Прямий ефір «Луцького радіо»

На Волині вперше відзначили Лицарів ОУН і УПА. ФОТО

На Волині вперше відзначили Лицарів ОУН і УПА. ФОТО

У Луцьку рідним Лицарям ОУН і УПА вручили 24 Бойових Хреста з нагоди 75-ї річниці створення УПА.

Захід відбувся у п’ятницю, 1 грудня, у Палаці культури міста Луцька, де зібралися не лише родичі повстанців, а й інші ветерани, представники влади, освітніх та культурних закладів.

Нагородження розпочалося з виконання гімну Українських січових стрільців – «Червона калина». Після чого, присутні перешли до офіційної частини – вручення нагород рідним 20-х повстанців.

«Ця акція триває в рамках проведення Всесвітнього ювілейного комітету із відзначення 75-ї річниці створення повстанської армії.

Ми активно шукаємо родичів Лицарів, вивчаємо багато документів. В тому разі, коли рідних нагороджених встановити не вдасться, нагороди передадуть у школи або музеї», – зазначає головний координатор проекту, історик та громадський діяч Микола Посівнич.

Варто зазначити, що відзнаки не є державними, вони виготовлені за підтримки Благодійного Фонду ім. Петра Гудзоватого «Соловей». Золотий Хрест Заслуги, Срібний Хрест Заслуги та Бронзовий Хрест заслуги – спроектовані за точними ескізами розробника нагородної системи УПА Ніла Хасевича.

Племінниця одного з Лицарів Наталія Пушкар розповіла, що для неї велика честь отримати таку високу нагороду.

«Мій дядько був в армії ОУН з початку 30-их років, коли ще навчався у польській державній гімназії у Луцьку. Він був справжнім бійцем та мужнім солдатом. Я вже досить довго шукаю інших родичів дядька, адже хочу передати їм цю відзнаку», – ділиться вона своїми емоціями.

Координаторка проекту нагородження на Волині та представниця Інституту національної пам'яті Леся Бондарук зауважила, що їм поки не вдалося зібрати повну інформацію про волинських Лицарів.

«Це унікальна подія для Волині та Луцька, яка відбувається вперше. Дуже прикро, що багато імен воїнів не дійшли до наших днів. Не вдається ідентифікувати героїв, тому ми постійно опрацьовуємо архівні матеріали та шукаємо істину», – зазначає обласний координатор проекту нагородження Леся Бондарук.

До проведення заходу долучився також голова Волинської ОДА Володимир Гунчик.

«Я радий бачити здоровими та радісними присутніх ветеранів ОУН і УПА, їхніх родичів. Бережіть ці нагороди, бережіть пам’ять про наших визволителів!» – закликав Володимир Гунчик.

Після вручення нагород аматорська хорова капела «Посвіт» виконала пісні, які 75 років тому співали воїни ОУН та УПА: «Там попід лісом», «Іди від мене ти, моя кохана».

Біографії та фото нагороджених:

БАНДАЧ ІВАН

Псевдо – Залізняк, Юрко

Надрайонний референт Служби безпеки ОУН Луччини

Лицар Бронзового Хреста Заслуги УПА (1945) (посмертно)

Народився 1915 р. у с. Буяни Луцького району. З 1939 р. член ОУН, перебував на нелегальному становищі. На початку 1941 р. його сім’ю радянська влада виселила у Сибір. Із літа 1941 р. І. Бандач був членом боївки Луцького районного проводу ОУН. У 1942 р. І. Бандач був вишкільним військовиком Луцького районного проводу ОУН, згодом референтом Служби безпеки Луцького надрайонового проводу ОУН.

28.02.1945 р. І. Бандача вбила оперативно-військова група Торчинського районного відділу НКВС на хуторі Садівські Дубини Луцького району.

ВОЛОСОВЕЦЬ ЛЕОНІД

Псевдо – Куля, Максим, Улас

Надрайонний провідник ОУН Луччини

Лицар Бронзового Хреста Заслуги УПА (1945)

Народився у 1919 р. в с. Озденіж Рожищенського району. У 1937 р. був культосвітнім референтом надрайонного проводу ОУН (Іванчиці), провідником районового проводу ОУН (Іванчиці) (1937–1939 рр.). З 1938 р. Л. Волосовець – суспільно-політичний референт Луцького повітового проводу ОУН. Арештований польською поліцією 1.03.1939 р., невдовзі звільнений. У 1940 р. радянська влада вивезла в Сибір всю родину (батька, матір, чотирьох братів). Л.Волосовець працював шефом зв’язку Волинського обласного проводу ОУН.

