Мандрівник та блогер з Естонії Арно Павел вже 5 років подорожує країнами СНД, у яких зовсім не відчуває мовного бар’єру.
Вперше в Україні він побував у 2016, а два роки потому вирішив знову навідатись у нашу країну та поглянути на людей, міста та села, в яких ще не бував.
Разом із ним завжди подорожує його незамінний «залізний друг» УАЗик, який встиг «накрутити» вже близько 50-и тисяч кілометрів.
До слова, раніше Арно працював водієм, тому дорога та кермо для нього давно знайомі речі, опісля став механіком, а згодом розпочав власний бізнес.
- Бачу, у вас спеціально зроблені футболки Arno & Uazik. Скажіть, це в межах якогось проекту чи просто так?
- Оскільки я подорожую на УАЗику, то ось один УАЗик і ось один Арно. А рядки навколо надпису означають, що ніхто нас не може розділити, бо ми – одне ціле.
- Як давно ви подорожуєте?
- Розпочав у 2014 році, тоді два місяці подорожував до Владивостока (Росія) та назад до Естонії. Мимохідь також був у Якутську.
- Де ви вже побували?
- Знаєте, коли був у Якутську, мене хлопчина теж питав про те, у скількох країнах я вже побував, а мені так соромно було зізнатись, адже тоді їздив лише у Росію, але тато врятував ситуацію, сказавши, «проте у найбільшій країні». Наразі я вже відвідав Росію, Калмикію, Чечню, Північну Осетію, Україну, Литву, Латвію та Білорусь.
- Ви завжди самі подорожуєте на УАЗику?
- У минулому році разом із внучкою поїхали на Кольський півострів. Наші знайомі з Росії організували спеціально експедицію. Тоді ми ще поїхали на Рибачий півострів – це дуже суворе місце. Там навіть прикордонну зону дуже контролюють, але нам зробили пропуски, тож мені вдалося показати внучці таке місце.
- Ви раніше подорожували Україною?
- Так, я приїздив до Києва, потім до Львова, також був у Чорнобилі. Тоді в Києві вдалося лише день погостювати, але я встиг побувати на екскурсії містом. Дуже мила дівчина-адміністратор допомогла мені за ніч знайти можливість поїхати до Чорнобиля, а наступного дня я вже був у Львові, де познайомився з Марією, яка і в цій поїздці мене супроводжує.
- Де ще у цій поїздці Україною ви хочете побувати?
- Ми зробимо невеликий «круг пошани»: починаючи з Волині, потім Карпати, Закарпаття, Поділля, Південна та трішки Центральна Україна, Донбас, потім Північ та Схід країни.
- Чому ви захотіли саме зараз побувати на Волині?
- Волинь – це ворота України з північної сторони. Лишити її поза увагою – це було б неправильно, до того ж я заїжджав в Україну з Білорусі, тому це логічно згідно маршруту. Ну, і це цікава територія, зі своєю історією, яка відрізняться від Центральної, Східної України, тому, звичайно, ми мали це побачити та почути.
- До речі, ви були на останньому дні Бандерштату. Яке враження у вас викликав цей фестиваль? Що найбільше запам’яталось?
- Мені навіть дуже сподобалось: і музика, і люди, взагалі середовище було дуже хорошим. Навіть у своєму віці відчував, що можу побувати на такому фестивалі. Якщо вдасться, то спробую приїхати на нього ще.
- Чим, на вашу думку, найбільше різняться Естонія та Україна?
- Наша країна набагато менша, всю землю ми намагаємося обробити, а в Україні багато пустирів. Дороги у нас кращі, а от люди у вас відкритіші. Наші живуть самі собою, а у вас – намагаються допомогти всім, чим тільки можуть.
- Яка країна чи місто вам найбільше сподобались?
- Київ у вас гарне місто. Львів теж. Коли Марія сказала, що там можна побувати, то я довго не думав. Найбільше сподобалась архітектура та люди. Цікаво дізнаватися від них, як вони живуть. У нас спільне минуле, разом були в Радянському Союзі. У нас трішки швидше справи пішли, ніж у вас. Естонцям пощастило, що поряд Фінляндія, тому швидко розвивався бізнес, ми вчилися від них. До того ж, у маленькій країні «оберти» швидше проходять.
- Куди ви плануєте поїхати після цього туру?
- Можливо, поїду у Далекий Схід. Я, коли вперше їхав, мав ціль – лише Владивосток та назад, а, можливо, зараз вийде рекорд встановити на УАЗику. Ось я в Сахаліні, в Магадані не був ще. Туди дорога не дуже добра, але моя машина проїде.
- Скільки кілометрів ви вже проїхали на своєму Уазику?
- Близько 50 тисяч кілометрів. Перший рейс – 27 тисяч, другий – 14 тисяч, а коли на Кольській півострів їздив, то 5 тисяч, а тут десь 10 тисяч буде. У цьому рейсі якось менше їжджу, але нехай автомобіль відпочиває.
- Ви підвозите «автостопщиків»?
- Не дуже, в мене маленька машина. Коли перший рік тільки пробував їздити, то думав, що в Росії нема що їсти, тому всю машину намагався «забити» продуктами.
- Чому ви вирішили подорожувати?
- Є кілька причин. Одна з яких, це те, що два роки я сидів на пенсії, сільським господарством у мене великого бажання займатися не було, мені стало нудно.
Мій батько народився у Владивостоці, тому було цікаво, як там живуть люди. Ось так все і почалося.
- Що вам дають ці подорожі?
- Я багато бачу, чую «живу» історію. Раніше не уявляв, що тут є такі фортеці. До всього ж, це нові знайомства. Тепер маю багато друзів у Росії, а будуть ще й в Україні та Білорусі.
До слова, якщо ви захочете прочитати про подорожі Арно, то знайти його розповіді ви зможете у блозі: arnopavel.blogspot.com
Текст: Іванна СОЛОМАНЧУК (Перший).
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ (Перший).
Передрук заборонений
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
