Журналісти «Першого» перевіряють на собі, чи легко бути екосвідомим в сучасному місті. Ми вже писали, як це – відмовитись від пластику і збирати сміття у парку.
Третя публікація – про відмову від побутової хімії. Експеримент проводила журналістка Наталя Хвесик. Спецпроєкт екологічних журналістських експериментів реалізовуємо спільно з Будівельною компанією «Інвестор».
* * *
Довідково. До складу пральних порошків, мийних засобів та іншої побутової хімії входять штучні компоненти, які проникають в тіло людини через шкіру та легені. Вони впливають на роботу внутрішніх органів, шкодять імунній системі, спричинюють алергії, призводять до небезпечних хвороб, збільшують ризик безпліддя, раку тощо. Найбільшого впливу зазнають мозок, печінка, нирки, імунна система та шлунково-кишковий тракт.
Крім того, залишки хімії зі стічними водами потрапляють у довкілля, забруднюють його, шкодять рослинам та тваринам. Синтетичні поверхнево-активні речовини зменшують поверхневий натяг водойм, знижують концентрацію кисню у воді, викликають масове цвітіння води, вимирання окремих видів тварин, зниження питних якостей води.
* * *
Ми їмо суп із мисок, які пахнуть «лісовими ягодами».
Миємось у ванні, яка увібрала в себе «морську свіжість».
Одягаємось у светри, з яких ще тиждень після прання не вивітрюється аромат «альпійських лук».
У туалеті у нас «лимонна свіжість», а у спальні – як не «ваніль», то «шоколад».
Найбільш затяті з нас кладуть у шафах ароматизатори для одягу, і там пахне трояндами чи лілеями.
Не забагато «свіжості» на один дім?
Перевіряти, чи можна обійтися без побутової хімії, довірили мені. Ось що з того вийшло.
Крок 1. Роблю ревізію дому
Щоб оцінити, скільки «хімії» є в моєму домі, збираю все докупи. Дивуюсь: де стільки всього взялося? Чи не в кожному закутку знаходжу якусь «освіжувальну» баночку.
Здається, що ці засоби самі позастрибували у мій кошик, поки я обирала між червоними та зеленими яблуками та перевіряла термін придатності молока. А потім вони розбрелися по кімнатах і злилися з іншими предметами.
Гель для миття посуду та рідке мило, засіб для очищення вікон, порошок для автомату, порошок для ручного прання, білизна, гель для туалету, щось для ванни і умивальників і ще щось «термоядерніше» для забитих труб.
Доповнив перелік засіб проти запахів і шампунь проти бліх для кота. Не побутова хімія, але теж не з безпечних засобів.
Освіжувачів не знайшлося, зате є купа ароматичних свічок сумнівного складу або взагалі без етикеток про склад. Хто його знає, що там димить, щоб виник запах лаванди?
Крок 2. Шукаю заміну «свіжості моря та альпійських лук»
«Тож раніше жили без «Фейрі» і нічого, у всіх посуд був чистий, – каже моя колега Олена Лівіцька. – Кришталь у шафах стояв».
Дійсно. Люди обходились без арсеналу оцих ароматних (а часом і не дуже) баночок. Але як?
Гугл каже, що мені треба оцет, сода, лимонна кислота…
«Може, є щось, що більш приємно пахне?» – думаю я. І йду за порадами до знайомої, теж Олени, тільки Голоденко. Жінка виготовляє натуральну косметику під брендом «Green Valerie» і пропагує свідоме споживання.
Але нічого ароматнішого вона не радить. Ті самі оцет, сода, лимонна кислота. Плюс гірчиця і господарське мило. Всім цим у різних комбінаціях я маю впоратись із брудом на різних поверхнях.
«Якщо хочете приємного запаху, додайте у воду кілька крапель мандаринової ефірної олії», - каже наостанок Олена. Як ви думаєте, що я купила найперше? :)
А ще пішла з майстерні зі свіжим натуральним милом.
Крок 3. Гублюся серед полиць супермаркетів
Спочатку я хотіла, щоб все було геть екологічно чисто. Але знайти у паперовій упаковці вдалося лише лимонну кислоту. І то я обійшла як мінімум тричі навколо полиць зі спеціями у «Сільпо», а потім ще довше ходила у «Там Тамі». Відчувала себе загубленим дитям. У таких супермаркетах треба навігатор. :)
Гірчицю і соду таки знайшла у паперових упаковках, але згодом зрозуміла, що папір тільки ззовні. Всередині – поліетиленові пакети.