У 1944 р. пройшов підстаршинський вишкіл у Карпатах. З кінця 1944 р. був референтом Служби безпеки Теремнівського районного проводу ОУН. 12.02.1945 р. Л. Волосовець зумів вирватися з пастки НКВС біля смт. Оржів на Рівненщині, хоч повідморожував руки і ноги. З весни 1945 р. очолював Луцький надрайоновий провід ОУН.

Загинув 13.12.1945 р. у сутичці з агентурно-бойовою групою НКВС в с. Романів Луцького району.

ВОЛОШИН РОСТИСЛАВ

Псевдо - Березюк, Горбенко, Левченко, Павленко, Чепіга

Полковник-політвиховник Української Повстанської Армії

Ідеологічний референт Крайової Екзекутиви ОУН на Волині й Поділлі

Лицар Золотого Хреста Заслуги УПА (1952) (посмертно).

Народився 3 листопада 1911 р. у селі Озеряни Дубенського повіту на Волині. Навчався у гімназії в Рівному. Був активним учасником молодіжної організації «Пласт». Після закінчення гімназії продовжив навчання на юридичному факультеті Львівського університету, де став членом підпільної Організації Українських Націоналістів (ОУН). Через деякий час очолив Українську студентську репрезентацію в Польщі (Союз Українських Студентських Організацій) (1933-1934), Дубенський повітовий, а згодом Рівненський окружний провід ОУН. Часто виступав на різних зборах студентської молоді у різних містах Західної України. З 1935 до 1937 року був співредактором підпільної молодіжної газети «Юнак» та журналу «Студентський Вісник». Після університету деякий час працював у львівському «Промбанку». У 1935 р. одружився з однокласницею Ніною Левицькою, яка згодом в УПА була зв’язковою Ніла Хасевича.

Від часу утворення Крайового проводу ОУН на Північно-Західних Українських Землях Ростислав Волошин став його ідеологічним референтом, а згодом і Крайовим Провідником на північно-західних українських землях (ПЗУЗ). За політичні переконання переслідувався польськими каральними органами, сидів у польських тюрмах, двічі побував у польському концтаборі Береза Картузька.

На початку національно-визвольної боротьби на Волині Ростислав Волошин був заступником командира УПА Дмитра Клячківського (Клима Савура). У листопаді 1943-го був головою на Першій конференції поневолених народів Сходу Європи та Азії. Входив до Президії Української Головної Визвольної Ради. Головував на великому Зборі УГВР у липні 1944-го.

Ростислав Волошин загинув у бою з енкаведистами 22 серпня 1944 року в селі Гаї Бійничі Дрогобицького району на Львівщині. У 2008 році в встановлений пам'ятний хрест на місці загибелі Ростислава Волошина. В 2016 році в Луцьку в ході декомунізації на честь Ростислава Волошина перейменували вулицю.

ГРУШОВЕЦЬ ГРИГОРІЙ

Псевдо – Галайда, Хома

Керівник Ковельського надрайонного проводу ОУН

Лицар Срібного Хреста Заслуги УПА (1952)

Народився 1927 р. у с. Озеряни Турійського р-ну. Навчався в Озерянській школі (1936–1941 рр.). З весни 1944 р. воював у загоні радянських партизанів ім. Кармелюка, невдовзі мобілізований у Червону армію, звідти у червні дезертирував, перейшов на налегальне становище. З літа 1944 р. розпочав воювати у кущовій боївці ОУН Тараса (І. Конащук). Восени 1948 р. Григорій Грушевець став провідником Турійського районового проводу ОУН, а з 1952 р. провідником Ковельського надрайонового проводу ОУН. Г.Грушевець діяв у Турійському, Ковельському, Голобському, Рожищенському, Оваднівському та Луківському районах. Базувався в Літинському, Свинаринському та Дольському лісах Турійського району. В 1950 р. забезпечував проживання полковника УПА Орлана (В. Галаса) та його дружини Марічки (М. Савчин). Органи МДБ у жовтні 1949 р. на його боївку Галайди завели окрему агентурну справу «Хом’яки».

