Він був тим, хто надихав своєю добротою, відданістю та вмінням робити світ навколо кращим. Волинянин Ярослав Міщук – Герой України, який віддав своє життя за Батьківщину, залишивши по собі незабутній слід у серцях тих, хто його знав.
Спогади про захисника опублікувала Шацька селищна рада.
Ярослав Міщук народився 25 серпня 1988 року у селі Світязь. Після закінчення Світязької середньої школи навчався в Шацькому лісовому фаховому коледжі ім. В.В. Сулька. Певний час жив та працював у Луцьку, згодом повернувся до рідного Світязя.
Ярослав був люблячим хрещеним, хорошим братом та сином. Він завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував. Його небайдужість, мудрість і любов ставали визначальними у стосунках з людьми. Він завжди стояв горою за рідних.
«Не переживайте! У мене все добре! Він завжди казав тільки так. І навіть коли був на самому нулі, хвилювався за нас, аби ми не хвилювались за нього. Він знав, як сильно хвилюємось. Знав, як сильно любимо. І понад усе на світі боявся і не любив наших сліз. Мій хрещений був надзвичайно хорошою та світлою Людиною, Людиною слова. Його любов була особливою. Справжньою. Він любив вчинками, а не лише словами. І я завжди це відчувала. Він навчив мене багатьох важливих речей у житті, був і залишається моєю підтримкою, моїм найкращим у світі хрещеним татом», – каже хрещена донька, племінниця Ярослава Аліна.
З ранніх років Ярослав захоплювався риболовлею. Його особливою стихією були щуки-трофеї, які він ловив на озері Світязь.
«Мій хрещений понад усе любив риболовлю. Його ніколи не спиняли спека чи дощ, втома чи якісь домашні справи. Це була дійсно справа душі. Як тільки дозволяв закон спускати човни на озеро, він був там. Скільки ж у нас вдома є різноманітних оснащень для риболовлі, скільки спеціальних приманок та спінінгів! Це особливий сакральний музей. Так як він, мені здається, цією справою не горів ніхто», – розповідає Аліна.
У листопаді 2022 року усі медіа писали про трофейний улов нашого Героя. Тоді Ярослав зловив велетенську щуку, вагою в понад 16 кілограмів. У Фейсбук-спільноті телеканалу «Трофей» він написав: «Осінній бонус 22.10.2022 озеро Світязь 16 з невеличким плюсиком....))) Швидшої перемоги та миру, щоб була можливість у кожного впіймати свою трофейну рибку..... Слава Україні!!!!!»
Також Ярослав мав золоті руки чи не у всіх господарських справах. Вміло майстрував з дерева та бездоганно доглядав за домашньою городиною й рослинністю.
«У нього справді росло геть усе, що б він не посадив. Від пишних троянд, які так гарно цвітуть у нас у дворі цьогоріч, до кущів малини, лохини, смородини. Мій хрещений дуже за цим усім дивився, підживлював. І воно давало плоди. Так гарно родило щороку. Пригадую помідори, які кожного року росли у нас під стріхою. Таких гарних я не бачила ні в кого раніше. Наш Славік завжди вмів і знав, як за цим усім доглядати. У нього без перебільшень були золоті руки. Він умів геть усе!» – зауважує хрещениця.
Але коли прийшов час стати на захист своєї країни, своєї сім’ї – Він пішов! Без жодних вагань чи роздумів. Ярослав Міщук ніс службу в аеромобільних військах 80 ДШБ. Був дуже відповідальним та мужнім воїном, до останнього подиху захищав Україну. Його мобілізували 1 грудня 2023 року. 15 лютого 2024 року він зник безвісти.
За півтора місяця цей страшний день назвали датою його загибелі.
Загинув Ярослав Міщук на Донеччині внаслідок вибухово-осколкових поранень. Чин прощання відбувся 26 березня 2024 року. У Героя залишилися сестри, хрещена донька, кохана дівчина.
«Любитиму так само сильно крізь світи. А ти – нас. Я знаю!» – написала у своїх соцмережах хрещениця Аліна.
Поховали Героя на новому кладовищі у селі Світязь. Поруч з Його могилою майорять два прапори: прапор України та стяг 80 ДШБ.
«Десантники не помирають! Вони йдуть на небо!» – саме так написано на стрічці корзини з квітами від бойових побратимів на могилі…
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
