Різдвяні кулінарні традиції волинського Полісся істотно відрізняються від загальноукраїнських.
У селі Нові Червища Камінь-Каширського району на Святвечір головною стравою має бути колядний борщ. Його варять двічі на рік – перед Різдвом та Водохрещем. Готують колядний борщ у печі. Поки горять дрова, у чавунчику кип’ятять воду, потім додають у страву порізану дольками картоплю. Як тільки борщ закипить, кладуть туди головні складники страви – рибу і гриби.
«Найсмачнішим колядний борщ виходить, якщо додати у нього добре вимочених сушених боровиків, -господиня Ганна Філюк вправно орудує кочергою, аби відгорнути подалі жар у печі. – Також вкидаємо туди сушену на соломі щуку. З іншою рибою страва не вдасться. Варимо борщ півгодини, потім додаємо капусту та квасолю, засмажуємо цибулею і ставимо в піч на три години».
Поки вариться колядний борщ, до нього готують пампушки з дріжджового тіста. Якщо їх начиняють квасолею-виходять бобовики. Випікають смаколики в печі. Там вони насичуються димом і набувають особливого присмаку. Гарячими їх посипають часником, накривають рушником і ставлять охолоджуватися. За святковим столом бобовики й пампушки споживають з колядним борщем. З цієї страви починають на Поліссі пісну вечерю перед Різдвом. Перед тим прикрашають стіл. Під вишиту скатертину кладуть сіно, бо на ньому народився Христос, а замість дідуха на столі ставлять житній сніп. Починають вечерю традиційно після появи на небі першої зірки. Крім колядного борщу й бобовиків, обов’язковими стравами на Святвечір у Нових Червищах є печена капуста і узвар з дичок. Кутю на Поліссі прийнято їсти останньою. На відміну від інших регіонів України, цю страву тут заправляють лише олією. І готують її не лише з пшениці, а й з інших круп.
«Засипаю у воду перлову ячмінну крупу і варю її до готовності, -розповідає Наталія Філюк. –Трохи підсолюю, додаю олії –і все. Солодкої у нас в селі не готують. Я вже понад десять років тут в невістках, старші люди розповідали, що така наша давня місцева традиція. І 12 страв ніхто на Поліссі не готує здавна».
А на Маневиччині здавна на Святвечір обов’язковими стравами були картопляники з грибами.
“З натертої картоплі треба вичавити сік, і вона стає, як тісто, --ділиться рецептом господиня з лісового хутора Ковлі Тетяна Заверуха. --Потім до неї додаю терту цибулю. З цієї маси я ліплю пиріжки. Начинкою для них є підсмажені гриби з цибулею. Викладаю їх на змащену олією бляху і ставлю в піч”.
За словами етнографа Олександри Кондратович, такі кулінарні відмінності від загальноукраїнських різдвяних традицій пояснюються просто –колись волинське Полісся не було багатим краєм. Тому господині готували святкову вечерю з того, що мали.
«Хліб щоденний тут завше здобувався нелегкою працею, -пояснює етнограф. –І це загартовувало, а не озлоблювало душу. Мешканці Полісся не звикли до гастрономічних розкошів. Тому й кутю на Святвечір тут здавна варили ячмінну - пшеничну могли собі дозволити лише багатші. І про 12 страв не йдеться. Бо ж чимало селян, відзначивши Різдвяні свята, починали заощаджувати, аби в час переджнив’я не вдаватися до позички. Однак світла налаштованість на свято відганяла похмурі думки, а молодь та діти тим не переймались. Часи змінились, а давні традиції прижились».
З пані Олександрою Кондратович погоджується і протоієрей Олександр Лосєв, настоятель храму в селі Нові Червища.
«12 страв –для здоров’я важко, до того ж піст –період стримання, а тим паче Святвечір, -вважає священик. –Головне на свято –не просто сидіти і їсти. Народження Христа об’єднує нас навколо Божої любові. І найкраще молитовно його відзначати у колі рідних та друзів. Найбільша радість – коли сім’я та близькі люди разом. І від кількості страв на столі це не залежить.
Ярина Руднік
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