30.10.1953 р. Григорія Грушевця застрелила оперативно-військова група Волинського обласного УМДБ при спробі прорвати кільце оточення поблизу будинку С. Гетьманчука, жителя хутора Вигін біля с. Сельце на Ковельщині (криївка розміщувалася у схованці між стінами). Під час перестрілки загинув охоронець Галайди Степан (А. Свобода), а також оперуповноважений УМДБ підполковник І. Рожков, ст. лейтенант Лабушев, смертельно поранені сержант Мікляїв та рядовий Северюхін.

ДЕМЧИНСЬКА ВАСИЛИНА

Псевдо – Мотря, Надя, Ульяна, Циганка, Чорна

Комендант Українського Червоного Хреста Луцької округи

Лицар Срібного Хреста Заслуги УПА (1945) (посмертно)

Нагороджена відзнакою УПА «За боротьбу в особливо важких умовах»

Народилася 1920 р. у с. Піддубці Луцького району. З 1940 р. належала до юнацької ланки ОУН. Батька Василини в 1940 р. арештували органи НКВС і розстріляли 23.06.1941 р. у Луцькій в’язниці. Матір із малими дітьми радянська влада депортувала 15.05.1941 р. до Красноярського краю (Росія). Василина Демчинська з 1942 року очолювала жіночу ланку Теремнівського районного проводу ОУН, із 1943 р. була господарчою Теремнівського районного проводу ОУН. Забезпечувала шпиталь УПА в смт. Колки Маневицького району. Референт Українського Червоного Хреста Луцького окружного проводу ОУН. З початку 1945 р. була членом Рівненського окружного проводу ОУН. Загинула 14 (6).08.1945 р. в бою з оперативно-військовою групою НКВС в с. Піддубці (кинулася у полум’я палаючої клуні).

ЗАТОВКАНЮК СИЛЬВЕСТР

Псевдо – Пташка, Уголь

Хорунжий УПА,

керівник Військової округи УПА «Богун»

Лицар Золотого Хреста Заслуги УПА (1945)

Народився 1915 р. у с. Полонка Луцького району. З 1937 р. провідник районного проводу ОУН (Полонка). Командир боївки Луцького повітового проводу ОУН, з 1938 р. на нелегальному становищі. Був учасником народної оборони Карпатської Січі (11.1938 – 03.1939). Очолював Дубенський окружний провід ОУН (1939–1940), нелегально перейшов радянсько-німецький кордон та повернувся назад (зима 1940). Із жовтня 1940 р. С.Затовканюк був військовим референтом Волинського крайового проводу ОУН. Із вересня 1941 до серпня 1942 року був арештований гестапо. У 1942 р. – перша половина 1943 р. очолював Дубенський окружний провід ОУН. Із березня 1943 р. Сильвестр Затовканюк був командиром підрозділу УПА, який діяв на Луччині. На початку червня 1943 р. призначений шефом оперативного відділу ВО «Заграва».

Наприкінці червня 1943 р. був поранений у праву руку в бою з радянськими партизанами поблизу с. Кричильськ Сарненського району на Рівненщині. Відправився лікуватися на південь. Із вересня 1943 р. С.Затовканюк був командиром запілля ВО «Богун». 3.06.1944 р. отримав звання хорунжого УПА. 24.02.1944 р. був важко поранений в сутичці з німецькою автоколоною на дорозі поблизу лісового масиву Касень Радивилівського району на Рівненщині. Помер 25.02.1944 р. від отриманих ран в с. Підвисоке Радивилівського району.

ЗАТОВКАНЮК ФЕДІР

Псевдо – Матрос, Микита, Мирон

Референт Служби безпеки Луцького окружного проводу ОУН

Лицар Бронзового Хреста Заслуги УПА (1945)

Лицар Срібного Хреста Заслуги УПА (1948)

Народився 1917 р. у с. Полонка Луцького району. З 1936 р. був військовим референтом військового проводу ОУН (Полонка), брав активну участь у роботі гуртка «Мітлоюзта». З 1938 р. очолював надрайонний провід ОУН (Полонка). За політичні переконання восени 1938 р. арештований польською поліцією та після слідства був звільнений. У січні 1940 р. Ф.Затовканюк із групою оунівців з 6-ти осіб нелегально перейшов радянсько-німецький кордон. Влітку 1941 р. працював заступником командира Луцької Української допомогової поліції та одночасно співробітником референтури Служби безпеки Луцького надрайонного проводу ОУН. З весни 1943 р. був референтом СБ Луцького надрайонного проводу ОУН. Навесні 1945 р. Ф.Затовканюк очолив військову Службу безпеки ЗГ № 33. З літа 1945 р. був референтом СБ Луцького окружного проводу ОУН, одночасно провідником Дубенського надрайонного проводу ОУН.

