У майстернях художників завжди атмосферно. Окрім запаху фарби та творчого хаосу, присутня ще й особлива енергетика – своєрідна таємниця. «Перший» побував у майстерні луцької художниці Наталії Грабовецької, а наше традиційне бліц-інтерв’ю непомітно перетворилося із звичайної балачки у захоплюючу розмову про творчість, натхнення і … півників.
- Наталко, чому і як Ви пов’язали своє життя із мистецтвом?
- На щастя чи на жаль, у мене немає історії на кшталт – я з дитинства хотіла малювати і бути художницею. У мене інше - кохання з першого дотику… У 32 роки я прийшла до Алли Харчук, вчителя художньої школи, за порадою однієї близької мені людини. До того часу я навіть не думала і не планувала займатися творчістю. У мене був свій бізнес, але так, мабуть, судилося, зорі зійшлися так, що я знайшла себе у малюванні. Чесно кажучи, не очікувала, що мене ця справа так захопить. Хоча, завжди переслідувала мету - знайти себе, відкрити у собі талант. А той, хто шукає, завжди знаходить. Пригадую, як у 2012 році повернулася з концерту Ані Лорак під враженнями від того, як вона викладається на сцені, до останнього віддається… І мені хотілося так само кайфувати від того, що я роблю.
- Ваша перша картина – яка вона?
- Простенький малюнок на звичайному папері. Це був інтуїтивний живопис, блакитно-біла кольорова гама, легка дуже… Згодом я вподобала масло. Воно мені подобається тим, що є дуже ніжним на дотик, гарно лягає на полотно.
- Картини Наталії Грабовецької присутні на багатьох благодійних аукціонах і їх купують. Як думаєте, Ваша творчість подобається людям?
- Мої клієнти, які купують у мене картини, надихають мене і окрилюють своїм визнанням. А раз купують, отже їм подобається. Це мене мотивує, заряджає, за що величезне дякую цим людям.
- Звідки черпаєте натхнення?
- Останнім часом мені дуже подобається Ліна Костенко, гарні у неї є слова: «Буває, йдеш по світу і проходить повз тебе людина так, наче приносить квіти, й віддає тобі половину…». От такі люди мене надихають і, повірте, їх багато. Усі мої картини малюються з хорошим настроєм. Як показує практика, якщо мені треба швиденько завершити картину, але у мене поганий настрій чи я засмучена, то врешті-решт нічого не вийде з такого малювання. Моє золоте правило – підходити до роботи з позитивним настроєм. Картини несуть живу енергетику автора, тому люди, які купують їх і приносять до себе в оселю, відчувають настрій, і важливо, щоб він був хорошим.
- Що Ви переважно малюєте? Бо знаємо, що більшість людей, які цікавляться мистецтвом, асоціюють Вас із картинами, на яких зображені півні?
- Я спрагла до різних технік малювання, люблю експериментувати, але розумію, що прийде час і зупинюсь на чомусь одному, поки я перебуваю в пошуку своєї техніки. Мені подобається предметна абстракція… А от стосовно півників, то це була моя перша серйозна картина, яку я малювала, не прислухаючись до чужих порад щодо кольорів, сюжету… Я просто хотіла намалювати таку картину. В результаті все вдалося і її навіть придбали на одній із благочинних виставок. Півник – мій символ, будимер, пробудження… Асоціюється у мене із початком чогось нового. Пригадується, як у дитинстві вранці прокидаєшся і чуєш їхній спів, а, отже, настав новий день і нові сподівання.
- Художники часто нарікають на те, що їхня творчість малооплачувана. Як бути успішним художником?
- Коли я пишу те, що хочу, вкладаю у свою роботу любов, тоді картини користуються попитом. Але дякую Богу за те, що я отримала достатньо підприємницького досвіду, перш ніж зайнятися творчістю. Тому я маю можливість поєднати - знаю, як намалювати і як донести свою творчість до клієнтів. Тямити щось у бізнесі і творити – виявилось поєднуваними речами. Малюю я, відпочиваючи, не задумуючись, тому не люблю, коли встановлюють якісь обмеження, тиснуть, через це я практично не малюю на замовлення. Я так довго себе шукала, а коли знайшла, хочу, щоб моя робота приносила задоволення.
- Чули про Ваші наміри відкрити галерею. Розкажіть трохи про цей проект.
- Однозначно там буде мистецтво, іконопис… Це місце, в якому будуть виставки, творчі вечори, благочинні заходи. У Луцьку вже є подібна галерея у торговому центрі «Буратіно» The Room. Її засновник Юрій Чайка з головою поринув у популяризацію мистецтва серед лучан. Я продовжуватиму його тему, але мій арт-простір буде дещо відрізнятися від інших.
Заряджалась позитивом у майстерні художниці Ірина Костюк
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