Господарське мило – у поліетилені. Здається, хтось нашвидкуруч порозкидав його у кульки і вивантажив на нижню полку, щоб ніхто його там не побачив.
Одне звичайне, інше – з відбілюючим ефектом. Поруч ще одне – біле. «Каждой хозяйке по другу» – пише на упаковці.
«Нащо ті витребеньки?» – кажу собі і купую звичайнісіньке коричневе (чи як там модно називати цей колір?).
Довго порпаюсь на полках із губками та серветками для прибирання. Випробовую очі, намагаючись прочитати ті дрібні слова, які розповідають про склад. Врешті вирішую, що безпечніше для здоров’я буде знайти якусь тряпчину вдома.
Крок 4. Жертвую вихідним
Я не прибираю у суботу. Звичка зі студентських років. На вихідних я працювала, тож прибиранням і пранням займалась у будні після пар, зазвичай ввечері. Досі прибираю посеред тижня після роботи. Це дуже зручно.
У вихідний значно приємніше відпочивати, ніж півдня провести з ганчіркою в руках.
Втім, заради експерименту мені доводиться пожертвувати вихідним – при денному світлі краще вдаються фото. Та й самій краще видно, відмився бруд чи ні :)
Крок 5. Відмиваю посуд
Посуд мию гірчичним порошком. Це робити можна двома способами:
- насипати порошок у кожну посудину окремо,
- готувати розчин і мити в ньому весь брудний посуд.
Обираю другий варіант.
Збираю всі немиті тарілки і їхніх брудних товаришів. Прихоплюю ще й сковорідку котроїсь із співмешканок. Сама я нічого не смажу, але ж перевірити дієвість гірчичного порошку потрібно.
Набираю воду в каструлю і сиплю туди приблизно чайну ложку гірчиці.
Відчуваю специфічний гірчичний запах.
Мию. Незвично тримати в руці тонку ганчірку замість губки. Та ще й без звичної піни від «Фейрі».
Гірчиця таки добре відмиває жир, навіть зі сковорідки. Але вона не дієва проти жовтого нальоту на емалевих каструлях, оранжевих та рожевих «слідів» від варених моркви та буряка. Тут у хід іде сода. І кухонний скребок.
«Дерти» треба добряче, особливо якщо раптом усвідомлюєш, що цих каструль ніхто нормально не драяв хтозна-скільки часу :)
Мені здається, що це триває цілу вічність. Рука двічі тягнеться до мийного засобу. Двічі я зупиняю себе. Експеримент так експеримент.
Крок 6. Мию кухонну раковину
Чомусь її не мию щоразу, як мию посуд, хоча вона цього заслуговує. Це ж так непросто – витримати потік жиру, мийних засобів, залишків їжі, кави...
Додайте сюди ще бруд і пісок після миття овочів. І мікробів, яким дуже затишно у такому середовищі.
Цю поверхню я засипаю содою і залишаю на 15 хвилин. Після миття все сяє від чистоти.
Крок 7. Мию ванну
Ванні теж добряче дістається від щоденних купань і навали шампунів, бальзамів, мила і подібного «добра».
Її засипаю содою і лимонною кислотою. Уявлення не маю, як тут правильно розрахувати кількість засобів. Скільки сипнулось, стільки й добре.
Заливаю оцтом. Все шипить, піниться і виглядає не надто симпатично.
Мити ванну без хімії – це ще гірше, ніж мити каструлі содою. Ванна – то як каструлище, тільки без їжі.
Стійкий запах оцту ще півдня мене переслідує. Треба було одягати маску.
Крок 8. Вичищаю унітаз
Добравшись до унітазу, я помічаю ще один добре замаскований засіб – блоки для змивання.
Згадую всі рекламні слогани про «бактерії під обідком унітаза». Ці цивілізації я знищую тією ж артилерією, що й для ванни.
Тільки додаю кілька крапель мандаринової олії. Тепер унітаз пахне мандаринками.
Сяє не так, як після «Доместосу», але сяє.
Крок 9. Відмиваю вікна
Тут все просто. 50 мілілітрів оцту змішую зі склянкою води. Розпилюю через пульверизатор.
Потім насухо протираю скло. Все.