Загинув 4.02.1947 р. у бою з оперативно-військовою групою Вербського РВ МВС на території Дубенського району на Рівненщині. За іншою версією – загинув 5.03.1946 р. у бою з оперативно-військової групи Козинського РВ МДБ поблизу с. Буди Млинівського р-ну Рівненської обл. Тіло забрали в м. Рівне. Посмертно від 22.01.1948 р. Ф.Затовканюку було присвоєно звання поручника СБ.

ЗІНЧУК ТИХОН

Псевдо – Кубік (з 1943), Ромб (з 1944), Архип)

Сотник УПА, командир «4-а бригада «Соборна Україна», «ім. Вовчака» (Західна ВО «Завихост») УПА

Лицар Срібного Хреста Бойової Заслуги 1 класу УПА (1948)

Народився у 1909 р. у с. Заріччя Ковельського району. У юнацькі роки був членом КПЗУ. Працював меліоратором у Мацеївському районі (нині – Турійський район). Служив у польській армії (1936–1937), потім знову працював меліоратором. До початку радянсько-німецької війни одружився, мав сина та дочку.

Внаслідок червневих подій 1941 р. його батько Олександр і Тихін (як червоноармійці) потрапили в німецький полон. Тихін працював перекладачем, а потім добровільно вступив до німецької розвідки (абверу) та пройшов спецкурс навчання у німецькій школі. У 1941-1942 рр. Тихін Зінчук виконував функції постерункового (начальника поліційного відділку) у с. Тойкут. У цей же час він пройшов вишкіл у старшинській школі УПА поблизу Степаня на Рівненщині.

Навесні 1943 р. українська поліція Волині й Полісся за наказом ОУН масово взяла зброю і перейшла до Української повстанської армії. Саме тоді Тихін Зінчук, ройовий в сотні УПА Щуки (Ф. Шабатура), бездоганно володіючи німецькою мовою, у формі гітлерівського офіцера відвідав склади з озброєнням у Ковелі, де зміг дістати все потрібне для організації майбутньої сотні УПА: зброю, боєприпаси, обмундирування, провіант.

Після бою із радянськими партизанами у с. Світлому на Ковельщині весною 1943 р. Т.Зінчук призначений командиром сотні, а згодом куреня загону УПА «Озеро» (08.1943 р. – 09.1944 р.), що базувався в Скулинському лісі на Ковельщині. 8–12.1943 р. – Т.Зінчук – командир відділу особливого призначення охорони штабу Військової округи «Тури».

Тихін Зінчук був одним із найкращих учасників великого бою з нацистами поблизу с. Радовичі Турійського району (7–9.09.1943 р.). Восени 1943 р. отримав поранення в бою з радянськими партизанами. У грудні 1943 р. пройшов вишкіл старшин УПА при штабі ВО «Тури», де йому присвоєно звання хорунжого УПА. Протягом весни – літа 1944 р. діяв у прифронтовій смузі (Маневицький район).

Восени 1944 р. Т. Зінчук організував та очолив «4-ту бригаду «Соборна Україна», «ім. Вовчака» (Західна ВО «Завихост»), що налічувала від 200 до 400 вояків. Із 1945 р. був шефом зв’язку Північно-західного краю, членом Ковельського обласного проводу ОУН. Весною 1945 р. УНВС Волинської області завела на нього агентурну справу «Завихвост».

Із 1946 р. Т. Зінчук був провідником Ковельського надрайонового проводу ОУН. Загинув 7.03.1946 р. в бою з оперативно-військовою групою МДБ неподалік с. Волосівка Турійського району.

Посмертно від 7.03.1946 р. Тихону Зінчуку присвоєно звання сотенного УПА.

