«Прораб» практично все життя займався будівництвом. Приватні будинки, ремонти. До повномасштабної працював у Європі у різних країнах біля десяти років, а після вторгнення вже в Україні.
А потім мобілізували. Була можливість зробити відношення у 72-гу ОМБр ім. Чорних Запорожців, тож потрапив сюди, пишуть на сторінці бригади.
72 - одна з легендарних бригад, хотілося служити в одній із таких, бойових. Тож пішов сюди, хоча знав, що зразу потраплю на Донеччину. Крім того, нам сказали, що будемо операторами БПЛА. Зараз я після певного навчання і здобуття досвіду вже заступаю старшим групи на позиції. Робота з людьми подобається. Заступав кожного разу з іншими людьми, бувало, яких ще не знав. У кожного різний досвід, різні думки, одне одному підказуємо, ділимося знаннями. Як і на будівництві - я і керував колективом, і працював разом із ними, – каже боєць.
Його робота, додає, допомагає іншим хлопцям
Ми – очі команди. Коли відбувалися російські штурми – ми зразу повідомляли піхоті, і вони вже були готові зустріти. Зверху ми бачимо все, що не бачать внизу. Адреналін зашкалював, коли наша команда за допомогою фпв, скидів зупиняли цілі колони. Була гордість за своїх.
Батько захисника – з Чувашії. Вже більше сорока років живе в Україні, говорить українською, а про кацапію і слухати не хоче. Через пропаганду, якої родичі в росії наслухались, довелося із ними спілкування припинити.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
