На Волині на ротації перебуває Перша окрема бригада спецпризначення імені Івана Богуна. За два роки боїв військовослужбовці були на найгарячіших ділянках фронту. Зараз перепочивають і тренуються на Волині.
Чи встигли відпочити та що роблять зараз, Суспільне розпитало у пресофіцера бригади Тараса Березовця.
https://www.youtube.com/watch?v=FDu4x4fWfss
БОЙОВИЙ ШЛЯХ БРИГАДИ СПЕЦПРИЗНАЧЕННЯ ІМЕНІ ІВАНА БОГУНА
– Як формувалася бригада на початку повномасштабного вторгнення?
Перша окрема бригада Сил територіальної оборони імені Івана Богуна була сформована на початку березня 2022 року. Це на початку було 100 % добровольчі підрозділи, а також іноземна рота, яка складалася з представників майже 30 національностей, серед яких були громадяни Сполучених Штатів, Великої Британії, Грузії, Таїланду, Японії, Чехії, Польщі, Франції, Італії і багатьох інших країн.
У нас є багато волинян, і серед інструкторів є героїчні інструктори з одного з батальйонів, які пройшли всі гарячі точки – Бахмут, Херсонський наступ. Зараз ці волиняни допомагають своїм землякам опанувати навички, отримати мотивацію, долучитися до лав ЗСУ.
– За два з половиною роки війни у яких боях військовослужбовцям довелось брати участь?
Бригада почала свій бойовий шлях від захисту Києва, це були перші бойові зіткнення. Далі частина підрозділів перемістилася на південь, брала участь в обороні Херсонської і Дніпропетровської області. Пізніше ці підрозділи нашого батальйону «Залізні вовки» 515 брали участь у боях за Високопілля і далі під Бериславом, звільняли Херсонську область. Це є героїчний підрозділ, і завдяки цьому на честь нашої бригади був названий парк імені бригади спеціального призначення імені Богуна в місті Кривий Ріг. Тому що місто Кривий Ріг було фронтовим на той момент, ворог стояв буквально за кілька кілометрів від нього, точилися бої.
Інша частина підрозділів спеціального призначення брала участь у боях під Попасною, далі під Лисичанськом, далі в напрямку Бахмута. Далі операція зі звільнення Харківської області. Саме з нашого 517 батальйону «Дике поле» і почалася славетна харківська наступальна операція. Вони були перші, які 6 вересня 2022 року почали операцію зі звільнення населеного пункту Нова Гусарівка, Байрак. Бригада зазнала серйозних втрат, як і всі підрозділи Збройних сил України.
– До чого бійці мають бути готові перед тим, як відправитися на конання бойових завдань?
На мою думку, бойові підрозділи, які готуються до переміщення в зону бойових дій, заздалегідь мають працювати з психологами. Коли боєць вперше опиняється під обстрілом, коли він перебуває постійно в стані бойового стресу, він уже має бути заздалегідь готовий і знати, як долати наслідок. Психоаналітик має працювати з бійцем ще до того, як він потрапить до зони бойових дій. Ті бійці, які подібний вишкіл пройшли за кордоном і психологічну підтримку отримали, вони більш витривалі і більш стійкі до бойового стресу.
НАВЧАННЯ ТА ПІДГОТОВКА НА ПОЛІГОНІ
– Ваші інструктори зараз діляться своїм досвідом та проводять триденний вишкіл на полігоні. Чого саме вчать?
Зрозуміло, що за три дні ти надто багато не освоїш, але все ж. Цінність цих практичних занять з бойовими інструкторами бригади Богуна полягає в тому, що тут у найбільш концентрованому, стислому, лаконічному вигляді цивільні люди, які жодного дня не служили в Збройних силах України, отримують той досвід, на здобуття якого в іншому випадку їм знадобилося б тижні або навіть місяці. Тому один мотивований і – найголовніше – підготовлений боєць вартує і 20, і 30 непідготовлених.
– Хто до вас прийшов на навчання? Що це за люди, які долучилися?
99 % – це люди молоді віком до 35 років. Абсолютна більшість не мають ні дня служби в Збройних силах. Це люди, які готуються до мобілізації і хочуть прийти вже підготовленими. Ну, і найголовніше, вони хочуть прийти в правильний підрозділ, тому що потрапляння у правильний професійний підрозділ – це питання твого виживання. І зрозуміло, що якщо ти приходиш у бригаду, яка має свою історію, яка існує як сім 'я, як єдиний організм, протягом уже двох із половиною років, шанси на те, що ти залишишся живим і здоровим, зростають.
– Яка ваша мотивація проводити такі тренінги?
Мотивація дуже проста. Усі підрозділи ЗСУ потребують свіжої крові, всі потребують поповнення. Ми максимально зацікавлені поповнюватися підготовленими і мотивованими військовослужбовцями.
Здобуваючи військовий спеціальний досвід, ви собі зробите дуже велику послугу, тому що після війни ви будете мати унікальні знання, які вас можуть зробити мільйонером в цивільному житті. Вони будуть сто процентів затребувані. Ну, умовно кажучи, у нас є супер-професійні групи в складі різних сил спеціальних операцій, які займаються знищенням російських військових кораблів і знищити техніку на сотні мільйонів доларів, як це було з флагманом Чорноморського флоту, російською федерацією, крейсером «Москва».