КАЧИНСЬКИЙ СЕРГІЙ

Псевдо – Іван, Остап

Організатор і керівник першої сотні УПА

Лицар Золотого Хреста Бойової Заслуги УПА 1 класу (1952)

Народився 1912 р. у с. Піддубці Луцького району. Був членом Пласту, товариства «Відродження», місцевої «Просвіти». Член ОУН із 1931 р. Старшина польської армії. З 1939 р. перебував на нелегальному становищі, разом з Рудим (І. Скоп’юк) відновлював підпільні структури (трійки та п’ятірки) ОУН. Налагодив зв’язок із провідником Пласту Рівненщини В. Гаврилюком та провідником ОУН Рівненщини В. Робітницьким. У 1940 р. сім’ю С.Качинського (батьків і сестру) радянська влада депортувала в Сибір.

З лютого 1940 р. С.Качинський очолював Костопільський окружний провід ОУН, був членом Української Ради Довір’я в м. Рівне (червень 1941 р.). Влітку 1941 р. був членом штабу вишкільного полку «Холодний Яр» в м. Рівне, командиром батальйону швидкого реагування в смт. Клевань-1 на Рівненщині. Провідник Рівненського окружного проводу ОУН (1941 р.), військовий референт Рівненського обласного проводу ОУН, військовий референт крайового проводу ОУН на північно-західних українських землях.

У жовтні 1942 р. Сергій Качинський організував поблизу с. Дивин Кобринського району Брестської області та очолив 1-шу сотню УПА. Поручник УПА. Загинув 10.03.1943 р. під час нападу сотні УПА на німецькі склади зброї, що знаходилися на меблевій фабриці смт. Оржів Рівненського району.

КОБЕЦЬ ІВАН

Псевдо – Мазепа, Максим

Сотник УПА

Лицар Золотого Хреста бойової заслуги УПА 1 класу (1948)

Народився 1912 р. у с. Річиця Ратнівського району. У липні 1941–1943 служив в Українській допомоговій поліції смт. Ратне. За наказом ОУН, взявши у нацистів зброю, разом із товаришами перейшов в УПА. І.Кобець влітку 1943 р. був командиром сотні УПА в курені Назара (П. Климук). Від 3.04.1944 р. – командир сотні УПА, що базувалася в с. Зарудчі Любешівського району. Здійснював рейди на територію Брестської області.

Загинув 4.04.1945 р. у бою з оперативно-військовою групою НКВС в с. Грива (за іншою версією – с. Гута-Камінська) у Камінь-Каширському районі.

КОВЖУК ЯКІВ

Псевдо – Батько, Боя, Давид, Карпо, К-о, Північ, Сивий, Старий, Семен, Тарас

Член Української Головної Визвольної Ради, провідник Острожецького районного проводу ОУН, член підпілля на теренах Житомирської та Київської областей

Лицар Бронзового Хреста Заслуги УПА (1948)

Лицар Золотого Хреста Заслуги УПА (1952) (Посмертно)

Народився 1902 р. у с. Воротнів Луцького району. Очолював сільський осередок товариства «Просвіта» та спілку «Сільський господар». Заснував у с. Воротнів кооперативну крамницю «Добрий сіяч», посприяв виникненню товариства «Українська жінка», та організації дитячого садка. Оволодів професією ветеринара. З 1930-х рр. став членом ОУН. У жовтні 1939 р. під іменем німця Петера Штрауса з с. Цизарин Луцького району виїхав до м. Холм (Польща). Його сім’ю 13.02.1940 р. радянська влада депортувала у Казахстан. Восени 1941 р. повернувся додому, працював культосвітнім референтом Луцького районного проводу ОУН, з 1946 р. провідником Острожецького районного проводу ОУН. Перейшов на нелегальне становище, займався поширенням підпільної літератури на Хмельничині, керував пунктом зв’язку керівних ланок ОУН «Білий медвідь» в с. П’яннє Млинівського р-ну на Рівненщині. У 1950 р. Я.Ковжук, як представник селянства Волині, став членом Української Головної Визвольної Ради.

19.01.1952 р. Яків Ковжук в криївці на хуторі Підновина поблизу с. П’яннє в господарстві Й. Шмиги потрапив в оточення оперативно-військової групи Острожецького РВ МВС. Щоб не захопили живим – застрелився. 24.11.1996 р. на місці його загибелі син Іван Ковжук спорудив символічну могилу.

