Війна змінила долі тисяч українців, змусивши їх залишити цивільні професії та стати на захист своєї країни. Один із них – Петро Дубець, позивний "Скеля", який добровільно залишив комфортну посаду в обласній адміністрації аби боронити Україну.
Історію українського захисника розказали на сторінці 104 бригади тероборони ЗСУ Рівненщини.
Позивний "Скеля" мені дали в корпусі морської піхоти, де почався мій бойовий шлях. У навчальному центрі, коли проходив базову військову підготовку, мене запитали, як мене звати. Сказав, що Петро, і старшина вирішив: "Ну, значить, Скеля". Так і закріпився цей позивний. Правда, кумедна ситуація виникла, коли потрапив у підрозділ, де вже був командир із позивним "Скеля". Мене там жартома намагалися перейменувати, але я наполіг, що це моє. І хоч у новому підрозділі мене звали "Гора", для побратимів я завжди залишаюся "Скелею".
Про цивільне життя до мобілізації та його вплив на подальший шлях
«До війни я працював у Чернівцях, у Департаменті капітального будівництва обласної державної адміністрації. Коли почалося вторгнення, Чернівці стали гуманітарним хабом. Ми організовували допомогу для переселенців і військових, працювали на залізничному вокзалі, зустрічали евакуаційні поїзди, відправляли гуманітарні вантажі. Це був дуже важливий досвід, і саме тоді я зрозумів, що хочу не тільки допомагати, а й боронити країну».
Про мобілізацію та перший бойовий досвід
Символічно мобілізувався 24 серпня 2022 року. Відправився на навчання до Британії, де пройшов курс бойової підготовки. Потім був розподілений до першого батальйону морської піхоти, легендарного підрозділу, який ще у 2014 році вийшов із Криму. Перший бойовий досвід отримав на Донецькому напрямку — Опитне, Водяне, Первомайське. Це були важкі бої, перше поранення отримав у січні 2023 року.
Про сім’ю та підтримку рідних
«У мене двоє дітей: Дмитрик, 8 років, і донька Софійка, 6 років. Вони дуже пишаються мною. Дмитрик каже, що мені потрібно більше пістолетів, щоб я повернувся додому. Донечка дарує мені малюнки й обереги. Живуть вони зараз в Одесі, але ми бачимося на свята і відпустки. Дуже хвилюються, але розуміють, що це необхідно».
Про поточні завдання у підрозділі
Зараз виконую обов’язки офіцера групи планування. Через поранення фізично складно виконувати бойові задачі, тому займаюся організацією, комунікацією з волонтерами, забезпеченням підрозділу. Зараз збираємо кошти на тепловізор – він дуже потрібен на нашій ділянці фронту.
Про важливість підготовки майбутніх військових
«Найважливіше – це саморозвиток і усвідомлення своїх сильних сторін. Зараз є можливість мобілізуватися на посади, які відповідають вашим здібностям. Дуже потрібні фахівці з аеророзвідки, снайпери, спеціалісти з ремонту техніки. Армія переходить на нові технології, тому важливо постійно вчитися і розвиватися».
Про плани після війни
Хочу повернутися до будівництва. Моя посада в департаменті зберігається, і я планую долучитися до відновлення зруйнованих регіонів. Вірю, що разом ми відбудуємо все і створимо краще майбутнє.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
