«Шериф» – старший офіцер артилерійської батареї. У цивільному житті – майстер тату та музикант. У 2019 році у дев’ятнадцять років прийшов у ТЦК – бажав вступити в десантно-штурмові війська, і відтоді у Збройних Силах.
Його історію розповіли у 33 ОМБр.
«Мати мене відмовляла, але я прагнув служити там, де служив мій батько».
Після підписання контракту потрапив на навчальний полігон ДШВ.
«Смуга перешкод, де все горить, нічого не видно, але ти маєш бігти. Командна робота, стрільба у різних положеннях – цьому мене навчили у десантно-штурмових військах. І дотепер на тренуваннях видаю непоганий результат у стрільбі та інших вправах».
У 2020 році «Шерифа» скерували на навчання до Національної академії сухопутних військ.
«В академії було нелегко. Навчання було жорстким, але воно того варте, бо саме так навчають справжніх офіцерів. Мене добре вивчили і зробили фахівцем».
Після навчання, у червні 2024 року, «Шериф» став у стрій 33-ї бригади і тепер знищує окупантів на Донеччині.
«На мою думку, донецький напрямок – один з найтяжчих. Адже тут сконцентровані великі сили п***рів та спостерігається велика активність дронів, причому різноманітних. Але саме цьому мене вчили, і саме цього я хотів. Вже змінив кілька вогневих позицій. Багато чого лежить на моїх плечах. Треба вкопувати самохідну артилерійську установку, готувати її до бою, маскувати, переміщувати».
Перший бойовий вихід «Шериф» мав у лісосмугах біля Побєди. Добре пам’ятає, що відчував тоді.
«Кожна людина боїться чогось. Але я був навчений, і мені було більш цікаво, ніж страшно. Адже я до цього готувався. Знав, куди їду, що і як робитиму. Та коли я прибув на позицію, мене всього почало трусити – так сильно піднявся адреналін. Я відчув азарт битви».
В одному з боїв «Шериф» зазнав контузії – КАБ упав метрів за п’ять від нього. Після лікування офіцер знову став у стрій. Ворог не пошкодив його САУ жодного разу. Було лише, що прилетіло у протиланцетну сітку, не вплинувши на боєздатність. Натомість «Шерифова» батарея постійно завдає влучних ударів по окупантам.
«Я на війні майже рік, і з п***рами стикався. Траплялося, що вони підбиралися до нас, і було чути навіть, як наші стрільці їх знищують».
Україну нікому не здолати. Перемога здобувається зброєю, а не порожніми балачками, переконаний «Шериф».
«Раніше мав чимало друзів, які реалізували себе в мистецьких колах. А наразі ці друзі перетворилися на звичайних знайомих, бо ми маємо велику різницю в поглядах. Посварився з ними, бо вони думають про війну, наче про театр. Дивляться на світ крізь рожеві окуляри.
Нам потрібні тверді гарантії того, що якщо хтось пискне проти нас, то світ нам допоможе й одразу стане в бій на нашому боці. Тобто, якщо лунає команда «вогонь», то союзники приходять і воюють за нас. Мені треба, щоб в мій дім нічого не «прилетіло», і я зміг створити сім’ю та жити з нею в Україні. Не хочу, аби мої діти бачили війну».
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