КОВТОНЮК (ЯКИМЧУК) МИКОЛА

Псевдо – Василь, Гриша, Данило, Олег, Щупак

Хорунжий, один з організаторів УПА

Лицар Срібного Хреста Заслуги УПА (1945)

Народився у 1914 р. у с. Піддубці Луцького району. Закінчив Луцьку гімназію, Львівський політехнічний інститут. Був членом Пласту, товариства «Відродження», у 1934 р. вступив в ОУН. З грудня 1938 р. очолював Луцький повітовий провід ОУН. Був провідником Піддубецького повітового проводу ОУН (осінь 1939–1940). З жовтня 1940 р. М.Ковтонюк був адміністративно-фінансовим референтом Волинського крайового проводу ОУН, з початку 1941 р. провідником Луцького окружного проводу ОУН, з літа 1941 р. командиром Української допомогової поліції в Луцьку та одночасно провідником Луцького окружного проводу ОУН. Перейшов на нелегальне становище. З початку 1943 р. М.Ковтонюк був військовим референтом Волинського обласного проводу ОУН, одним із організаторів УПА.

Із 3.07.1943 р. М.Ковтонюк – командир запілля ВО «Турів», з 15.09.1943 р. референт організаційно-мобілізаційного відділу крайового військового штабу УПА-Північ. З 15.03.1944 р. був керівником зв’язку крайового проводу ОУН на північно-західних українських землях (ПЗУЗ). Очолював Теремнівський районний провід ОУН, де мало перебувати керівництво Волинського крайового проводу ОУН, з 17.07.1944 р. – хорунжий УПА.

Загинув 29.07.1947 р. у криївці с. Борохів під час спроби вирватися з оточення оперативно-військової групи МДБ, а його дружину Зінаїду Драницьку було схоплено.

КОЗЯР АНАТОЛІЙ

Псевдо – Володимир, Гай, Гарасим

Один із перших організаторів ОУН і УПА на Волині

Лицар Золотого Хреста Заслуги УПА (1945) (посмертно)

Народився 8 липня 1911 р. в селі Піддубці Луцького району. Закінчив Луцьку гімназію, був членом Пласту, товариства Відродження. Із 1936 року очолював районний провід Організації Українських Націоналістів. Протягом 1937-1939 рр. А.Козяр служив у польській армії. Повернувшись зі служби, поринув у національно-визвольну боротьбу. З 1942 року очолював обласний провід ОУН, у 1943 р. був провідником Ковельського проводу ОУН. Активно включився у розбудову Української повстанської армії – був командиром Волинської Служби безпеки Військової округи Тури (07.1943 р. – 07.1944 р.), згодом – референтом СБ Волинського обласного проводу ОУН, заступником командира сотні УПА ЗГ № 33. Із грудня 1944 р. Анатолій Козяр був слідчим СБ Крайового проводу ОУН на північно-західних українських землях (ПЗУЗ). З лютого 1945 р. працював організаційним референтом Проводу Західного краю Національно-визвольної революційної організації, згодом ПЗК.

Анатолій Козяр загинув 7 червня 1945 року у нерівному бою з підрозділом внутрішніх військ НКВС у лісі поблизу села Садів Луцького району на Волині.

У травні 2016 року і рідному селі Піддубці земляки освятили пам’ятник Анатолію Козяру.

КСЕНДЗУК ПЕТРО

Псевдо – Віктор, Віра, Доктор, Змій, Кіндрат, Красько,

Кріс, Олесь, Онишко, Петро, Сет

Провідник Цуманського районного проводу ОУН

Лицар Бронзового Хреста бойової заслуги УПА (1948)

Народився 1922 р. у с. Буяни Луцького району. Член ОУН із 1940 р., служив в Українській допомоговій поліції смт. Торчин Луцького району (07.1941–1942 рр.). У 1942 р. перейшов на нелегальне становище. Очолював Олицький військовий район УПА (1943–1944). Керував Острожецьким районним проводом ОУН (1944 р.). Із 1945 р. П.Ксендзук – референт Служби безпеки Луцького надрайонового провод ОУН. У 1947–1950 рр. був провідником Цуманського районного проводу ОУН. У 1952 р. очолив Ківерцівський надрайоновий провід ОУН. У 1954 р. встановив зв’язок з боївками Дмитра, Кручі і Рижого (С. Линник), які діяли в Ківерцівському районі на Волині та Костопільському районі на Рівненщині.

