Павло «Муха», головний сержант роти зведеного батальйону Повітряних Сил «Материк», воює на Вовчанському напрямку – одному з найгарячіших. Він став на захист України ще у 2022-му, коли ворог намагався взяти Харків.
Про це пише Командування Повітряних Сил ЗСУ.
«Чому взяв до рук зброю? У мене все просто – росіяни у перші дні війни намагались захопити мій рідний Харків. Відповідно, не було іншого варіанту, ніж ставати до лав ЗСУ та нищити ворога. На щастя, таких як я тоді було багато - до ТЦК було буквально не проштовхнутись… Без зайвої скромності скажу, що саме завдяки цьому Харків зараз живе та працює, хоч ворог і досі не полишає спроб його нищити...», – каже воїн.
«Муха» розповідає: батальйон «Материк» тримає позиції на Вовчанському напрямку попри шалену інтенсивність боїв:
«Ворог тисне. Намагається повернути території, які ми відбили. Прострілюється все із усього: КАБИ, артилерія, міномети… FPVшки висять над окопами постійно… Та ми стоїмо міцно, не підпускаємо рашистів ні на крок. Із хороших новин: окупанти виснажуються, гинуть десятками, сотнями… Із поганих: вони продовжують лізти, як таргани, інакше не скажеш. Ідуть по тілах своїх же побратимів, переступаючи їх… Ми із дронів усе це бачимо щоденно. Це – люди без жодних моральних цінностей. І, на жаль, їх все ще дуже багато…»
Павло додає, що за півроку його підрозділ пліч-о-пліч із побратимами із Сухопутних військ відбили у ворога потужний шмат території.
«Будинок за будинком, вулиця за вулицею, постійні штурми та контратаки… Кожен метр звільненої землі – це шалені зусилля і кров наших воїнів. Насправді, жодна книга чи фільм про минулі війни не зможе показати того, через що проходять українські піхотинці сьогодні. Бо як мінімум, тоді не було дронів, які зараз є чи не найбільшою небезпекою для нас. Чого вартий лише крайній наш штурм, горіло усе – окупанти, їх техніка, ліса навколо… Добряче дали їм під дих, ще довго не наважувались лізти у цьому напрямку…»
«Муха» зазначає: для участі в бойових діях недостатньо патріотизму та бойового духу — потрібна серйозна військова підготовка. Тому він разом із інструкторами вчить новоприбулих до бригади воїнів виживати та нищити ворогів на передовій.
«Ніхто не потурбується про нас, окрім нас самих, - пояснює головний сержант. –Відпрацьовуємо кожен рух, аби бути готовими до будь-яких ситуацій. Стрільба із різних видів зброї, тактичні вправи, злагодженість, робота в команді – все має значення. Перед тим, як люди підуть у бій і ризикуватимуть життям, маємо впевнетись, що вони готові»
А найцінніше в роботі командира, каже він, — почути від підлеглих слова типу: «Я вам довіряю, командире, і тому це зроблю».
«Тут - справжня жорстока війна. Життя в умовах постійної, не стихаючої напруги. Та хлопці без вагань виконують поставлені задачі - небезпечні, фізично виснажливі... Пишаюсь кожним із них. Сьогодні наше майбутнє лише в наших руках!»
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
