1 червня військовослужбовцю Юрію Сілюку мало б виповнитися 50 років. Натомість його рідні та друзі зберуться, щоб згадати про Юру на сороковини після його загибелі, повідомляє Суспільне.
Юрія Сілюка знали у Луцьку, як телеоператора з багаторічними досвідом та стажем роботи. Він також був знаним байкеро. Щороку на День свого народження, у День захисту дітей, об'єднував "байкерську тусовку" для організацій благодійних акцій у сиротинцях та дитячих будинках.
З 2014 році Юрій Сілюк був у самообороні Волині, а з початком російського повномасштабного вторгнення, взяв заздалегідь зібраний наплічник, та пішов на фронт. Дуже хотів потрапити на свої 50 років додому, зібрати друзів, навіть вже відпросився у командира, розповів брат Юрія Сілюка Олег.
"Наш Юрчик — його бабуся так називала, його так називали всі в родині — як з дитинства він виріс дорослим, але він все одно був Юрчиком. Біля нас завжди була юрба дітей", —каже двоюрідна сестра Тетяна Розкошинська.
Юра завжди прагнув чогось нового, — каже брат Олег, він працював в поліграфії, телеоператором, інкасатором, таксистом.
"На своєму мотоциклі об'їздив всю країну. Доньку з собою часто брав, коли вона ще була маленька 12-13 років мала", — каже Олег.
За місяць до загибелі Юрій Сілюк купив новий байк, сам собі зробив подарунок на День народження, говорить друг-байкер Андрій Корпусов. На новому мотоциклі, як і щороку, планував покатати дітей з дитячого будинку.
"Він нас всіх за два тижні до 1 червня збирав і організовував поїздки в дитячі будинки. Цього року пропонував в Ківерцівський дитбудинок заїхати. Ми зараз працюємо над тим, щоб попасти туди", — каже Андрій Корпусов.
У Самооборону Волині Юрій Сілюк потрапив після одного інциденту, який стався на чергуванні, розповідає товариш Олександр Лєсной. Юрій Сілюк тоді знімав сюжети для "Нічної варти", коли поліції потрібна була допомога — він поклав камеру і почав допомагати.
"Практично вся Самооборона зараз, яка була на той час і в принципі продовжила своє існування, то вся Самооборона зараз воює. Не винятком став і Юрій Юрійович", — каже Олександр Лєсной.
Журналістка та подруга Юрія Сілюка Тетяна Хомич останньою спілкувалася з ним. Каже, він розповів їй, що йде на завдання, а ввечері вона дізналась, що він загинув.
"Я так розумію, на той день він був на машині евакуації. Зі слів його побратимів, він того дня вивіз дев'ятеро людей, двоє з яких були 200, всі решта 300 і знов поїхав, вже він лишився, вже його не стало", — каже брат Олег Сілюк.
Юрій Сілюк загинув 26 квітня в районі населеного пункту Архангельське Покровського району Донецької області. 30 квітня його поховали на Алеї почесних поховань міського кладовища у Гаразджі.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
