Так ще ніхто не читав дитячі вірші на цій сцені, як Малкович. Лучани аплодували йому за це – стоячи.
У рамках міжнародного літературного фестивалю «Фронтера», що триває від 4 жовтня, до Луцька приїхав засновник видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га» письменник Іван Малкович.
Читати також: У Луцьку стартував фестиваль «Фронтера». Хто прийшов на відкриття
* * *
Почути вірші у його виконанні 5 жовтня прийшли десятки й десятки людей. Повна зала театру ляльок. Неочікувано гість розпочав розмову із лучанами з… політики. Привітавши фронтерівців, згадав про газові перипетії з Росією і «оголену» тепер Україну.
«Дорогі фронтери і фронтерки, думаю, наслухаєтеся поезії за ці дні, що вам буде добре аж до наступної «Фронтери». Такий час тривожний, де різні зовнішні і незовнішні «шахенмаєри» вершать долі. Вчора он змушена була здатися Данія, тому що її тиснула не тільки Росія: її тиснув Трамп, бо він заявив, що хоче купити Гренландію. А Гренладія – це 90% Данії. Тепер Україна фактично лишилася оголена. І Росія може робити що завгодно, бо вже тут не буде її газу», – каже Малкович.
Далі він говорив про музику в поезії, читав «геніального Тичину», порівнював його з просто «добрим поетом Малишком» і пояснював, чому – так.
«В цьому храмі поезії я дуже щасливий служити, запалювати вогники і вогні. Колись я почав з віршів для дітей, потім зробив антологію «Від Тичини до Жадана» і так само зробив антологію наймолодших авторів, деякі з них сьогодні у Луцьку виступають перед вами», – зауважував Малкович.
У руках Іван Малкович тримав «Антологію української поезії 20 ст. Від Тичини до Жадана». Із томика віршів у синій палітурці і читав цього дня найбільше. Спершу – Юрія Дарагана, далі цитував Євгена Маланюка, читав Олексу Стефановича, любовну лірику Дмитра Павличка, Миколу Холодного і Назара Гончара.
Особливо звучали з луцької сцени і вірші Малковича у виконанні автора.
Хтось у залі спитав про те, чи важко йому пишеться…
«Поезія, вона – різна, як життя. Як кохання. Просто в кожної творчої людини, і зокрема в поета, є цей момент, коли ти вловлюєш вібрацію чи слово, чи рядок, чи образ тобі прийшов, чи наснилося тобі – і ти хочеш це зловити в собі… І оця відповідність того, що ти відчув, побачив, уявив, з тим, що ти зафіксував в рядок – оце важка праця.
Пригадую якось мав дивовижний сон. Наснився вірш, я не міг його зафіксувати, зловити так, як побачив. Пив каву, курив, під кінець просто був без тями. Добре, що до мене якраз прийшли. Це просто фізично важко: ти тремтиш, шукаєш – і не можеш зловити те, що відчув. А потім відхлине – і знову прийде, і ти вже все зможеш. Тобто поезія буває по-різному. Але це велике щастя кожної творчої людини. Бо ти не такий самотній. Ти маєш завжди голоси, які тобі щось диктують», – відповів поет.
Під кінець зустрічі Малковича попросили прочитати поезію «Леонтович». Про легендарного втора «Щедрика» і сон-зустріч із ним поета. Читав щиро, емоційно. І просив ставити на цьому крапку, бо «я дуже емоційний і ще заплачу».
Згодом розказав, що вірш цей народився після виставки «абабагаламазьких художників» у Нью-Йорку, коли під час прогулянки Малкович раптово почув «Щедрика» біля головної ялинки. Тоді і «задумав цей вірш».
Фінальний акорд – вірш із антології дитячої поезії. То був Юліан Тувім «Паротяг» у перекладі Малковича. Так, як читає дітям вірші Іван Малкович, не читає ніхто! От де музика в поезії: її ще треба вміти передати.
Проводжали автора оплесками у переповненій залі.
Фото: Олена ЛІВІЦЬКА
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