Загинув 27.10.1955 р. на горищі будинку С. Грицая в с. Новокотів Луцького району під час перестрілки з оперативно-військовою групою Теремнівського РВ МДБ.

МАЛІМОН ІВАН

Псевдо – 22, Артем, Бджола, Василь, Доктор, Задорожний, Омелько, Омельян, Пчола, Технік

Районний провідник ОУН Оличчини, командир сотні УПА, один із найкращих учнів художника УПА Ніла Хасевича, керівник підпільної друкарні на Житомирщині.

Лицар Бронзового Хреста Заслуги (1952) УПА (посмертно)

Народився у 1918 р. у с. Залісоче Ківерцівського району. Здобув освіту і спеціальність зубного техніка. Із 1939 р. став членом ОУН. У 1940 р. після приходу на Західну Україну радянської влади, був арештований НКВС. Під час німецької окупації влітку 1941 року за завданням ОУН служив в Українській допомоговій поліції.

Очолював Олицький районний провід ОУН (1941–1943 рр.). Здобувши військовий досвід і зброю і поліції, перейшов в Українську повстанську армію. Був командиром сотні в курені УПА «Погром» (1943–1944 рр.). Очолював будівництво криївок для керівників ОУН у 1944–1946 рр. Із 1946 року керував підпіллям ОУН на території Олицького та Теремнівського районів Волинської області і Клеванського району Рівненської області. Із 1947 р. очолював Клевансько-Олицький районний провід ОУН. Був одним із кращих учнів та співробітником графічної ланки Зота (художника УПА Ніла Хасевича). З весни 1950 р. керував відділом Житомирського обласного проводу ОУН та підпільною друкарнею.

Загинув 29.12.1951 р. у бою з оперативно-військовою групою УМДБ в с. Яроповичі Андрушівського району на Житомирщині разом з підпільницями Ноною (Г. Дзебас) та Мартою (І. Чорна).

МИХАЛЕВИЧ АНДРІЙ

Псевдо – 13, 132, 333, 73, В, Денис, Кос, Старий, Шугай

Командир куреня УПА, керівник Служби безпеки

Ковельського окружного проводу ОУН

Лицар Срібного Хреста Заслуги УПА (1952) (посмертно)

Народився у 1918 р. на хуторі Хочете поблизу с. Замшани Ратнівського району. Закінчив Ковельську лісничу школу, на початку 30-х рр. став членом ОУН. У 1938 р. разом з групою молоді вийшов на майдан міста Ковель із протестом проти вбивства Є. Коновальця. З 1939 р. А.Михайлевич очолював Седлищанський районний провід ОУН. У 1940 р. мобілізований до Червоної армії, у червні 1941 р. здався в полон німцям, згодом був звільнений. Працював лісником, в 1942 р. перейшов на нелегальне становище, був референтом Служби безпеки Седлищанського районного проводу ОУН. Керував засідками на автошляху Ковель – Брест, був командиром сотні УПА, діяв переважно в селах: Замшани, Велимче, Датинь Ратнівського району, Синове, Соколище, Буцин Старовижівського р-ну. З листопада 1943 р. командир куреня УПА, керівник Старовижівського надрайонового проводу ОУН.

З вересня 1947 р. Кос був провідником Любомльського надрайонового проводу ОУН. З 1949 р. був референтом Служби безпеки, заступником провідника Ковельського окружного проводу ОУН.

8.12.1951 р. А.Михайлевич у криївці у лісі поблизу с. Нові Черевища Камінь-Каширського району був оточений агентурно-бойовою групою МДБ Стального у Волинської області. Щоб не здатися живим, підірвався гранатою.

Сім’ю А.Михайлевича (батька, матір, 2-х сестер і брата) 15.02.1946 р. радянська влада депортувала на спецпоселення в Удмурдську АРСР (Росія). У 1949 р. в бою з МДБ загинула сестра Марія (Веселка). У 1993 р. прокуратура Волинської обл. реабілітувала родичів А. Михалевича (серед яких дружину – Наталію Яківну та сестру Ольгу). У 2008 р. голова Рівненської обласної організації Всеукраїнського братства ОУН і УПА О. Тищенко передав архів Коса до Меморіального комплексу Національного музею історії Другої світової війни 1939–1945 рр. (м. Київ). До того часу він зберігався в садибі станичного ОУН Й. Шиманського.

