Прикордонник Роман на псевдо «Сулейман» нині виконує службово-бойові завдання на півночі України. Це його четверта ротація в зону бойових дій. Перед ним були ще два бойові виїзди на Донеччину та один на Харківщину. Найгарячішим, пригадує «Сулейман», виявився Вовчанський напрямок.
Історію бійця розповідає Західне регіональне управління Держприкордонслужби України-Західний кордон.
«На війні я працюю, як робот. Наче запрограмований на виконання завдань, які ставляться перед моїм підрозділом. Усі емоції, переживання, сумніви – для того буде час після ротації», - каже Роман.
Чоловік родом з Івано-Франківщини. До початку повномасштабного вторгнення займався підприємницькою діяльністю. Мав декілька кав’ярень та крамниць. Коли дізнався про військову агресію росіян, залишив улюблену справу та пішов добровольцем до військкомату. Спочатку чоловіка не хотіли мобілізовувати через відсутність у нього військової підготовки. Коли Роман наполегливо з’явився втретє, його документи прийняли та скерували до Чопського прикордонного загону.
Відтоді більшість часу «Сулейман» провів на сході України. Разом з побратимами заходив на позиції та тримав оборону на Курахівському напрямку, відбивав у ворога Кліщіївку, Андріївку та Курдюмівку. Стійко переносив усі складнощі війни: численні наступи ворога, нестерпну спеку, пронизливий холод до -21⁰. Лиш до одного звикнути, каже, не міг – до звісток про загибель побратимів.
Під час третього виїзду, у районі Вовчанських Хуторів, воїн отримав численні поранення та акубаротравму. «Сулейман» виконував тоді обов’язки командира відділення вогневої підтримки. Ворог почав наступ, гатив мінометами, артилерією, з неба закидав дронами. Під час обстрілу прикордонник дістав численні поранення в руку та обидві ноги. Ударною хвилею його заглушило. Побратими відтягнули Романа з окопа на позицію, де ще понад годину чекали, доки вщухнуть ворожі атаки. Він не мав критичних кровотеч, тож вирішив йти до точки евакуації пішки, оскільки мав намір вивести з собою ще кількох побратимів з суміжного підрозділу. Звідти військових забрали до стабілізаційного пункту. Фельдшер підрозділу дістав з «Сулеймана» два найбільші осколки, ще десяток потім видалили у шпиталі.
Під час лікування Роман дізнався від свого керівника про присвоєння йому офіцерського звання «лейтенант». Офіцер пригадує: «Було так багато вітань! Побратими, друзі, навіть керівник підрозділу з попередньої ротації».
Командир бойового підрозділу на псевдо «Нацик» вважає «Сулеймана» справжнім прикладом для наслідування:
«Це офіцер, зроблений з окопів, тобто це людина, яка солдатом стала у стрій і тепер він лейтенант, який користується безумовним авторитетом. «Сулейман» ніколи не приймає поспішних рішень, він завжди зважено вивчає обстановку перед виходом і розташуванням вогневих засобів. Цим, звісно, вберігає підрозділ від марних втрат».
За освітою історик, Роман вважає, що сучасну історію України творять саме ті люди, які зі зброєю в руках захищають її сьогодні від ворога. Хтозна, каже прикордонник, можливо й він колись викладатиме її школярам, а доти він докладатиме усіх зусиль, аби омріяна Перемога була виборена уже в найближчому майбутньому.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
