з питань сільського господарства, продовольства та земельних ресурсів.
Розмова з ним – про спробу висування на посаду заступника голови обласної ради, стосунки більшості з опозицією, а також боротьбу з пандемією.
* Цей матеріал створений в рамках спецпроекту «Перший в облраді». Спільно з Волинською обласною радою підсумовуємо перший рік каденції.
«Висування мене на посаду заступника – це спроба фракції заявити свою позицію»
– Нещодавно Юлія Вусенко пропонувала вас призначити заступником голови обласної ради замість Григорія Пустовіта. Чия це була ідея?
– Ця ідея витала в повітрі. Сказати, що вона чиясь одноосібна, буде, напевно, неправильно. Ми одна з найбільших фракцій і маємо право отримати свого представника в керівному апараті ради. Але монобільшість вирішила все сама.
– Ви самі хотіли цю посаду?
– Політика – це командна гра. Не можна сказати, що один у полі – воїн. Так не буває. Може бути особистість, за якою тягнуться інші, але все одно ти не в змозі сам усе охопити. У будь-якому випадку політик залежить від свого оточення. Я своє сортую дуже сильно. Є люди, з якими краще втратити, ніж знайти.
Ми, у «ЄС», намагаємося працювати відкрито і прозоро, забезпечити інтереси не тільки представників нашої фракції, а й виборців. Ми менеджери, яких обрали, представники громади.
– Чи розглядали ви можливість, що обласна рада винесе на розгляд питання про ваше призначення, депутати проголосують?
– Ні. І врешті це питання навіть не виносили на розгляд. З нашого боку це була спроба висловити свою позицію. Чому ні?
Щоправда, через те, що маю проблеми зі здоров’ям, з вересня майже не виходжу з лікарень – наслідки поранення. Якби не ця обставина, ситуацію можна було обіграти по-іншому.
– Як ви загалом оцінюєте звільнення Григорія Пустовіта і призначення на ту ж посаду через місяць?
– У мене у зв’язку з цим одне питання: невже не було більше достойних людей? 64 депутати – хіба немає з кого вибрати? Навіть з тієї ж політичної сили можна було взяти когось іншого.
Очевидно, були питання від НАЗК (Григорій Пустовіт подав заяву на звільнення, щоб випередити припис НАЗК, – ред.). Хто цікавиться, той свої висновки зробив. А кому не цікаво, мабуть, не варто й пояснювати.
– Як гадаєте, це матиме якісь репутаційні наслідки для керівників обласної ради?
– Я думаю, їм все одно. А виборці нехай свої висновки зроблять на наступних виборах.
Детальніше про причини звільнення і нового призначення Григорія Пустовіта можна почитати в інтерв’ю з головою обласної ради Григорієм Недопадом:
«На сесіях без політики ніяк», – Григорій Недопад про перший рік каденції. ІНТЕРВ’Ю
– Фактично ви зараз є єдиною фракцією, яка відкрито виступає опозицією?
– Фактично так. Єдине що – ми підтримали кандидатуру Григорія Недопада на посаду голови обласної ради. І я не шкодую про це. По-перше, я з ним працював, коли Григорій Недопад був заступником Луцького міського голови. Ми неодноразово перетиналися, і я бачив, як він ставиться до вирішення питань, до людей. Я бачив цю людину в роботі, і саме це для мене було аргументом при обговоренні його як кандидата на посаду голови.
А загалом ми приймаємо рішення в розрізі кожного окремого питання. Щось ми підтримуємо, щось ні. Ми не робимо зараз політичних заяв. У нас фактично їх нема.
– Чи правильно зараз відбувається комунікація більшості з опозицією в обласній раді?
– Ми спілкуємось, я не бачу проблем. Так, ставлення до нас інше. Вони прийняли таку позицію. Вона неправильна, тому що часто не відображаються настрої різних мешканців області через їхніх представників, але маємо, що маємо. Нехай на наступних виборах волиняни оцінюють.