ПЯТИГОРИК СЕМЕН

Псевдо – Віктор, Гай, Православний

Керівник Брестського оружного проводу ОУН

Лицар Срібного Хреста Заслуги УПА (1948)

Народився 1920 р. у с. Деревок Любешівського району. Служив командиром Української допомогової поліції Любешівського району (липень 1941 р. – квітень 1943 р.). З весни 1943 р. С.Пятигорик став господарчим референтури Ковельського окружного проводу ОУН. За наказом ОУН разом з іншими поліцейськими, взявши в нацистів зброю, перейшов до УПА. Із 1944 р. керувував інтендантським відділом ЗГ «Завихвост», очолював Любомльський надрайоновий провід ОУН. З весни 1945 р. С.Пятигорик був референтом Служби безпеки Брестського окружного проводу ОУН, із 1947 р. провідником Брестського окружного проводу ОУН. Його матір у 1946 р. радянська влада виселила у Сибір.

У квітні 1947 р. потрапив в оточення оперативно-військової групи МГБ на хуторі Конотоп біля с. Одрижин Івановського району Брестської області. Щоб не потрапити у полон, застрелився. За іншою версією – загинув у січні 1948 р. Посмертно від 22.01.1948 р. присвоєно звання поручника Служби безпеки УПА.

САМЧУК ЗИНОВІЙ

Псевдо – 0152, Котляр, Кочегар, Шварц

Поручник-виховник УПА, провідник Брестського окружного проводу ОУН

Лицар Срібного Хреста Заслуги УПА (1945)

Лицар Срібного Хреста Заслуги УПА (1948)

Народився 1919 р. у с. Садів Луцького району. З 1940 р. був членом Торчинського районного проводу ОУН. Влітку 1943 р. розпочав боротьбу в УПА, керував організаційно-персональним (кадровим) відділом ЗГ № 33 (1944–1945). З 1944 р. очолив Брестський окружний провід ОУН. У 1945 р. З.Самчук був організаційним референтом Луцького окружного проводу ОУН.

Із 1948 р. З.Самчук – провідник Володимир-Волинського надрайонового проводу ОУН, від 22.01.1948 р. – поручник-виховник УПА.

Загинув 30.09.1949 р. разом з дружиною Галиною (Н. Хвещук) у криївці під будинком Плянчука (жителя с. Хорів Локачинського району), оточений оперативно-військовою групою МДБ.

СТЕПАНЮК ОЛЕКСАНДР

Псевдо – 1015, 1230, 12302, 1915, Богун, Вавилонський, Марта, Матвій, Мефодій, Прохор, Санько, Тетеря, Тихон

Старший булавний УПА, член окружного проводу ОУН Ковельщини,

керівник Білоруського окружного проводу ОУН

Лицар Бронзового Хреста Заслуги УПА (1948)

Лицар Срібного Хреста Заслуги УПА (1952) (посмертно)

Народився 1921 р. у с. Стеблі Ковельського району. Навчався в Ковельській гімназії, де вступив в ОУН. Із жовтня 1939 р. працював лісником у Скулинському лісництві Ковельського району. Із перших днів національно-визвольної боротьби долучився до лав УПА. Навесні 1943 р. був заступником керівника боївки Ліщинського (М. Зінчук), згодом організаційно-мобілізаційним референтом Ковельського районного проводу ОУН. Із весни 1944 р. О.Степанюк був провідником Ковельського районного проводу ОУН, із 1948 р. провідником Ковельського надрайонового проводу ОУН. Отримав звання старшого булавного УПА. З 1949 р. був провідником Білоруського окружного проводу ОУН. 15.08.1950 р. разом з групою підпільників перейшов на Житомирщину, де очолював Житомирський обласний провід ОУН. Поручник-політвиховник УПА від 14.10.1951 р. Загинув разом з бойовиками Грицьком та Карпом 5.05.1952 р. в бою з оперативно-військовою групою МДБ у с. Малий Глухів Радомишльського району на Житомирщині.

Текст та фото нагородження: Володимир Потрапелюк

Архівні фото та біографії: Інститут національної пам’яті України


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Показати коментарі (1)
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Названі найпопулярніші програми та ігри на Android за 2017 рік
Наступна новина ЄС не виділить Україні 600 мільйонів євро через регрес у реформах
Останні новини
Схожі новини