Крок 10. Чищу килими
Килими у мене відверто жахливі. Мало того, що рябі, так ще й у волоссі та шерсті кота. Вони і з хімією не дуже добре відчищаються, а тут треба обійтися без неї.
Усі інтернетні рецепти із содою, оцтом, сіллю і ще чортзна-чим мені не подобаються.
«Посипте килим содою, а хвилин через 40 видаліть її віником або пилососом», – йдеться в одному з них.
Ну добре. Посипаю.
Тішуся, що у мене тільки два килими. І що вони рябі тішуся вперше в житті, бо через цю рябизну не видно, де плями :)
Якщо вірити рецепту, сода мала б «увібрати у себе бруд і запах». Щоб цей ефект був сильнішим, треба розтерти соду щіткою по килиму.
Тепер соди взагалі не видно – розпорошується між ворсинками. І в цьому й був весь підступ.
Ні віник, ні пилосос потім її з тих ворсинок не може дістати. Білий порошок розпилюється по кімнаті, розсіюється по підлозі і вимітати його з килима можна безкінечно.
Врешті вибиваю килим на вулиці. Добре, що я почала з меншого. Більшому не дала б ради взагалі.
«Тепер збризніть ворс з розпилювача розчином, що складається з 1 літра теплої води і 1 ложки оцту. Ще через півгодини почистіть килим жорсткою щіткою».
Оцет мав «освіжити колір і запах», але я цього геть не помічаю. Килим просто смердить содою і оцтом.
Більший килим чищу інакше. Витягую його на подвір’я.
Шукаю інші рецепти. Чим тільки не радять чистити килими – нашатирним спиртом, крохмалем, сіллю, тирсою, черствим хлібом, квашеною капустою, скипидаром, тертою картоплею і навіть снігом.
Снігом, мабуть, прикольно було б, але де його взяти у жовтні?
Врешті я зрошую килим розчином соди, лимонної кислоти та солі і просто чищу його щіткою. Ще одна вічність минає, поки я завершую це діло.
Принаймні, цей не смердітиме оцтом. Я спокійно ходитиму по ньому босоніж і не уявлятиму, як залишки «Ванішу» просочуються з ворсинок у шкіру моїх ступнів.
Крок 11. Мию підлогу
Миття підлоги здається цілковитою насолодою. Я не додаю у воду взагалі ніяких засобів, крім кількох крапель мандаринової олії.
В кімнатах пахне неймовірно. Правда, згодом запах вивітрюється. Але відчуття чистоти залишається.
Крок 12. Перу
Тут я «свіжість Альп» замінюю свіжістю господарського мила та соди.
Для цього мило натираю на тертку за рецептом знайомої. Я не уточнила, на яку саме тертку треба натирати – дрібну чи ні. Тому тру на всіх по черзі.
Виходить щось схоже на макарони.
Змішую ці «макарони» у рівних пропорціях із содою.
Закидаю у барабан пральної машинки. Випробовую цей засіб на постелі.
Довго не наважуюсь запустити прання. Чомусь уявлялось, що машинка вийде з ладу. Я вже навіть думала, де шукатиму гроші на її ремонт.
Навіть після запуску довго ходжу навколо машинки і прислухаюсь та приглядаюсь, чи все добре. Все добре.
Випрана постіль пахне милом, але коли висихає, запах зникає. Тканина просто пахне сама собою.
Крок 13. Висновки
Якщо хочете прибирати дім без побутової хімії, доведеться полюбити запах гірчиці, соди та оцту і забути про пахучу піну від мийних засобів.
Прибирання забиратиме більше часу та зусиль.
Не все бездоганно блищатиме.
Сода закінчуватиметься найшвидше.
Хотітиметься закинути цю всю екосвідомість і мити все, як раніше.
Або ж доведеться шукати менш шкідливі мийні засоби та пральні порошки і платити за них дорожче.
А ще потрібно буде знайти спосіб, як мити котів та собак безпечними засобами.
І пояснити своїй сім’ї, що з вами все в порядку і ви просто піклуєтесь про довкілля та своє здоров’я.
Партнер серії екологічних журналістських експериментів «Першого» – Будівельна компанія «Інвестор». Компанія, що не просто будує житло, а є на Волині одним з лідерів з провадження інноваційних технологій та прикладом відповідального сталення бізнесу до викликів сучасності. Будуємо майбутнє разом.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
