На початку повномасштабного вторгнення «Калина» проходив строкову службу, і одразу активно співпрацював із волонтерами, закриваючі проблемні моменти побратимів. Посміхаючись, розповідає: шукали багато різного — від бронежилетів до телефонів. Багато чого згоріло або пропало під час переміщення. Спочатку був із бригадними медиками, як санітар, а вже потім став снайпером. Після підготовки за кордоном «Калина» відправився на Донбас. Наразі він обіймає посаду командира відділення снайперів.
Історію захисника розповіли на фейсбук-сторінці 4 бригадт оперативного призначення "Рубіж" Національної гвардії України.
«Найбільше мені подобається те, що ця робота досить спокійна, медитативна. Ти лежиш днями, годинами, спостерігаєш через приціл за місцевістю, ведеш записи. Найприємніший момент, коли внаслідок твого спостереження, яке ти вів досить довго, це все складається в певний пазл. І ти вже розумієш, як пересувається ворог, коли, в якій кількості, які там позиції та що на тих позиціях», – каже «Калина».
Робота снайпера не завжди буває такою спокійною. В епоху дронів будь-який захід та вихід з позиції є неабиякою проблемою, а через специфіку роботи снайперам доводиться долати багато кілометрів до позицій разом з усім обладнанням.
«Одного разу ми були на дуже невдалій для нас позиції — там було скупчено багато позицій на невеличкій дистанції одна від одної. Нас почали обстрілювати, FPV-дрон підпалив бліндаж. Довелося відступати через випалену посадку, а дрони, як ви знаєте, не літають по одному... Мого напарника вбило. Поки ховався від прильотів 120-го міномета, зламав собі ребра. Мені вдалось довести побратимів із суміжного підрозділу до точки евакуації, а самому повернутися на попередню позицію — я не збирався залишати тіло побратима. Контужений, з переламаними ребрами, я знайшов свого побратима та дотягнув його тіло на евакуацію. Як це відбулося, до кінця сам не розумію...» — ділиться особистим воїн.
Для того, аби бути хорошим снайпером, треба постійно розвиватися та мати низку навичок. Як командир відділення снайперів, «Калина» знає, які люди найкраще підходять для цієї спеціальності.
«По-перше — це витривалість. Треба бути готовим йти чи лізти кілометри по важкопрохідній місцевості, нести з собою багато обладнання і не розбити його, адже без нього твоя робота не зможе бути повноцінною. Обов’язково — холодний розум, тому що снайперу треба одночасно враховувати дуже багато різних факторів: погодні умови, вітер, треба прикинути, з якою швидкістю рухається ціль тощо. Якось в парі з побратимом вразив рухому ціль на відстані 1600+ метрів, він стріляв, а я коригував. Для таких пострілів треба знати свою гвинтівку, технічні характеристики кулі, фізику», — перелічує «Калина».
Після закінчення війни чоловік мріє про довгоочікуваний відпочинок.
«Дуже хочеться кудись на пляж у Коста-Рику, щоб як у рекламі “Баунті” — кокоси, пальми, вода... Якщо серйозно, то хочеться повернутися додому, у мирний Харків. А з усім іншим розберемось», — підсумовуючи, сміється захисник.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
