Анна Глущук, або Anga Gor працює журналісткою, має щасливу сім’ю і є вегетаріанкою.
В неї дві вищі освіти – психологічна та журналістська, але величезну частину свого життя і часу жінка приділяє саморозвитку і сім’ї.
Її чоловік відмовився від м’яса вслід за дружиною, а дочка з самого дитинства майже не вживає цей продукт.
Про особливості такого харчування і життя вегетаріанки розповість Перший.
– Яка історія вашого “приходу” до вегетаріанства?
– Мама може підтвердити – в дитинстві я хворіла чимось схожим на дистрофію. Були дуже маленькі й худі ніжки, ручки. Коли ми приїжджали в село і я чула, що там кололи свиню – йшла і плакала.
Щоб нагодувати мене, батьки готували багато-багато хліба, терли моркву, цибулю і робили такі котлети, куди звісно ж клали трішки м’яса. Але білий хліб був основним інгредієнтом, який я у цих котлетах любила найбільше.
– Скільки часу ви є свідомою вегетаріанкою?
– Йогою я займаюсь вже 16 років. А той хто нею займається, рано чи пізно має прийняти той принцип не насильства, тобто бути добрим до всіх живих істот, а не тільки до людей. Навіть християнські монахи не їдять м’яса, лише рибу на найвеличніші свята. Тобто людина доходить до того, що шкодує всіх, бо в кожному є дух Бога.
– Важко було навчитися готувати специфічні вегетаріанські страви?
– Тривалий час я не вміла нічого готувати окрім звичних макаронів, млинців і ще деяких салатів. Довго вчилася.
– Як ставляться друзі і родичі до вашого незвичного способу харчування?
– У мене всі друзі вегетаріанці. А з іншими дуже мало спільних тем для розмов і з часом ми перестаємо спілкуватись. Коли людина очищує свідомість тим, що чогось не їсть, рано встає, молиться, займається асанами вона тоді бачить і відчуває значно більше, ніж інші люди. Наприклад, ті, хто довгий час займається йогою, можуть питати: “Якого кольору тонке тіло ти бачила?” , “Аура в цієї людини світиться чи ні?”. Тобто якісь речі відчуваються набагатонабагато тонше.
– Як щодо робити?
– Зараз я працюю не повний робочий день. Раніше ми жили в місті, але тепер переселилися в село Струмівку. Головною причиною цього є те, що я хочу мати вільний час для розвитку, творчості і для того, що є сенсом життя.
Припустимо, я працюватиму журналістом, потім стану редактором, потім заввідділом, а тоді, можливо, й директором… І що далі?
Мені “стукне” 60, випадуть зуби, посивіє волосся і кому я взагалі буду потрібна? Мені здається сенс життя не в тому, щоб йти кар’єрними сходинками.
– Що для вас є найважчим в вегетаріанстві?
– Шоколад. Мені було дуже важко відмовитись від нього, тому що в дитинстві я тільки й могла їсти макарони з шоколадом. Овочі батьки не готували, тому що ми жили на півночі, біля Уральських гір, літо тривало 2 місяці і майже нічого не росло. Тому навіть згодом звикнути до овочів було важко, проте, попрощатись з шоколадом ще важче.
– Що відбувається з організмом людини, коли вона вирішує стати вегетаріанцем? Здоров’я не погіршується?
– З самого початку коли ти лише намагаєшся стати вегетаріанцем, ти можеш неправильно харчуватись. В нашому помірному, навіть прохолодному кліматі дотримуватися збалансованої дієти дуже важко.
Щоб зробити це треба мати хороших друзів-порадників, які вже мають декілька років досвіду, аби вони могли порадити, що їсти, щоб насититись і не заснути. Потрібно балансувати, щоб в їжі були і амінокислоти, і вітаміни, і білки… Це насправді дуже важливо, бо інакше почне випадати волосся, хитатися зуби і тому подібні нюанси.