Я не вважаю свою роботу депутатом даремною за цих умов. Те, що я можу комусь допомогти, використовуючи мандат, вже добре. На жаль, у нас до цих пір мандат вирішує багато питань. Сподіваюсь, мої діти вже житимуть без цього.
Читати також: «Але він має прийти і вибачитися». Ігор Лех про волинську політику і свою каденцію. ІНТЕРВ’Ю
«Тисяча Зеленського – це чистий популізм»
– Що найважливіше вдалося зробити за цей рік?
– Багато що вибив ковід. Від значної кількості планів довелося відмовитися, бо гроші скеровували на боротьбу з пандемією. Здоров’я і життя людей – у першу чергу. Якщо будуються дороги, по них повинен хтось ходити і їздити. Інакше навіщо їх будувати?
Все, на жаль, скориговано коронавірусною інфекцію. Проте ми повинні це пережити і рухатися далі.
– Те, як зараз відбувається боротьба з ковідом, раціонально, на вашу думку?
– На мою думку, неправильно донесена до людей інформація і неправильно організована вакцинація.
Ми з дружиною вакцинувалися ще у липні. Чекаємо, коли можна буде щепити дітей. На жаль, серед моїх знайомих є вже померлі від ковіду. І є ті, хто перехворів Дельта-штамом. Лікарі їм казали: «Якби ви не були вакциновані, ми б з вами вже не розмовляли».
До людей погано донесли необхідність вакцинації. Зараз заганяють у рамки, руйнують навчальний процес у школах, університетах, вибивають із колії бізнес. Але це можна було спокійно зробити влітку без таких наслідків.
Лише зараз бачу соціальну рекламу – вона почалася тижні три тому. А про що ви раніше думали? Не можна було влітку попередити про обмеження для невакцинованих?
Я говорю про помилки центральної влади. Обласна рада на це не може вплинути. Пункти вакцинації організувала місцева влада. Можливо, трохи долучилась облдержадміністрація. За великим рахунком все повинно було йти зверху донизу, але цього не трапилося.
Я відразу знав, що ця влада – одна велика помилка під зеленим гаслом.
– Як ви оцінюєте так звану тисячу Зеленського, яку обіцяють виплачувати тим, хто вакцинувався?
– Це маячня і нічим не підкріплений популізм, на мою думку. Краще було б профінансувати Збройні сили чи утеплення будинків, бо це потягне за собою економію в майбутньому.
А ця тисяча нічого не стимулює. Люди старшого віку практично не користуються «Дією», більшість – не має смартфонів. Для чого їм ця тисяча? Влада зменшила субсидії і віддає їх таким дивним чином назад.
Є питання про грошовому забезпеченню армійців. Якщо там все добре, збільште державне замовлення на озброєння. Якщо і там все добре, працюйте над енергетичною безпекою. Профінансуйте утеплення і термомодернізацію будівель шкіл, садочків. Розвивайте ці речі.
У 2015 році були розроблені програми термомодернізації. У розпал війни! Цього ж року є критичне недофінансування цих речей, що говорить про відсутність стратегічного мислення у вищого керівництва. Ще велике питання, чи є хоч якесь тактичне мислення. Все, що ми побудували у 2014-2019 роках, зараз плавно скочується назад. І цей процес лише прискорюється.
Я навіть не уявляю, що зроблю з тією тисячею. В театр я не потраплю суто фізично. Не готовий, щоб мене хлопці носили туди-сюди. Який спортзал, який басейн?
Люди, які це придумали, відірвані від реальності і живуть у своєму світі.
Читати також: «Якщо ми в цій залі, мусимо чути один одного». Депутат Роман Чорненький. ІНТЕРВ’Ю
«За кожним скороченням стоять люди. Тому економити треба розумно»
– На бюджетних слуханнях говорили, що бюджет наступного року буде швидше за все дефіцитним. Мовляв, комунальним установам профінансують лише зарплати і комунальні послуги. І те – обмежено. Якщо ж хочеться розвитку, залучайте спонсорів. Як оцінюєте такий підхід?
