Її позивний — Сова. За кермом евакуаційного авто вона щодня рятує життя, вивозячи поранених з передової до стабілізаційного пункту. Робота небезпечна й виснажлива: кожна поїздка — це боротьба з часом, обстрілами і складними дорогами.
Історію захисниці публікує 119 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ.
Разом із фельдшером, який бореться за кожен подих пораненого, вони — злагоджена команда. Її завдання — довезти швидко і безпечно. Помилки тут не прощають.
Іноді в машині лунає сміх чи з'являється усмішка — попри біль і втрати. Для Сови це найкраща нагорода. Саме такі моменти дають їй сили рухатись далі. Адреналін тримає в тонусі, але справжній мотив — це потреба допомагати і віра, що вона на своєму місці.
До війни вона жила звичним життям: мала роботу, дітей, мрії. Все змінилося, коли її рідний Чернігів потрапив під обстріли. Вона вирішила: треба діяти. Навіть коли в ТЦК спершу відмовили — не зупинилася.
Сьогодні її підтримує родина: старша донька — військовий реабілітолог, син і молодші доньки — ще школярі. Вони хвилюються, але пишаються. А вона продовжує їздити «дорогою життя», тримаючи курс на мирне майбутнє.
Сова вірить у людей, навіть коли навколо хаос. І попри втому та страх, залишається сильною. Бо знає: її кермо — це ще один шанс на життя.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