– Ваша донька навчається вже у четвертому класі. За цей час були якісь конфлікти з вчителями і батьками інших дітей щодо її харчування?
– Коли записували в школу, наголосили, що їй категорично не можна ні м’яса, ні риби, ні яєць. Вона завжди бере обіди в школу і дітки зазвичай просять у неї те, що приносить. Згодом деякі з них навіть сказали, що в їдальні не смачно і тепер теж беруть домашнє. Конфлікти й справді були з батьками, але ми завжди показуємо їм статистику, що в садочку, коли інколи їла м'ясо, часто хворіла. А коли переїхали сюди, почала загартовуватись, мала кашель лише три дні.
– Існує такий анекдот: “Я став вегетаріанцем не через любов до тварин, а через ненависть до рослин”, перша його частина має якесь відношення до вас? Які у вас взаємини з тваринами?
– На першому поверсі з моїми батьками живе кіт. Вони з ним граються, купують різні іграшки і в той же час вони їдять курку, яка бігала і мала курчаток, батьки ж на це відповідають: “Ми й кота на котлети пустимо!”. Взагалі, якби сталося таке, що ми потрапили на північний полюс, де нічого б не росло і довелося виживати, мабуть, їли б і того кота, наприклад, але допоки Господь Бог дає таку можливість ми їмо рослини.
– Відвідуєте зоозахисні заходи?
– Тварин ми захищаємо на рівні сім’ї. Відмовились від м’яса і риби, від хутра, наступним в списку є шкіряне взуття. А на якісь політичні заходи з гаслами і вимогами не ходимо, в житті є важливіші аспекти, окрім вегетаріанства, наприклад, йога і духовна практика.
– Ваш будинок ділиться на дві частини: перший поверх для ваших батьків, другий для вас. Крім того маєте дві кухні. Для чого?
– Я хочу, щоб була повністю чиста кухня, в нас ніколи не готувалось м’ясо чи риба. Батьків насправді ми намагаємося привчити до нашого раціону. Ось навіть сьогодні мама запитувала, що за котлети готую і просила поділитися з ними. Їм це дуже подобається, але, оскільки вони вже старші люди, повністю перейти на нашу дієту для них неможливо.
– Як багато часу ви витрачаєте на приготування їжі?
– Я не вважаю, що я саме “витрачаю” час. Є речі, якими ти займаєшся з любов’ю і захопленням. Коли я печу якесь печиво чи пиріг, то не витрачаю час, а проявляю свою любов до дитини, до чоловіка, до батьків і друзів, яких годую. Я ніколи не рахую години, хвилини.
– Як думаєте, всі люди колинебудь стануть вегетаріанцями?
– Ні, думаю, що навпаки. Навіть Ведична література каже, що за останні 10 тисяч років люди починають ненавидіти не просто один одного, а все навколо. Це й приводить до того, що ми більше їмо м’яса, хтось п’є алкоголь і вживає наркотики. Навіть є такий цікавий факт, що через кілька тисячоліть не буде молока, бо всіх корів здадуть на бійню.
– А як з релігією?
– Я не належу до жодної з нині відомих релігій. В мене є багато знайомих кришнаїтів, є друзі-буддисти. Сама я хрещена в християнській церкві, коли була малою і не свідомою. Для мене релігія і віра – трохи різні поняття. Я вважаю, що Бог один і не хочу, аби мене зараховували до якоїсь з релігій.
– Найкраща порада, яку вам будь коли давали?
– “Терпіть і продовжуйте” – це сказав мій вчитель. Коли мені дуже важко, або хочеться щось робити чи не робити, він повторює ці слова. Ця порада шліфує, виробляє в мені смирення, прийняття цього світу таким, який він є, поблажливе ставлення до оточуючих.
– Яку книгу порадили б для прочитання кожному?
– Християнам Біблію, мусульманам – Коран. І я б радила не читати, а вчити, жити за нею.
Розмовляла Юлія Книш
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
