У нього оселедець, як у справжнього козака. Але для прикордонника Ігоря це не просто стиль – це символ, символ війни, боротьби, повернення на передову. Дружина військового щоразу зітхає, коли бачить ту зачіску: значить, він знову йде воювати.
Його історія — не про страх. Вона про мужність. Про вірність. Про те, як один чоловік з Краматорська став «крабом у броні», що не здається, навіть коли море війни реве на повну силу, пишуть на сайті Державної прикордонної служби.
Позивний «Краб» з ним із 2015-го – з тих пекельних днів у Дебальцевому. У ті дні чоловік на власному досвіді зрозумів ціну російських мирних ініціатив. За «другими мінськими домовленостями» сторони мали розпочати перемир’я і відвести важке озброєння, але росіяни, вдаючи мирні наміри, перекинули сили та техніку, щоб захопити Дебальцеве.
Тоді підрозділ «Краба» вийшов полями, бо «безпечна» дорога виявилася смертельною пасткою. Він пам’ятає, як арта сіяла смерть, як земля під ногами була встелена відром осколків на квадратний метр. Він зазначає, що ворогу взагалі не можна вірити, бо він обіцяє багато, але обманює.
«Цих «перемирій» було…, припинення вогню: нам навіть після 19-го року платили 5 тисяч, якщо ми ні разу не вистрілили в бік п…в. І ми припиняли стріляти, а по нас все одно стріляли», - розповідає воїн з недовірою.
Ігор із Краматорська, у 2014 році місто було під окупацією. Найбільше його вразило те, що деякі люди зустрічали проросійських бойовиків з пиріжками. «Мабуть, думали, що повернуться в радянський союз, - зазначає він і додає, що вже тоді розумів, що до добра не доведе те, коли чужого бандюка годує твій сусід.
Але водночас дуже багато людей із Краматорська тоді пішли захищати Батьківщину. Від початку повномасштабного вторгнення він знову пішов добровольцем. Цього разу — до прикордонників.
Сьогодні йому 59. За плечима – дев’ять років війни. Не на папері, переважно – на позиціях. Двічі звільнявся, але кожного разу повертався.
«Це вже моя доля», — каже, не ховаючи втоми в голосі.
Від сапера міжнародного рівня - він став стрільцем, гранатометником, а нині – діловодом. Коли новобранці потрапляють у бойовий підрозділ бригади «Форпост», одним з перших їх зустрічає сивий козак «Краб». Він веде облік новоприбулих, переймається, щоб всім належно й своєчасно оформили документи учасників бойових дій, навчає, підказує, заспокоює. Відчуває: дехто з них губиться. Але після першої бойової ротації в очах новобранців з’являється вогник.
«Вони розуміють, що можуть, - каже «Краб» і дає молоді поради, - Коли чуєш свист – лягай. Нічого страшного, пузо вимажеш, зате живий залишишся».
І всі його слухають — бо він справжній. Бо пройшов усе, і під час АТО/ООС, і під час повномасштабки. Але після Курдюмівки вік і навантаження далися в знаки та «Краб» перейшов на штабну роботу, де може принести більше користі. Попри все, він воліє залишатися в бойовому підрозділі, бо дещо боїться того часу, коли доведеться повертатися в цивільне життя.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
