Діти доїдають цукерки, які їм роздав священик Михайло Бучак після різдвяної літургії. Дорослі – в очікуванні: буде чи не буде той обіцяний ланцюг єднання між двома церквами села.
«Я вас люблю, – несподівано каже настоятель. – Я дуже люблю своїх парафіян».
Бажає прихожанам, аби в їхніх сім’ях була любов: щоб чоловіки любили своїх дружин, а дружини – чоловіків, діти – батьків, батьки – дітей, щоб сусіди разом раділи святам і разом ділили біль.
«Через відсутність любові триває війна на Сході. А відсутність любові – це відсутність Бога, – продовжує. – Запишіть і згадайте через років 5: ми маємо жити в іншій країні. Якщо так не буде, нагадайте: «Отець Михайло, ви – брехун».
«Ви не повірите, що ми хочемо зробити...»
За мить отець Михайло перейменовує ланцюг єднання на ланцюг миру, а тоді – на ланцюг любові.
«За вчорашній день до мене двічі дзвонили з поліції і питали, що ми хочемо робити. Я кажу: «Ви навіть не повірите, що ми хочемо робити». «А що?» «Молитися. Ми хочемо вийти на вулицю і молитись за єднання українського народу та церкви», – усміхається священик.
Додає, що хоче, аби лунало менше слів, які розділяють людей: москалі, московська церква, розкольники…
Замість уколів – на літургію
По секрету каже, що він – священик-втікач. Бо зараз мав би бути в лікарні і отримувати уколи, а прийшов на службу.
Якби він це сказав хвилин через 15, то ніхто й не повірив би, що отець на лікарняному: дуже вже активно він заохочував людей братись за руки і дуже швидко біг попереду колони.
«Батюшка, помаліше, ми не встигаємо знімати», – жартують журналісти-телевізійники.
«Машину не збийте», – і собі усміхаються поліцейські.
«Ні, не замерзну, – комусь у відповідь кричить Михайло Бучак. – Мене Україна гріє».
«Нічого не вийде, людей не вистачить...»
Неподалік вже зібралися перші скептики: «Нічого не вийде, людей вистачить тільки до сільради».
Людей справді не вистачає. Спочатку вони просто йдуть, поділені на групки.
Потім священику таки вдається організувати ланцюг. Вистачає його від Свято-Покровської церкви до зупинки з олівцями.
Отець Михайло (як йому це вдається?) швиденько опиняється на початку колони. Видно, що намагається щось усім пояснити, розмахує руками…
Об'єднання – під колядки
«Щедрий вечір, добрий вечір…» – звук наростає і все більше людей долучаються до співу.
«Ця акція з’єднує людей, сіє добро, заклик, щоб люди і церква були єдині», - тішиться тим, що відбувається, місцевий житель Юрій Михалюк. – Я живу посередині села. До обох церков від мене однакова відстань. Я хочу спокійно ходити і в ту церкву, і в іншу...»
А тим часом одна колядка змінює іншу. У ланцюгу і дорослі, і діти. Місцями ланцюг обірвався і люди просто йдуть вперед, взявшись за руки.
А назустріч ніхто не йшов...
Хтось просить журналістів, щоб зняли і їх, хтось навпаки ніяковіє.
«Я журналістів не кликав, чесне слово. Вони самі поприходили», – виправдовується отець, сміючись.
До храму Різдва Богородиці подолали півшляху. Всі вже зрозуміли, що назустріч ніхто не йде. Щоправда, серед присутніх є й прихожани церкви Московського патріархату. Небагато, але є.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Священик з Княгининка прокоментував демарш «московської» церкви
Священик пояснює, що люди не прийшли, бо побоялись.
«Далі не йдемо», – вирішує Михайло Бучак. Всі разом моляться «Отченаш».
«Можете вдягати шапки», – гукає чоловікам. Ті одягають. На цьому всі й розходяться.
А отець ще не раз повторює про те, що такі акції треба робити по всій Україні – для об'єднання.
Текст та фото: Наталя ХВЕСИК (Перший)
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
