Перші «бойові» Юрія на псевдо Лисий були напередодні Великодня. Коли вся країна святила паски, він тримав оборону на полі бою.
На війну чоловік прийшов, так би мовити, за компанію. Кум отримав повістку, а до військкомату пішли разом, пишуть на сайті Державної прикордонної служби.
За кілька днів Юрій уже стояв в одному строю із прикордонниками. До бойових готувався старанно та з натхненням. Каже, щоразу хапався за нову зброю, хотілося спробувати все і навчитися якомога більше. Перед Бахмутом встиг побувати у Слов'янську та Кліщіївці. Однак, бойове хрещення здобув саме у славнозвісному місті-фортеці.
Наш перший захід у Бахмут був вночі перед Великоднем. Люди саме святили паски, а ми разом з побратимами виконували бойове завдання. Тоді все відбувалося швидко. Навколо було дуже гаряче, нас обстрілювали. Пам'ятаю, як на ходу заскочив в Roshel і надірвав спину, - згадує військовий.
На той час військовий був на посаді старшини, от і сказали сидіти в тилу і відновлюватися. Яке ж було здивування у побратимів, коли вже за кілька днів Юрій прийшов їх міняти з іншою групою.
Мої мене не взяли, я пішов до медиків, отримав кілька уколів в спину та й напросився на позиції з іншою групою. Побратими мене там явно не очікували побачити, були здивовані. Але якраз в цей день я й згодився, - пригадує прикордонник.
Тоді окупанти зайняли сусідній від прикордонників гараж. Надійшла команда зачистити їхню позицію, Юрій взяв 5 гранат і пішов на завдання.
Зі мною були всі молоді хлопці, не хотів щоб вони ризикували й пішов сам. Дві гранати закинув через двері, три докинув зверху через отвір. Трьох окупантів вдалося ліквідувати, залишився один. Був поранений, я почув його пискіт. Попросив побратимів принести ще БК, а йому крикнув, щоб здавався, бо кину гранату. Він і вийшов з піднятими руками, - розповідає прикордонник.
Так Юрій взяв у полон російського солдата. Під час розмови той розповів, що в Україну приїхав за контрактом. Окупант сидів у в'язниці за вбивство друга, а коли запропонували змінити грати на війну – не вагався.
Він відсидів 8 років і залишилося ще 7, але вирішив використати таку сумнівну можливість вийти достроково. Йому було байдуже кого вбивати, - каже Лисий.
На диво для Юрія, полонений виявився досить добре оснащений, на ньому був бронежилет з високим рівнем захисту. При обшуку у росіянина знайшли кілька пластинок з медикаментами, схожими на наркотичні речовини. Такі, за словами полоненого, отримували всі солдати, так би мовити, для стимуляції бойового духу.
А ще їх стимулювали ляпасами. Позиції були поруч, ми часто чули як командири б'ють тих, хто відмовляється йти в бій, - пояснює Юрій.
Після Бахмута Юрій зрозумів одну просту істину: українцям, на відміну від росіян, жодна стимуляція не потрібна, адже ми від природи вмотивовані захищати свою родину і свій дім. Лисий продовжує обороняти свою країну й після повернення з Бахмута. Наразі він служить на Вовчанському напрямку кулеметником в складі екіпажу бронеавтомобіля Roshel.
Юрій переконаний – Батьківщину треба захищати не покладаючи зброю, до останнього окупанта на нашій Богом даній землі.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
