Депутат Луцької міської ради Павло Данильчук разом із дружиною Анною сходили на показ нової української військово-біографічної стрічки «Таємний щоденник Симона Петлюри».
Враженнями від перегляду обранець громади поділився в себе на сторінці у Facebook.
Депутат зазначає, що враження неоднозначні, адже є як хороші моменти, так і такі, що розчарували. «Дуже добре, що знято художній фільм про важливий період української історії та і про саму постать Петлюри. Але враження як хороші, так і не дуже», – пише він.
«Про хороше:
- як вже зазначив вище, важливість знімати фільми про період української революції та становлення державності сторічної давнини;
- мабуть це перший художній фільм про Симона Петлюру;
- правильні історичні та ідеологічні акценти, які прослідковуються в діях та словах акторів, що проводить паралелі тієї історичної епохи з сучасним становищем України в часи окупації та війни з росією;
- окремі фрази на зразок охоронця французької в’язниці до вбивці Петлюри: «у французьких тюрмах невинні не сидять так як у російських», що підсвідомо наголошує про теперішніх політичних в’язнів кремля», – пише він.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: На міжнародному кінофестивалі покажуть два українські фільми
«Мабуть з хорошого нажаль все.. ще хіба дуже сильна емоційна сцена, теж нажаль, як більшовики розстрілюють українських військових під Базаром..» – підсумовує Павло Данильчук і перелічує те, що розчарувало.
«А тепер про те, що не дуже і те, що розчарувало:
- сподівання перед показом були більші ніж виявилось насправді. Фільм дуже розмитий, немає пов’язаності сюжетної лінії в багатьох епізодах;
- фільм для обмеженого кола людей, адже він не пояснює, що відбувається, що за історичні постаті та події з’являються, і як глядачам їх сприймати. Взагалі людям, які мало обізнані з історію того періоду - фільм буде важко зрозуміти;
- військові баталії показані надто скупо як на 47 млн.грн.бюджету фільму. Можливо коштів і не вистачало для масштабніших сцен, а це те, що може привернути увагу глядача через непоганий військовий екшн. Але треба було залучити хоч трохи більше масовки, а то коли кіннота більшовиків закінчується 30-ма вершниками при наступі на таку ж кількість вояків армії УНР - це видно на екрані неозброєним оком і це відверто убого;
- гра акторів. Як же делікатно описати цю манеру театральних монологів українських акторів? Навіть не знаю, але треба щось з цим робити, щоб мова була живою та природною;
- та і сам режисер фільму не зрозуміло яку мету переслідував, що хотів зобразити? Відбілити Петлюру у всіх помилках? Це можливо і вийшо, аж занадто – від Болбочана і до єврейського питання. Історичну епоху не відображено до кінця як на мене. Більшість фільму це судовий процес над вбивцею Петлюри, мабуть тоді і фільм треба було якось по-іншому назвати», – йдеться в дописі.
«Загалом треба йти дивитися, тому що фільм, навіть через свої мінуси, породжує дискусії, а для незнаючих – бажання покращити свої знання з української історії того часу. Але хочеться також, щоб нові фільми на історичну патріотичну тематику ставали більш якіснішими та збирали більшу аудиторію, тим більш, що такі приклади вже є (Кіборги, Червоний)», – робить висновок Данильчук.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
