Коли молода дружина дізналася, що чоловіка буде мобілізовано, в ТЦК та СП прийшла разом із ним. Тепер обоє проходять базову загальновійськову підготовку у складі навчального підрозділу на одному з військових полігонів Сухопутних військ Збройних Сил України.
Історію подружжя військових розповідає Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід”.
Хто з мобілізованих проходив повний курс базової загальновійськової підготовки на військовому полігоні, той уже знає, про що йдеться. А хто поповнить лави Захисників і Захисниць України найближчим часом, тому корисно дізнатися, як відбувається БЗВП, хто його проводить і яких результатів досягають. Це важливо, адже пліч-о-пліч здобувають ази військової науки представники фактично всіх областей держави!
Але ця історія – особлива. Не тільки тому, що в армійському підрозділі в польових умовах на рівних із іншими проходить військову службу жінка-курсантка, а що вона прийшла захищати Україну разом зі своїм чоловіком!
Оскільки в 26-річної військовослужбовиці, як і в багатьох вихідців зі східних областей держави, є чимало родичів на тимчасово окупованих ворогом територіях, то вона публічно надає мінімум інформації, аби не нашкодити ні собі, ні іншим.
Карина родом із Дніпропетровщини. Народилася і виросла в невеликому місті, а після школи здобула вищу освіту в одному з університетів за спеціальністю “Маркшейдер”. Це – фахівці-інженери, які працюють у структурах, що займаються підземним будівництвом або видобутком корисних копалин, не лише розробляють креслення, але й безпосередньо корегують роботу усього персоналу на об'єкті, стежать за процесом експлуатації, а в екстремальних випадках даютьвказівки по ремонту.
Встигла попрацювати на одному з гірничих підприємств Шахтарського краю, а хто хоч раз бував у шахті під землею, той знає: ця робота не для слабодухих!
Зрештою, кваліфікована технік-картограф опинилася перед доленосним життєвим вибором: стало зрозуміло, що чоловік буде мобілізований у ЗСУ. І на сімейній раді вона настояла: піде в армію разом із ним! Так обоє і прибули в один із ТЦК та СП Рівненської області…
Цікава історія їхніх позивних. У Карини він з’явився після того, як інші побратими постійно їй дарували шоколадні цукерки “Ромашка”. Хтось і сказав: це і є наша “Ромашка”! Так позивний і прижився.
А в чоловіка на речах та формі були написані букви, що означають абревіатуру прізвища, імені та по батькові. От гострі на слівце хлопці зі взводу й вирішили: майже ЧАЕС, значить – “Чорнобиль”!..
Ночує подружжя разом, але у взводному наметі, де розміщений й інший особовий склад. Там реально тепло, сухо і затишно на стільки, на скільки це можливо в польових умовах узимку, але, звичайно, зовсім не окреме помешкання для подружжя. Карина з цього приводу зазначає: командування пропонувало підшукати щось інше, але вона відмовилася. Хочебути на БЗВП і з чоловіком, і зі всіма своїми хлопцями, з якими разом фактично цілодобово.
Головне, що помитися є де, і тепла вода присутня завжди. Взагалі, на санітарно-побутові умови у неї ніяких скарг немає. А от щодо туалету, то “Ромашка”на цю тему відреагувала з гумором:
“Я ж усе життя в місті прожила, звикла до зручностей, а тут – туалет на вулиці. Чесно кажучи, спочатку було не зовсім… Але тепер звикла. Тим більше: а в скількох українців по селах і досі “всі зручності» на вулиці попід хатою?”.
Переконує: не відчуває в чоловічому колективі ніякої меншовартості, негативного ставлення чи ще якихось особистісних проблем або дискомфорту. Армійська служба всіх у взводі згуртувала та зробила якимись мудрішими, стриманішими, розважливішими. Хоча, звичайно, армія не робить когось ні хорошим, ні поганим: туди приходять уже цілком сформовані люди. Різні, особливо в час мобілізації.
Ще одна особливість, яка звертає увагу – курсантка фактично вільно розмовляє українською. Каже, знання мови ще з шкільних років, хоча урбанізована частина Дніпропетровщини, в основному, російськомовна.
Дні та ночі минають швидко, і настане той момент, коли військовослужбовиця пройде повний курс БЗВП у підрозділі “Defender” і треба буде завершити БЗВП у навчальному підрозділі та вирушити у бойову бригаду. “Ромашка” туди поїде, щоб служити не в тилу, а серед бойових побратимів і посестер. А “спокійнішої” посади не бажає?
“Чесно кажучи, ні я, ні чоловік, ні інші хлопці реально не знаємо, куди саме ми потрапимо і якими там будуть реалії. На місці розберемося… Життя покаже”.
Не приховує: їй неодноразово пропонували в майбутньому служити не в підрозділі,я кий виконує бойові завдання. Найчастіше, кухарем. Але тут Карина категорична: в жодному випадку!
“Розумієте, як кожна жінка я вмію готувати смачні страви, але, по-перше, не особливо люблю цим займатися. По-друге, абсолютно себе не уявляю кухарем, який змушений щодня годувати таку велику кількість людей! Та й ця робота взагалі не для мене!”, – говорить.
Удома в “Ромашки” залишилися тато, мама і молодший брат. Каже, що батьки досі в шоці від її армійського вибору, але рідні всіляко підтримують. Дітей у шлюбі з “Чорнобилем” ще немає: жінка вважає, що народжувати слід після війни, коли можна буде приділити немовляті максимум уваги. Але в армійської родини вдома є ще одна дорога жива душа – кіт, якого вони були змушені тимчасово залишити в її бабусі (куди ж його в армію, та й порода така, що взимку дуже мерзне, мусить бути в теплі!).
А ще “Ромашка” вірить: українська Перемога настане, в її біографії залишиться унікальний армійський досвід, а в мирному житті буде можливість реалізувати всі плани!
Фото відділу зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід”.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