– Питання – де бурштин і зароблене на ньому? Всі ж казали, що це клондайк і шалені перспективи.
Треба також піднімати питання по торфобрикетних заводах – що з їхніми земельними ділянками?
Але я неготовий говорити про те, як краще економити бюджет. Тому що за кожним скороченням стоїть людина, її родина: діти, престарілі батьки. Приймаючи те чи інше радикальне рішення, ми повинні дати людям альтернативу або попереджати їх про скорочення хоча б за рік. Ми мусимо думати, що далі буде з цими людьми. Бо для когось це просто підпис на папері, а для іншого – тяжкі наслідки. Особливо зараз, взимку.
Варто передивитися, які комунальні підприємства потрібні області, а які – ні. Деякі існують лише на папері. Багато майна не потрібного. Є моменти з пострадянськими об’єктами. Чи можна їх продати? Це залежить від багатьох факторів: розташування, стану, призначення. Якщо котельня, наприклад, продається без зміни цільового призначення, зрозуміло, що ніхто її не купить.
– Той підхід, коли фінансують усіх, але обмежено, раціональний?
– Я думаю, що так. Принаймні люди знають, що їх ніхто не виганяє з роботи і завтра вони матимуть шматок хліба. Чи зможемо допомогти комунальним установам, великою мірою залежить від керівників. Їхня ініціатива потрібна.
– Чи звертаються до вас виборці? З якими питаннями?
– В основному звертаються з проханнями про матеріальну допомогу. У депутатів був фонд у розмірі 150 тисяч гривень, щоб допомагати в таких випадках. В мене він вже використаний до нуля. Хоч я і оцінюю щоразу, чи варто давати. Один з останніх випадків – допомагав хлопчині, який разом зі мною в лікарні лежав. Я бачив, що там складна ситуація, тому й запропонував батьку допомогу.
– Якими критеріями керуєтеся, коли вирішуєте, чи допомагати?
– Необхідністю в цій допомозі, а також тим, чи я бачу ситуацію на власні очі, чи знаю людину. З часом простіше стає фільтрувати. А от у перші три роки каденції у міській раді це було дуже складно, бо я все пропускав через себе. Зараз же трохи почав відфільтровувати. Про те, на що я не можу вплинути, я чесно кажу. Інколи підказую, до кого звернутися. Інколи допомагаю як юрист. Заданий напрямок руху – це вже 50% успіху.
– Ви є членом доволі неочевидної комісії – з питань земельних ресурсів, сільського господарства. Чому так? Чий це був вибір?
– Я сам запропонував. Як юрист я займаюся землею, будівництвом та нерухомістю. Мені ця тема близька. У міській раді я не входив у земельну комісію, бо там ці питання сповнені бруду і політичних маніпуляцій, кожен клаптик землі – на вагу золота. А тут цікаво, тому що я з цим працював і працюю, тож не мав потреби з нуля входити в курс справи. Залишається тільки періодично читати оновлення законодавства.
– Як вам те, що в обласній раді досі не облаштувати нормального пандуса і потрапити на сесію ви можете тільки з сторонньою допомогою?
– Нагадайте мені, де в Радянському Союзі проектували з врахуванням інклюзивності? Ніколи такого не було. І зараз це не так просто змінити. У сесійну залу справді проблематично потрапити. Для цього потрібно було б додатковий вхід робити з тильної сторони.
А в інші приміщення обласної ради та ОДА потрапити можна без проблем. Біля центральних сходів є пандус, далі – ліфт. Хіба перед першим засіданням я попросив прибрати кавові автомати, бо вони заважали. З сесійною ж залою хай вже буде, як є.
Тим паче, половина людей думає, що це тільки мені потрібно. Так само було в міській раді.
Текст: Віта Сахнік
На правах реклами
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
