Його мистецтво визнане в Європі, але сьогодні його буденність – бойові операції на Харківщині в складі прикордонної бригади «Гарт».
Сержант Держприкордонслужби на псевдо Тоха – водій БТР типу М113, який захищає рідну землю від ворога. Проте до повномасштабної війни Тоха був відомий як талановитий майстер з дерева, пишуть на сайті Державної прикордонної служби України.
Ще в дитинстві майбутнього воїна цікавили ремесло і мистецтво, але до серйозної роботи з деревом він прийшов уже в дорослому житті. Від перших спроб зробити полички він дійшов до виготовлення гойдалок і бесідок, а згодом і до коренепластики – напряму мистецтва, де з коренів і капів дерев створюють скульптури. Він також займається артбетоном, відтворюючи з бетону імітації дерева. Його улюблені матеріали – горіх і акація, а найбільше надихає знаходити красу в природних формах деревини.
На той час Тоха був в Україні, чекаючи на продовження візи для роботи далекобійником.
Я два роки їздив по Європі, працював далекобійником, побачив чимало країн, – згадує прикордонник.
Але коли почалася війна, він і його побратими зі строкової служби, без вагань вирушили до ТЦК. Спочатку Тоха був у вогневій заставі як гранатометник, а згодом приєднався до бригади «Гарт» на посаду водія БТР. Він упевнений: «Що має тебе знайти – знайде скрізь». Так доля привела його на захист країни, де ось уже третій рік він боронить рідну землю на передовій.
Разом із життям змінився і транспорт Тохи. Із водія далекобійної вантажівки він став водієм БТР. Незважаючи на нову техніку, адаптація пройшла легко:
Якщо дружиш з машиною – проблем не буде, – каже він.
Для Тохи БТР — більше, ніж просто бойова машина, він став справжнім побратимом, який, як і його дерев’яні витвори, потребує ретельного догляду і турботи.
Прикордонник боронив країну на білоруському напрямку, а також на сході країни: Слов'янськ, Бахмут, Часів Яр. Особливо в пам'яті залишилися бої за Бахмут, коли їхній підрозділ стикався з вагнерівцями, та Часів Яр, де ворог нещадно обстрілював їх із «Градів» та мінометів.
Але навіть на війні Тоха не полишає своє захоплення деревом. Коли дозволяє час, він облаштовує позиції та бліндажі, створюючи дерев’яні меблі – ліжка, лавки, полиці – для побуту на війні. Для побратимів його роботи стали часткою домашнього затишку, адже навіть у складних умовах фронту вони мають щось, зроблене з любов'ю та творчою душею.
Дерево дає мені спокій. Це моя розрада, коли шумить фронт, – ділиться Тоха.
Він завжди знаходить розраду в дереві, і ця творчість підтримує його навіть у найважчі моменти. Він мріє про день, коли зможе повернутися додому, до майстерні, до сім'ї – дружини Оксани, доньки Валерії та сина Андрія, які теж, за його словами, перейняли його творчу жилку. Війна не лише додала йому відваги, але й зміцнила любов до родини, яка підтримує його у всьому. Саме вони – головна мотивація для нього повернутися цілим і відновити улюблену справу.
Сьогодні Тоха захищає країну та водночас продовжує своє мистецтво – не в галереях і не в майстерні, а на лінії фронту, на місці, де його роботи мають не лише естетичне, а й життєво важливе значення для побратимів.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