БОРОТЬБА В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ
– Ви активні в інформаційному просторі, ви ще боретеся з російською дезінформаційною машиною?
Так, тому що ця війна, вона за розуми людей, і треба вичищати заразу, умовно кажучи, промивання мізків, яким активно займається наш противник, промиваючи мізки і своїм російським громадянам, і, на жаль, нашим громадянам, і багатьом громадянам західних суспільств.
Російська дезінформаційна машина працює безупинно, вона рухається завдяки мільярдам доларів, які в неї вкачуються, і ми бачимо приклади цих успішних підробних операцій, зокрема, тому що зараз Росія активно торпедує захід своєю пропагандою у країнах так званого глобального півдня. Африка, Латинська Америка, Азія живуть фейками російської пропаганди. І це не наша проблема, це проблема наших союзників, якщо вони не достатньо ефективно з цією пропагандою борються. Навіть, коли фізично припинять стріляти, війна не закінчиться. Наш противник не збирається зупинятися, їхня мета – знищити Україну, і війна триватиме в інформаційній сфері, в кіберсфері.
– Ви з колегами дуже багато працювали над репортажами з передової, і це не тільки історії про героїв, а це зйомки боїв. Розкажіть, наскільки важливо це робити, як ви це робите?
Найскладніші зйомки були під Соледаром, у Бахмуті, і дуже важко витримувати спілкування з людьми, які пережили жахи російської окупації. Я пам'ятаю, що в мене була зйомка в Харківській області, селище Кам'янка, під Ізюмом, село, в якому до війни жили тисячі людей, а залишилось дев'ять, з тисячі людей – дев'ять. Більша частина людей була змушена виїхати, частина загинула, частина була вкрадена в буквальному сенсі окупантами, вони просто крали дітей, крали жінок, вивозили їх з собою, в тому числі для, на жаль, подальшої сексуальної експлуатації. І ці історії, напевно, це найскладніше. Ще я пам'ятаю, коли була ексгумація понад 500 тіл в Ізюмському лісі. Ми там були з колегами два дні. Цей запах трупний, він, знаєте, просто, ну, просяк весь одяг. І він потім тебе переслідує навіть у сні.
Я досі відчуваю, інколи у мене такі бувають флешбеки, що я пам'ятаю, коли відкрили могилу і витягали дітей, витягали військовослужбовців: тіло, а в нього руки замотані ззаду колючим дротом і людина вбита в потилицю. Тобто це була страта.
– Наскільки це важливо документувати це все для майбутнього?
Це важливо для майбутнього покоління українців, громадян світу і самих росіян, тому що росіяни мають ще пройти свою історичну спокуту. Багато хто сумнівається, що вони на це здатні, бо росіяни не відчувають емпатії. Я маю сказати, що оскільки я спілкувався з полоненими росіянами, в тому числі з найманцями Вагнера, ми не можемо їх оцінювати, як людей зі звичайної точки зору. Вони інші, в них нема співчуття, в них нема тих емоцій, які повинні бути. У людини, яка вбиває, спокійно розповідає про те, як вони вбивали дітей, просто тому, що їхнє командування дало їм наказ. Вона спокійно казала, що ми зайшли і замочили всіх, у тому числі там були дев'яти- і навіть шестирічні діти. І питання в тому, чи ця нація, недонація, чи вона взагалі здатна на каяття. Вони приречені, тому що це насилля і смерть, які вони посіяли тут, повернеться до них всередині. Тобто їх чекає внутрішній апокаліпсис.
ТЕ, ЩО ТРИМАЄ У ВІЙСЬКУ
– Що допомагає триматися?
Перше – це побратими. Друге – це сім 'я. І третє – це військові психоаналітики.
– Чи були у вас такі думки, що, можливо, ви зробили неправильний вибір, коли стали до лав ЗСУ?
Ти живеш тут і зараз. Шкодувати просто немає фізичної можливості і часу. Ти думаєш тільки про сьогодні. Твоє головне завдання – вижити і допомогти вижити своєму товаришу. У принципі, на цьому ми концентруємось. І це правильна тактика, як психічно залишитись і ментально здоровим, і найголовніше – фізично здоровим. Тому я жодного дня не шкодував. Я вважаю, що кожен з нас не створений для війни, це правда. Немає людей, які народжені для війни. Навіть, якщо кажуть, він природжений воїн. Кожна людина народжена для того, щоб народжувати дітей, жити, кохати, бути коханим.
Ця війна показує справжню сутність людини. Світлі люди стають світлішими, а темні – темнішими. Війна збиває все непотрібне. Якщо людина всередині підла, гнила, війна показує її, як на рентгені. А якщо людина, можливо, вам здалася нецікавою, не дуже інтелектуальною, і така людина потім показує себе, як герой, а багато таких, що ви не могли подумати, що ця людина буде показувати такі зразки героїзму. А так часто буває. Так от війна показує справжню сутність людини. Я вдячний, що тут, в нашій бригаді, я знайшов багатьох справжніх друзів, дружбу з якими я не можу порівняти з жодною цивільною.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
